Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №646/150/22 — Основ’янський районний суд міста Харкова

14 жовтня 2026 року

Справа № 646/150/22

Провадження № 2/646/944/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на частину житлового будинку шляхом позбавлення права користування частиною житлового будинку та виселення без надання іншого житлового приміщення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника звернулись до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначили, що відповідно до п. п. 1, 2 Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Губською В.А. 20.09.2004 року за реєстраційним № 4441, ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали їй на праві приватної власності відповідно до Договору купівлі - продажу, посвідченого Першою Харківською державною нотаріальною конторою 21.03.1990 року за реєстраційним номером № 2-1242. На земельній ділянці площею 539 кв.м. розташовано: житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 66,8 кв.м., льох літ. «Б», гараж літ. «Г», оглядова яма літ. «г1», чотири сараї літ. «З», «И», «Н», «П», чотири навіси літ. «К», «М», «О», «Р», вбиральня літ. «Л», літня кухня літ. «Е», ганок літ. «е1», огорожа № № 2-8, 10, замощення I, II.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4977802 від 07.10.2004 року, право власності ОСОБА_3 на вищевказані 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , було зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 07.10.2004 року за реєстраційним номером 7120509, номер запису в книзі 2393.

На час набуття ОСОБА_3 права власності на вищевказані 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , у вказаному домоволодінні, відповідно до домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , та згідно з Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22.02.2021 року, були прописані та було зареєстровано наступних осіб: ОСОБА_3 з 25.03.1998 року, ОСОБА_9 з 20.09.1999 року, ОСОБА_10 з 20.09.1999 року, ОСОБА_5 з 11.11.1999 року, ОСОБА_7 з 13.06.1964 року.

31.08.2006 року, відповідно до п. п. 1, 2 Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. 31.08.2006 року за реєстраційним № 4364, а також відповідно до змін та доповнень до вказаного договору позики, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. 22.11.2006 року за реєстраційним № 6497, ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 87720 грн. 00 коп., що на 22.11.2006 року по комерційному курсу валют становило 17200 доларів США, які зобов`язався повернути до 28.02.2007 року. Повернення позики повинно було бути посвідчено нотаріально.

В цей же день, тобто 31.08.2006 року, в забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним Договором позики, між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. 31.08.2006 року за реєстраційним № 4368, відповідно до якого, з урахуванням змін та доповнень № 1 до вищевказаного Договору іпотеки, посвідчених 22.11.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним № 6488, ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_11 у забезпечення вищевказаної позики належні йому на праві приватної власності вищевказані 26/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_3 у визначений у вищевказаному Договорі позики строк, тобто до 28.02.2007 року, не повернув ОСОБА_11 позичені грошові кошти, тому 15.06.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за заявою ОСОБА_11 було вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 6079, за яким звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 222222 грн. 00 коп., які належать ОСОБА_3 , позичені ним за договором позики. За рахунок цих грошей, відповідно до виконавчого напису, підлягали задоволенню вимоги ОСОБА_11 в розмірі 222222 грн. 00 коп., з яких 73730 грн. 00 коп. є сумою своєчасно неповернутої позики, 141400 грн. 00 коп. є штрафні санкції за невиконання позивальником своїх зобов`язань щодо повернення боргу, 4800 грн. 00 коп. пеня та 2292 грн. 00 коп. сплачених за вчинення цього виконавчого напису.

Згідно листа Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ за вих. № 13/41013 від 16.09.2013 року, матеріали виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису № 6079 від 15.06.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. про стягнення з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_11 боргу у сумі 222222 грн. 00 коп., знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Водночас, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної 09.12.2009 року помічником прокурора Червонозаводського району м. Харкова Марченко Ю.М., вбачається, що ОСОБА_11 набула право власності на 26/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 , яке надійшло їй від ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про придбання майна від 25.09.2009 року. Підставою видачі зазначеного свідоцтва про придбання майна є акт державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 21.09.2009 року про передачу ОСОБА_11 не реалізованого майна, а саме: 26/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_3 за виконавчим документом у розмірі 173866 грн. 00 коп.

01.10.2009 року, відповідно до п. 1 Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О. 01.10.2009 року за реєстраційним № 3397, ОСОБА_11 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , у рівних частинах кожному. На земельній ділянці площею 524 кв.м. розташований житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 66,8 кв. м. загальною площею 112,0 кв. м.,, льох літ. «Б», гараж літ. «Г», оглядова яма літ. «г1», сарай літ. «З», навіс літ. «К», вбиральня літ. «Л», сарай «И», літня кухня літ. «Е», ганок літ. «е1», навіс літ. «М», сарай літ. «Н», навіс літ. «О», сарай літ. «П», огорожа №№ 2-8, 10, замощення I, II, сходи літ. «е2», водопровід №11.

