Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №560/15916/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15916/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

15 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

за участю секретаря судового засідання: Криворучко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 27 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 79017497 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200 грн за повторне невиконання судового рішення.

На обґрунтування позову позивач зазначав, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/856/24 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 03 листопада 2023 року з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01 липня 2000 року та довідки про заробітну плату від 15 серпня 2022 року № 873. Оскільки результат такого перерахунку зменшив розмір пенсії, позивач вважав, що мав виплачувати її в раніше встановленому розмірі, а рішення суду виконав у повному обсязі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення суду вже був установлений під час розгляду справи № 560/6121/26.

Після набрання законної сили рішенням у цій справі позивач не вчинив нових дій, спрямованих на виконання виконавчого документа, а продовжив посилатися на недоцільність перерахунку через зменшення розміру пенсії. Суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно наклав штраф у подвійному розмірі за повторне невиконання судового рішення без поважних причин.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення від 10 вересня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову державного виконавця від 27 липня 2026 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. Також апелянт просить розглянути справу з викликом сторін у режимі відеоконференції.

Апелянт зазначає, що на виконання рішення суду у справі № 560/856/24 перерахував пенсію ОСОБА_1 з 03 листопада 2023 року з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01 липня 2000 року та заробітку, зазначеного в довідці від 15 серпня 2022 року № 873. За результатами такого перерахунку розмір пенсії зменшився з 6173,02 грн до 6110,99 грн.

На думку скаржника, відповідно до пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі зменшення пенсії після перерахунку вона має виплачуватися в раніше встановленому розмірі. Тому апелянт вважає рішення суду виконаним, а накладення штрафу — безпідставним.

Апелянт також посилається на те, що неодноразово повідомляв державного виконавця про проведений перерахунок і надавав підтвердні документи: листами від 09 березня, 14 квітня та 15 липня 2026 року. Вважає, що суд першої інстанції не оцінив цих доказів та безпідставно послався на рішення у справі № 560/6121/26.

Крім того, скаржник звертає увагу, що в тексті рішення суду першої інстанції відповідач зазначений як Відділ примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тоді як, за твердженням апелянта, належною назвою є Відділ примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 560/856/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03 листопада 2023 року з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01 липня 2000 року та з урахуванням довідки про заробітну плату від 15 серпня 2022 року № 873, виданої ПАТ «Мурманський траловий флот», за період роботи з 21 травня 1983 року до 22 вересня 1986 року.

На виконання цього рішення 04 березня 2025 року видано виконавчий лист.

Постановою від 05 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження № 79017497 та встановлено боржнику строк для виконання рішення.

Листом від 09 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця, що 10 травня 2024 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 03 листопада 2023 року.

За наведеними в листі даними, після перерахунку розмір пенсії становив 6110,99 грн, що менше за попередній розмір — 6173,02 грн. Позивач послався на недоцільність виплати пенсії в меншому розмірі та на положення пенсійного законодавства про збереження попереднього розміру пенсії.

Постановою державного виконавця від 30 березня 2026 року на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 560/6121/26, яке набрало законної сили 11 червня 2026 року, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування постанови державного виконавця від 30 березня 2026 року відмовлено. У цьому рішенні суд дійшов висновку, що посилання пенсійного органу на недоцільність перерахунку через зменшення розміру пенсії фактично виражає незгоду з обов`язковим до виконання судовим рішенням і не є поважною причиною його невиконання.

16 червня 2026 року державний виконавець направив боржнику вимогу № 10397 про виконання рішення суду до 29 червня 2026 року.

Листом від 15 липня 2026 року пенсійний орган повторно повідомив державного виконавця про проведений перерахунок та зменшення розміру пенсії, навівши ті самі обставини, на які посилався раніше.

27 липня 2026 року державний виконавець склав акт про повторне невиконання рішення суду та виніс постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі — 10 200 грн.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

За статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Такий самий припис закріплено у статті 370 КАС України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що доводи позивача про виконання рішення шляхом проведення перерахунку та збереження попереднього розміру пенсії вже були предметом судового розгляду у справі № 560/6121/26.

Рішенням у цій справі, яке набрало законної сили, у позові про скасування першої постанови про накладення штрафу відмовлено. Отже, посилання пенсійного органу на ті самі обставини без доказів нових дій після набрання законної сили цим судовим рішенням не спростовує висновку про повторне невиконання виконавчого документа.

Посилання апелянта на пункт 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV не змінює висновку суду. У цій справі предметом перевірки є не правильність призначення пенсії чи розмір пенсійної виплати, а виконання конкретного судового рішення, яким на пенсійний орган покладено обов`язок провести перерахунок із урахуванням визначених у рішенні періоду заробітної плати та довідки. Положення про збереження раніше встановленого розміру пенсії у разі її зменшення після перерахунку саме по собі не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення у визначений ним спосіб. Водночас у межах спору про штраф суд не переглядає по суті правильність рішення у справі № 560/856/24.

Матеріали справи свідчать, що після набрання законної сили рішенням у справі № 560/6121/26 пенсійний орган не навів нових обставин і не підтвердив вчинення додаткових дій для виконання виконавчого документа. У листі від 15 липня 2026 року він повторив попереднє пояснення про проведений перерахунок і зменшення розміру пенсії. Саме по собі направлення такого листа державному виконавцю не свідчить про виконання судового рішення або про наявність об`єктивної перешкоди, яка унеможливлювала його виконання.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 зазначив, що поважність причин невиконання оцінюється в кожному конкретному випадку з огляду на те, чи створили відповідні обставини об`єктивні перешкоди для виконання судового рішення. Наведені апелянтом доводи такої перешкоди не підтверджують.

Колегія суддів також ураховує постанову Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 260/9788/23, у якій питання про штраф розглядалося у зв`язку з невиплатою пенсійної заборгованості за відсутності фактично виділених коштів. Обставини цієї справи відрізняються: у справі № 560/15916/26 апелянт обґрунтовує невиконання не відсутністю фінансування, а тим, що проведений перерахунок зменшив пенсію та подальшу виплату здійснено в раніше встановленому розмірі. Тому наведена постанова Верховного Суду не спростовує висновків суду першої інстанції.

Щодо доводу про неправильне зазначення відповідача в тексті рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що матеріали справи, оскаржувана постанова та апеляційна скарга дають змогу ідентифікувати орган державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються. Зокрема, код ЄДРПОУ відповідача вказаний як 45798761. Розбіжність у назві між Центральним міжрегіональним та Хмельницьким міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції сама по собі не спростовує висновків щодо правомірності постанови державного виконавця і не призвела до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги про недодержання судом першої інстанції статей 90 та 242 КАС України також не знайшли підтвердження.

Суд першої інстанції дослідив обставини попереднього штрафу, судового розгляду справи № 560/6121/26, направлення державним виконавцем нової вимоги та зміст відповіді пенсійного органу. Незгода апелянта з оцінкою цих обставин не свідчить про те, що суд не дослідив докази або ухвалив необґрунтоване рішення.

Таким чином, державний виконавець мав підстави вважати невиконання повторним: після першої постанови про накладення штрафу та набрання законної сили рішенням у справі № 560/6121/26 боржник не виконав вимогу державного виконавця у визначений строк і не навів нових поважних причин такого невиконання. Розмір штрафу 10 200 грн відповідає подвійному розміру штрафу, передбаченого законом для юридичної особи.

IV. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.