Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №240/7969/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7969/25

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 26.11.2022 по 23.01.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 26.11.2022 по 23.01.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2022 станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX від 03.11.2022 станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

11.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.

Зазначив, що боржником у листі повідомлено лише про намір виконати судове рішення. Така позиція не може вважатися належним виконанням рішення суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позов задоволено.

Так, з метою забезпечення реального виконання судового рішення апелянтом було подано до Житомирського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21.10.2025 у справі № 240/7969/25.

Як вказує апелянт, підставою для звернення із заявою було фактичне невиконання відповідачем судового рішення. На підтвердження зазначених обставин апелянтом було надано відповідь Військової частини НОМЕР_1 , отриману за результатами звернення через Гарячу лінію Міністерства оборони України. У вказаній відповіді відповідач не повідомив про повне виконання рішення суду, а зазначив, що заявнику проводиться перерахунок грошового забезпечення за відповідний період та що після проведення такого перерахунку буде надано оновлену довідку про розмір грошового забезпечення.

Так, із відповіді Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що на момент її надання перерахунок ще не був завершений, належні за результатами перерахунку суми не були виплачені, оновлена довідка не була виготовлена та відсутні відомості про її направлення до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Законодавець передбачив спеціальний процесуальний механізм забезпечення виконання судового рішення саме у межах адміністративного судочинства. Метою такого механізму є не повторний розгляд спору по суті, а забезпечення реального, повного та своєчасного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Водночас, положення статті 382 КАС України не містять вимоги про те, що особа, на користь якої ухвалено судове рішення, зобов`язана перед зверненням із заявою про встановлення судового контролю попередньо використати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання.

Таким чином, суд першої інстанції фактично встановив додаткову умову для реалізації права на судовий контроль, якої стаття 382 КАС України не передбачає. Застосування судового контролю не поставлено законодавцем у залежність від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Сам факт існування механізму примусового виконання судових рішень у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє особу права звернутися до суду, який ухвалив рішення, із заявою про встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України. Ці механізми мають різну процесуальну природу та різне призначення.

Виконавче провадження спрямоване на примусове виконання судового рішення органами державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Натомість судовий контроль відповідно до статті 382 КАС України є спеціальним процесуальним механізмом, за допомогою якого суд, який ухвалив рішення, безпосередньо контролює його виконання суб`єктом владних повноважень шляхом зобов`язання останнього подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, наявність можливості звернення до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця сама по собі не усуває можливості застосування судового контролю. Більше того, у цій справі предметом судового контролю є виконання конкретних обов`язків, безпосередньо покладених рішенням Житомирського окружного адміністративного суду саме на Військову частину НОМЕР_1 як суб`єкта владних повноважень.

Рішенням суду відповідача зобов`язано не лише провести певний розрахунок, а й доплатити належні суми грошового забезпечення, здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, виготовити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення та подати її до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Отже, питання належності та повноти виконання рішення безпосередньо пов`язане із судовим рішенням у цій справі та може бути перевірене судом саме в межах передбаченого статтею 382 КАС України механізму. Наявність фактичних обставин, які свідчать про невиконання рішення суду Заява про встановлення судового контролю не ґрунтувалася лише на припущеннях апелянта. Навпаки, апелянтом було надано документальне підтвердження того, що відповідач станом на момент звернення не завершив виконання рішення суду. Військова частина НОМЕР_1 прямо повідомила, що перерахунок грошового забезпечення лише проводиться, а оновлена довідка буде надана після завершення перерахунку. Тобто відповідач фактично підтвердив незавершеність виконання судового рішення.

Як зазначалося у заяві, відповідач не надав доказів фактичного проведення остаточного перерахунку, виплати усіх належних сум, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, виготовлення та направлення оновленої довідки до відповідного органу Пенсійного фонду України. За таких обставин суд першої інстанції мав оцінити саме питання фактичного виконання рішення та необхідності застосування передбаченого статтею 382 КАС України механізму контролю.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 наголошено на самостійному характері судового контролю за виконанням судових рішень та на тому, що КАС України передбачає спеціальні процесуальні механізми для вирішення питань, пов`язаних із належним виконанням судового рішення. Крім того, Верховний Суд звертав увагу, що положення ст.382–383 КАС України спрямовані саме на забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для їх застосування є, зокрема, невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. У цій справі наявність невиконання судового рішення підтверджується не лише твердженнями апелянта, а й відповіддю самого відповідача. Тому висновок про відсутність підстав для судового контролю лише з тієї причини, що апелянт не довів використання всіх можливих засобів примусового виконання, не відповідає правовій природі ст.382 КАС України. Обов`язковість судового рішення та необхідність забезпечення його реального виконання

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України. Ухвалене на користь апелянта рішення суду містить конкретні та чітко визначені обов`язки відповідача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також щодо виготовлення та направлення оновленої довідки до органу Пенсійного фонду України. Отже, виконання рішення не може бути підмінено повідомленням відповідача про те, що певні дії ним «проводяться» або будуть здійснені у майбутньому. Станом на момент звернення із заявою відсутність фактичного завершення таких дій була підтверджена самим відповідачем. За таких обставин встановлення судового контролю є належним процесуальним способом забезпечення реального виконання рішення.

Помилковість висновку про необхідність попереднього використання виконавчого провадження Висновок суду першої інстанції про необхідність попереднього використання всіх можливих засобів примусового виконання фактично означає, що особа, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна спочатку пройти процедуру виконавчого провадження і лише після цього може порушувати перед судом питання про встановлення судового контролю.

Однак така умова прямо не передбачена статтею 382 КАС України. Більше того, такий підхід не враховує особливості спору, в якому відповідачем є суб`єкт владних повноважень, а судовим рішенням на нього покладено обов`язок вчинити комплекс конкретних дій. Судовий контроль у такому випадку дозволяє суду перевірити не формальне повідомлення про виконання рішення, а фактичне виконання кожного покладеного судом обов`язку.

Саме з цією метою апелянт і просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про повне виконання рішення та надати докази проведення перерахунку, виплати належних сум, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, виготовлення та направлення оновленої довідки до відповідного органу Пенсійного фонду України. Таким чином, подана апелянтом заява була спрямована саме на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення, а не на повторний розгляд спору.

Суд першої інстанції, відмовляючи у встановленні судового контролю, не надав належної оцінки тому, що відповідач фактично підтвердив незавершеність виконання рішення суду. Замість оцінки наявності підстав для застосування статті 382 КАС України суд поставив можливість встановлення судового контролю у залежність від попереднього використання інших механізмів примусового виконання, хоча така обов`язкова передумова законом не встановлена. Відмова у встановленні судового контролю за таких обставин не забезпечує ефективності виконання рішення суду та фактично залишає апелянта без передбаченого КАС України процесуального механізму контролю за виконанням рішення, ухваленого на його користь.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, у зв`язку з чим рішення ухвалу першої інстанції необхідно скасувати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 240/7969/25 задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 240/7969/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Житомирського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк, з моменту отримання ухвали суду, звіт про повне та фактичне виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 240/7969/25.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіСапальова Т.В. Шидловський В.Б.