На підставі вищевказаного Договору дарування, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24020825 від 02.10.2009 року, право власності ОСОБА_1 на 13/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , було зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.10.2009 року за реєстраційним № 7120509, номер запису: 2393 в книзі 1.

Також, на підставі вищевказаного Договору дарування, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24021336 від 02.10.2009 року, право власності ОСОБА_2 на 13/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , було зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.10.2009 року за реєстраційним № 7120509, номер запису: 2393 в книзі 1.

Після набуття 02.10.2009 року права власності на 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель вони зареєстрували з 15.10.2009 року своє місце проживання за вказаною адресою у вказаному домоволодінні.

В подальшому, заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та встановлена нікчемність наступних правочинів:

-договору позики від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним № 4364, із змінами п. 1 і 2 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6497, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 ;

-іпотечного договору від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним №. 4368, із змінами п. 1 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6498, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3

-договору дарування, посвідченого 01.10.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.Ю. за реєстраційним № 3397, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того, вказаним заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц визнано право власності ОСОБА_3 на 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

На виконання вищевказаного заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18503785 від 03.03.2014 року та Інформаційної довідки № 179103833 від 29.08.2019 року за ОСОБА_3 реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області знову було 30.01.2014 року зареєстровано право власності на 26/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Після повторного набуття ОСОБА_3 30.01.2014 року права власності на вищевказані 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, у вказаному домоволодінні був прописаний та було зареєстровано з 02.06.2016 року місце проживання

ОСОБА_12 подальшому, постановою Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц вищевказане заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по зазначеній цивільній справі скасоване на ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочинів та визнання права власності на частину домоволодіння відмовлено.

На виконання вищевказаної постанови Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову було 30.04.2020 року зареєстровано право власності на 13/100 частки за кожним житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, їм на теперішній час на праві приватної спільної часткової власності належить 26/100 частки вказаного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у рівних частках кожному.

При цьому, згідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 25.09.2009 року, належна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності вказана 26/100 частка зазначеного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , складається з наступних приміщень та надвірних будівель, якими вони мають право користуватися та розпоряджатися: веранда літ. «а8» (сени 1) площею 3,9 кв. м., житлова кімната 1-2 площею 15,5 кв. м. з прибудовою літ. «а», житлова кімната 1-4 площею 11,2 кв. м., прибудова літ. «а7» (коридор 1-5 площею 5,6 кв. м., кухня 1-6 площею 12,7 кв. м., санітарний вузол 1-7 площею 3,2 кв. м.), у житловому будинку літ. «А-1» житловою площею 26,7 кв. м., загальною площею 52,1 кв. м.; ганок літ. «а10»; паркан № 2; ворота № 7; замощення II.

Водночас, інша 74/100 частка вказаного житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до зазначеної вище Інформаційної довідки № 293943081 від 08.01.2022 року, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_7 .

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 29.04.2011 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.04.2011 року зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів 29.04.2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 102.

Відповідно до повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.04.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп`янську Куп`янського міськрайонного управління юстиції Харківської області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_13 , про що в книзі реєстрації народжень 26.12.2002 року зроблено відповідний актовий запис за № 281.

05.02.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являючись співвласниками 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22.02.2021 року, зареєстрували у вказаному домоволодінні за вказаною адресою місце проживання свого сина ОСОБА_13 .

Таким чином, на теперішній час за адресою буд. АДРЕСА_1 прописані наступні особи: ОСОБА_3 з 25.03.1998 року, ОСОБА_4 з 20.09.1999 року, ОСОБА_10 з 20.09.1999 року, ОСОБА_5 з 11.11.1999 року, ОСОБА_14 з 02.06.2016 року, ОСОБА_1 з 15.10.2009 року, ОСОБА_2 з 15.10.2009 року, ОСОБА_13 з 05.02.2019 року, ОСОБА_7 з 13.06.1964 року.

Проживання (користування) та реєстрація місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 у 26/100 частці житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 , які з 02.10.2009 року належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також реєстрація у вказаному домоволодінні ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалий час, тобто більше 12 років, перешкоджає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є власниками вказаної частки домоволодіння, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки вони не мають у власності іншого нерухомого майна, необхідного для проживання, у зв`язку з чим вони вимушені були спочатку наймати житло для проживання в оренду, а в подальшому тимчасово проживати разом з дитиною за іншою адресою.

В добровільному порядку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 висилятися та зніматися з реєстраційного обліку не бажають та відмовляються.

