Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №560/3394/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3394/26

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

Визнано протиправним непроведення військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації на відшкодування утриманого податку з доходів фізичних осіб з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №560/6253/24.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №560/6253/24.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №560/6253/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 , військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.03.2023 по 31.08.2023 із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.

На виконання рішення суду 31.01.2026 позивачу виплачено 300796,77 грн. додаткової винагороди. Із цієї суми було відраховано 18% податку на доходи фізичних осіб.

Інформація про проведення компенсації суми податку на доходи фізичних осіб у справі відсутня і належними доказами не підтверджується.

Позивач, вважаючи, що має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, звернувся до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Так, особливості компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (надалі - Закон № 2050-ІІІ).

Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що абз.2 ст.2 Закону №2050-ІІІ передбачає, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Таким чином, Порядок № 260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з п. п. 2, 3 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Порядок виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” врегульовано розділом ХХХIV Порядку № 260.

Згідно з п. п. 9,10 розділу ХХХIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Разом з тим, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова винагорода встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету.

Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткова винагорода, є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачеві невчасно виплачено додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

При цьому, колегія суддів зазначає, що виплата додаткової грошової винагороди не є постійною і не має систематичного характеру, а тому за приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, не підлягає компенсації.

Крім того, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Тобто, фактично в даному висновку вказано, що винагорода виплачена в межах Постанови №168 є одноразовою. Даний факт передбачає і Порядок №260. В свою чергу, на одноразові виплати приписи Закону №2050-III не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, тому відсутні підстави для застосування у цій справі приписів Закону №2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити виплатити позивачу таку компенсацію підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо позовних вимог про зобов`язання провести ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №560/6253/24, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 3-5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, пов`язаних з утриманням ПДФО.

З письмових доказів у справі вбачається, що з суми виплати донарахованого позивачу грошового забезпечення (додаткової винагороди) на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6253/24 відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб.

Водночас, з виплатою позивачу грошового забезпечення (додаткової винагороди на виконання рішення суду) йому повинна була бути проведена компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пункт 2 Порядку № 44 прямо передбачає право на компенсацію ПДФО також для осіб, звільнених зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Доводи апелянта про те, що оподаткування здійснено на загальних підставах відповідно до індивідуальних податкових консультацій органів ДПС, не спростовують обов`язку відповідача здійснити компенсацію ПДФО відповідно до Порядку № 44.

При цьому індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер та стосується порядку застосування норм податкового законодавства, проте не може скасовувати чи змінювати дію Порядку № 44, який покладає на військову частину обов`язок здійснити компенсацію утриманого податку.

Колегія суддів також звертає увагу на суперечливість позиції апелянта, який в одній частині апеляційної скарги стверджує, що позивач не був звільнений з військової служби (обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування статті 117 Кодексу законів про працю України), а в іншій частині вказує на те, що позивач все ж був звільнений зі служби (обґрунтовуючи правомірність відмови у виплаті компенсації ПДФО).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним непроведення військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації на відшкодування утриманого податку з доходів фізичних осіб з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №560/6253/24 та зобов`язання провести таку компенсацію є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, частково відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог, що стосуються визнання протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, які стосуються визнання протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.