Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/9551/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9551/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

1.2 Позов мотивований тим, що відповідачем при звільненні позивачки з військової служби не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено індексацію грошового забезпечення. У зв`язку із цим позивачка просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2021 року по день фактичного розрахунку - 12 лютого 2026 року.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивачка проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

2.2 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі №240/34715/23 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, а також нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2021 року включно з урахуванням положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум і компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

2.3 На виконання зазначеного судового рішення 12 лютого 2026 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивачки кошти в загальній сумі 55 960,35 грн.

2.4 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №240/18749/25 уже захищено право позивачки на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2021 року по 10 липня 2025 року.

2.5 Відповідно до відомостей, наданих відповідачем, при звільненні позивачці виплачено 285 511,46 грн, тоді як загальна сума належних їй при звільненні виплат з урахуванням несвоєчасно виплаченої індексації становила 341 471,81 грн.

2.6 Вважаючи, що у зв`язку з несвоєчасним проведенням остаточного розрахунку при звільненні вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.

- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 11.07.2025 по 10.01.2026 у розмірі 18730,00 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції виходив із того, що остаточний розрахунок із позивачкою проведено 12 лютого 2026 року шляхом виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення. Водночас, оскільки право позивачки на отримання середнього заробітку за період з 05 жовтня 2021 року по 10 липня 2025 року вже було захищене судовим рішенням у справі №240/18749/25, суд визначив період затримки, за який належить здійснити виплату в цій справі, з 11 липня 2025 року по 10 січня 2026 року, у межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

3.3 Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд установив середньоденне грошове забезпечення позивачки в сумі 621,45 грн, а загальний розмір відшкодування за 184 календарні дні - 114 346,80 грн. Застосувавши принципи розумності, справедливості та пропорційності з урахуванням співвідношення несвоєчасно виплаченої індексації до загальної суми належних позивачці при звільненні виплат, суд зменшив розмір відшкодування до 18 730,00 грн.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї.

4.1 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4.2 Підставами апеляційного оскарження, на думку відповідача, є порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

4.3 Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах задоволених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому в цій справі підлягають застосуванню норми статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України), як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

1.2 Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, зокрема, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (індексації) і проведення цієї виплати.

1.3 Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність роботодавця за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. У редакції, чинній до 19.07.2022, така відповідальність не була обмежена строком, тоді як з набранням чинності Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню не більш як за шість місяців.

1.4 Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц сформовано правовий висновок про те, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, за своєю природою є компенсаційним, а не каральним заходом, а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити його розмір. При цьому підлягають врахуванню: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; період затримки виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість цього періоду; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку майнових втрат працівника; інші обставини справи, зокрема співмірність імовірного розміру майнових втрат працівника та заявлених до стягнення сум середнього заробітку.

1.5 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 сформувала правовий висновок про те, що шестимісячне обмеження, запроваджене Законом №2352-ІХ, встановлює лише максимальну межу відповідальності роботодавця, проте не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності та не змінює компенсаційного характеру цієї виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд має враховувати співмірність заявленої до стягнення суми з огляду на конкретні обставини справи за критеріями, визначеними постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із загальною сумою належних при звільненні виплат.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 щодо неможливості застосування принципу пропорційності і співмірності при визначенні суми середнього заробітку за затримку розрахунку у період з 19.07.2022 який обмежений шістьма місяцями.

У пунктах 105, 106 цієї постанови Суд зазначив, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

1.6 З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Визначаючи розмір такого відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано врахував середньоденний розмір грошового забезпечення позивачки, період затримки розрахунку, розмір несвоєчасно виплачених коштів та їх співвідношення із загальною сумою належних позивачці виплат, застосувавши принцип пропорційності відповідальності роботодавця.

1.7 Як установлено судом першої інстанції, грошове забезпечення позивачки за серпень та вересень 2021 року становило 37 908,46 грн, а середньоденний розмір грошового забезпечення, обчислений шляхом ділення цієї суми на 61 календарний день, становив 621,45 грн. При цьому суд урахував, що рішенням суду у справі № 240/18749/25 уже вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2021 року по 10 липня 2025 року. З огляду на це, а також установлене статтею 117 КЗпП України обмеження періоду стягнення середнього заробітку шістьма місяцями, суд визначив період, за який належить здійснити відповідний розрахунок у цій справі, з 11 липня 2025 року по 10 січня 2026 року. За 184 календарні дні затримки розрахунку сума середнього заробітку становила 114 346,80 грн.

1.8 Водночас загальний розмір належних позивачці при звільненні виплат становив 341 471,81 грн, з яких 285 511,46 грн було виплачено своєчасно, а 55 960,35 грн виплачено із затримкою. Частка несвоєчасно виплаченої суми від загального розміру належних позивачці виплат становить 16,38 %. Застосувавши принцип пропорційності та врахувавши співвідношення простроченої заборгованості із загальним розміром належних позивачці виплат, суд першої інстанції визначив суму відшкодування в розмірі 18 730,00 грн, що відповідає 16,38 % від середнього заробітку за час затримки розрахунку.

1.9 Отже, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції врахував розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із загальною сумою належних позивачці при звільненні виплат, забезпечивши баланс інтересів сторін і дотримання критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивачки 18 730,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

1.10 Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа “Серявін проти України”, §58, рішення від 10.02.2010).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.