Просили усунути їм перешкоди у здійсненні ними права власності на 26/100 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної часткової власності у рівних 13/100 частках кожному, шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 права користування 26/100 частками житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме квартирою під номером АДРЕСА_3 , та наступними надвірними будівлями, що зазначені в плані, експлікації та характеристиці будинку технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 25.09.2009 року: верандою літ. «а8» (сенями І) площею 3,9 кв.м., житловою кімнатою 1-2 площею 15,5 кв.м. з прибудовою літ. «а», житловою кімнатою 1-4 площею 11,2 кв.м., прибудовою літ. «а7» (коридором 1-5 площею 5,6 кв.м., кухнею 1-6 площею 12,7 кв.м., санітарним вузлом 1-7 площею 3,2 кв.м.), у житловому будинку літ. «А-1» житловою площею 26,7 кв.м., загальною площею 52,1 кв.м.; ганком літ. «а10»; парканом № 2; воротами № 7; замощенням II, та виселити їх з вказаної частки житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення; стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на загальну суму 46392 грн. 40 коп., а саме: судовий збір за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру у розмірі 992 грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45400 грн. 00 коп. та на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на загальну суму 46392 грн. 40 коп., а саме: судовий збір за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру у розмірі 992 грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45400 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 року, справа розподілена судді Тесліковій І.І.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року позовну заяву залишено без руху.

26.01.2022 року представником позивача недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У лютому 2022 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надали до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вони проти задоволення позовних вимог заперечують, вважають їх такими, що не ґрунтуються на законі, фактичних обставинах справи та порушують їх права на житло.

Так, заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року були задоволені їх позовні вимоги та встановлено нікчемність таких правочинів: договору позики від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним № 4364, із змінами п. 1 і 2 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6497, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 ; іпотечного договору від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним №. 4368, із змінами п. 1 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6498, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 ; договору дарування, посвідченого 01.10.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.Ю. за реєстраційним № 3397, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Визнано право власності ОСОБА_3 на 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.11.2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_17 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 року заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочинів та визнання права власності на частину домоволодіння.

31.08.2006 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого, з урахуванням змін, ОСОБА_3 отримав у борг 87720 грн. 00 коп., що еквівалентно 17200 доларів США, строком до 28.02.2007 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, предметом якого були 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали йому на підставі договору дарування від 20.09.2004 року.

Після укладання договору протягом жовтня-грудня 2006 року він повертав ОСОБА_11 суму боргу у визначених частках.

В подальшому кредитором мало місце порушення зобов`язання, а саме кредитор на момент зобов`язання змінив місце проживання та не сповістив про це боржника, розшукати кредитора не виявилось можливим.

Згодом вони дізнались, що 05.06.2007 року приватним нотаріусом Шевченко В.Ю. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 219930 грн., на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

20.08.2007 року складено акт опису та арешту 26/100 частин спірного домоволодіння без їх участі і присутності, після чого частину домоволодіння було виставлено на аукціонні торги, які не відбулись.

21.09.2009 року державним виконавцем Червонозаводського ВДВС було винесено постанову про передачу ОСОБА_11 26/100 часток домоволодіння, та 25.09.2009 року приватним нотаріусом ХМНО Зайцевим В.О. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_11 на 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

01.10.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_18 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саврасовою І.Ю. № 3397, відповідно до якого ОСОБА_11 подарувала їм 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

У 26/100 частині цього будинку родина Авагімових мешкає майже 20 років, з вересня 2004 року. це є єдине житло.

Договір позики та іпотечний договір з ОСОБА_11 були обумовлені складними життєвими обставинами в родині.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

В Ленінському районному суді м. Полтави вищевказана цивільна справа реєстрацію в автоматизованій системі документообігу не проходила.

Вищевказана цивільна справа була повернута Ленінським районним судом м. Полтави до Червонозаводського районного суду м. Харкова та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 року, справа розподілена судді Глобі М.М.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року цивільна справа прийнята до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2023 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

Позивачі та їх представник в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, про розгляд справи без його та позивачів участі, заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, пояснень з приводу справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Губською В.А. 20.09.2004 року за реєстраційним № 4441, ОСОБА_8 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 50).

На час набуття ОСОБА_3 права власності на вищевказані 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , у вказаному домоволодінні, відповідно до домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , та згідно з Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22.02.2021 року, були прописані та було зареєстровано наступних осіб: ОСОБА_3 з 25.03.1998 року, ОСОБА_9 з 20.09.1999 року, ОСОБА_10 з 20.09.1999 року, ОСОБА_5 з 11.11.1999 року, ОСОБА_7 з 13.06.1964 року.

31.08.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю., відповідно до якого, з урахуванням змін та доповнень до вказаного договору позики, ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 87720 грн. 00 коп., які він зобов`язався повернути до 28.02.2007 року (т. 1 а.с. 52-53).

Також, 31.08.2006 року, в забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним Договором позики, між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого, з урахуванням змін та доповнень № 1 до вищевказаного Договору іпотеки, ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_11 у забезпечення вищевказаної позики належні йому на праві приватної власності вищевказані 26/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 54-55).

15.06.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 6079, за яким звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 222222 грн. 00 коп., які належать ОСОБА_3 , позичені ним за договором позики. За рахунок цих грошей, відповідно до виконавчого напису, підлягали задоволенню вимоги ОСОБА_11 в розмірі 222222 грн. 00 коп., з яких 73730 грн. 00 коп. є сумою своєчасно неповернутої позики, 141400 грн. 00 коп. є штрафні санкції за невиконання позивальником своїх зобов`язань щодо повернення боргу, 4800 грн. 00 коп. пеня та 2292 грн. 00 коп. сплачених за вчинення цього виконавчого напису (т. 1 а.с. 56).

Згідно листа Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ за вих. № 13/41013 від 16.09.2013 року, матеріали виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису № 6079 від 15.06.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. про стягнення з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_11 боргу у сумі 222222 грн. 00 коп., знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 57).

Водночас, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної 09.12.2009 року помічником прокурора Червонозаводського району м. Харкова Марченко Ю.М., вбачається, що ОСОБА_11 набула право власності на 26/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 , яке надійшло їй від ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про придбання майна від 25.09.2009 року. Підставою видачі зазначеного свідоцтва про придбання майна є акт державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 21.09.2009 року про передачу ОСОБА_11 нереалізованого майна, а саме: 26/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_3 за виконавчим документом у розмірі 173866 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 58-59).

01.10.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О. 01.10.2009 року за реєстраційним № 3397, відповідно до якого ОСОБА_11 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель за АДРЕСА_1 , у рівних частинах кожному. На земельній ділянці площею 524 кв.м. розташований житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 66,8 кв. м. загальною площею 112,0 кв. м.,, льох літ. «Б», гараж літ. «Г», оглядова яма літ. «г1», сарай літ. «З», навіс літ. «К», вбиральня літ. «Л», сарай «И», літня кухня літ. «Е», ганок літ. «е1», навіс літ. «М», сарай літ. «Н», навіс літ. «О», сарай літ. «П», огорожа №№ 2-8, 10, замощення I, II, сходи літ. «е2», водопровід №11 (т. 1 а.с. 60).

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та встановлена нікчемність наступних правочинів:

-договору позики від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним № 4364, із змінами п. 1 і 2 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6497, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 ;

-іпотечного договору від 31.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю. за реєстраційним №. 4368, із змінами п. 1 цього договору від 22.11.2006 року за реєстраційним № 6498, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_3

-договору дарування, посвідченого 01.10.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.Ю. за реєстраційним № 3397, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Визнано право власності ОСОБА_3 на 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 63-66).

Після повторного набуття ОСОБА_3 30.01.2014 року права власності на вищевказані 26/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, у вказаному домоволодінні був прописаний та було зареєстровано з 02.06.2016 року місце проживання ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 93).

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 року по цивільній справі № 646/1688/13-ц заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.11.2013 року скасоване на ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочинів та визнання права власності на частину домоволодіння відмовлено (а.с. 70-75).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України).

Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ст. 9 ЖК України).

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

За положеннями ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.

Аналогічну норму містить ст. 405 ЦК України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право членів сім`ї власника квартири користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи як члена сім`ї.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02.12.2010 року установив порушення ст. 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Концепція житла за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995 року, п. 63).

Аналізуючи ст. 109 ЖК України, можна зробити висновок, що частина третя цієї статті деталізує порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку ч. 3 ст. 109 ЖК України відсилає до ч. 2 цієї статті, у якій зазначається про необхідність надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені ч. 2 ст. 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22) зазначено, що: «загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене ч. 2 ст. 109 ЖК України, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено і в ч. 1 ст. 109 ЖК України, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК України не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини. А тому в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку ст. 40 Закону № 898-IV та ч. ч. 1- 3 ст. 109 ЖК України, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 109 ЖК України, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 цього Кодексу».

Як вбачається з матеріалів справи 26/100 житлового будинку АДРЕСА_1 була реалізована в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 31.08.2006 року та договору іпотеки від 31.08.2006 року.

Між тим, спірна частина житлового будинку отримана колишнім власником ОСОБА_3 20.09.2004 року на підставі договору дарування, тобто до укладання договору позики.

Зважаючи, що матеріали справи не містять доказів, що спірна частина житлового будинку придбана за рахунок грошових (кредитних) коштів, які були отримані в позику, відповідачів не може бути виселено без надання іншого постійного житлового приміщення.

Тому, враховуючи, що позивачами не надано до суду жодних доказів наявності у відповідачів іншого житла та приймаючи до уваги відсутність підстав для виселення останніх без надання іншого житла, суд вважає, позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші, наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, тому з відповідачів на користь позивачів не підлягають відшкодуванню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 141, 263-265, 272, 273, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на частину житлового будинку шляхом позбавлення права користування частиною житлового будинку та виселення без надання іншого житлового приміщення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивачів – ОСОБА_17 , адреса для листування: АДРЕСА_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач – ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя