Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №560/13740/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13740/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

15 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на рапорти про: продовження відпустки у зв`язку із погіршенням стану здоров`я його батька ОСОБА_2 ; направлення до військової частини за місцем проходження служби пакету документів, які є підставою для звільнення його з військової служби; забезпечення можливості проходження лікування, видачу дозволу та направлення для проходження ним лікування;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути рапорти про: продовження відпустки у зв`язку із погіршенням стану здоров`я його батька ОСОБА_2 ; направлення до військової частини за місцем проходження служби пакету документів, які є підставою для звільнення його з військової служби; забезпечення можливості проходження лікування, видачу дозволу та направлення для проходження ним лікування, та надати мотивоване рішення за результатами розгляду таких рапортів у порядку, визначеному законом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність у територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень щодо направлення військовослужбовця, який перебуває у відпустці, на лікування, не врахував положення статті 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ) від 10.07.2025 №320-ВВ позивачу надана відпустка за сімейними обставинами, тривалістю 10 календарних днів з 09.07.2025, до виконання службових обов`язків прибути 19.07.2025.

У зв`язку із відпусткою позивач став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 09.07.2025. Зазначене підтверджується записом у Журналі обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці або відрядженні, витяг з якого наданий відповідачем на ухвалу суду.

17.07.2025 позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорти з проханням забезпечити можливість проходження лікування, видати дозвіл та направлення на проходження лікування.

18.07.2025 позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорт з проханням продовжити надану відпустку у зв`язку з погіршенням стану здоров`я батька.

Розглянувши рапорти позивача від 17.07.2025 і від 18.07.2025, зареєстровані 18.07.2025 та 19.07.2025 відповідно, відповідач листом від 21.07.2025 №3/3876 повідомив позивача про необхідність звернення з цими рапортами до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування у відпустці, до повноважень якого належить їх розгляд.

21.07.2025 і 22.07.2025 позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобу поштового зв`язку та електронною поштою рапорти з проханням продовжити відпустку, забезпечити можливість проходження лікування, видати дозвіл та направлення на проходження лікування.

Розглянувши рапорти позивача від 21.07.2025 і 22.07.2025, зареєстровані 22.07.2025 та 24.07.2025 відповідно, відповідач супровідними листами від 22.07.2025 №3/3905 і 24.07.2025 №3/3952 відповідач направив зазначені рапорти до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 24.07.2025 №3/3953 відповідач повідомив позивача про надіслання усіх рапорту від 23.07.2025 та усіх попередніх рапортів на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.07.2025 позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобу поштового зв`язку та електронною поштою рапорти з проханням забезпечити можливість проходження лікування, видати дозвіл та направлення на проходження лікування.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на рапорти, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Обов`язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг регулює Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі – Дисциплінарний статут ЗСУ)

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Положеннями частин 1 і 5 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.

Згідно з пунктом 180 Розділу VIII Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом пунктів 8.1., 8.11 Розділу VIII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, (далі - Інструкція), щорічні основні та додаткові відпустки військовослужбовцям надаються командирами (начальниками) за підпорядкованістю. Про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктами 192-1, 252 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.

Відповідно до підпункту 1 пункту 187 Положення № 1153/2008 щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров`я, завіреної керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - на кількість діб хвороби військовослужбовця

Пунктом 189 Положення № 1153/2008 визначено, що після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовці зобов`язані стати на облік, а в разі вибуття - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

За змістом пункту 1 Порядку обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці та і відрядженні, який є додатком 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999№ 550-XIV, (далі - Статут гарнізонної та вартової служб ЗСУ), по прибутті до місця проведення відпустки військовослужбовець повинен не пізніш як наступного дня стати на облік у відповідному органі управління Служби правопорядку в зоні відповідальності або в найближчому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, за день перед вибуттям до місця служби - знятися з обліку.

Відповідно до частин шостої – восьмої статті 25 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ військовослужбовець затримався в дорозі до місця відпустки або відрядження внаслідок непередбачених перешкод у сполученні або через хворобу чи вчасно не може прибути до місця своєї служби з тих самих причин, начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності повідомляє про причину затримки військовослужбовця командирові військової частини, з якої військовослужбовець прибув, і подовжує відпустку на фактичний строк затримання.

У разі смерті або тяжкої хвороби близьких родичів військовослужбовця (батька, матері, дружини та близьких її родичів, дітей, рідних братів, сестер або інших осіб, які його виховували), а також у разі пожежі або стихійного лиха, від яких постраждала сім`я військовослужбовця, який перебував у відпустці, начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності має право подовжити відпустку на строк до 10 діб, негайно повідомивши про це командира військової частини, з якої прибув військовослужбовець.

Про час відбуття військовослужбовця до місця відпустки або відрядження та причину його затримання начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності робить позначку в документах військовослужбовця та в книзі обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці або у відрядженні.

Згідно з пунктом 191 Положення № 1153/2008 відпустку може бути продовжено в разі затримки на шляху до місця проведення відпустки або неможливості виїзду з місця проведення відпустки внаслідок непередбачених перешкод у сполученні або через хворобу військовослужбовця, який прямує у відпустку або повертається з неї, на підставі документів, засвідчених посадовими особами, зазначеними в абзаці другому пункту 147 цього Положення, - на фактичний строк затримки, що підтверджується відповідними документами. Право продовження військовослужбовцю відпустки належить начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки. Про строки і причини затримки начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки негайно повідомляє командира (начальника) військової частини, з якої прибув військовослужбовець, і робить відповідну позначку у відпускному квитку.

За змістом абзацу другого пункту 147 абзаці другому пункту Положення № 1153/2008 у разі затримки в дорозі з незалежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівника районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та Севастополя (далі - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), а в разі їх відсутності - в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу.

Отже, після прибуття до місця проведення відпустки та до вибуття до місця проходження військової служби повноваження шодо подовження військовослужбовцю відпустки мають: начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності - на строк до 10 діб за наявності обставин, передбачених частинами 7 - 8 статті 25 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ, та начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки - на фактичний строк затримки, за наявності обставин, визначених частиною 6 статті 25 Статуту та пунктом 191 Положення № 1153/2008 в разі затримки на шляху до місця проведення відпустки або неможливості виїзду з місця проведення відпустки внаслідок непередбачених перешкод у сполученні або через хворобу військовослужбовця, який прямує у відпустку або повертається з неї.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, рапорти про продовження відпустки у зв`язку із хворобою батька та тимчасовою непрацездатністю позивача, зокрема і ті, що подані після закінчення терміну відпустки, позивач подавав до відповідача, який не має відповідних повноважень.

Посилання апелянта на статтю 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не спростовує правильності цього висновку.

Так, відповідно до статті 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим сама по собі наявність зазначеної норми не свідчить про те, що будь-який територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його структурний підрозділ був зобов`язаний задовольнити конкретну вимогу позивача незалежно від встановленого порядку та компетенції відповідного органу.

У цій справі судом встановлено, що позивач перебував на обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як відповідач не є тим органом, якому законодавством надано повноваження щодо вирішення порушених позивачем питань за місцем проведення відпустки.

Про відсутність повноважень щодо продовження терміну відпустки відповідач повідомляв позивача відповідними листами.

Порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд та лікування до закладів охорони здоров`я визначений статтями 254, 256 та 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XI (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ)

Статтею 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються, за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

Цією нормою не передбачене направлення військовослужбовця, який перебуває у відпустці, на лікування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154).

За змістом пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: сприяють організації комісіями з питань направлення для проходження базової військової служби проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників; організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів; сприяють особам, звільненим з військової служби, у своєчасному проведенні оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо їх право на пенсію, допомогу або пільги пов`язане з установленням інвалідності.

Інші повноваження районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їх структурних підрозділів в частині медичного обстеження військовозобов`язаних Положенням №154 не передбачені.

Водночас, зі змісту рапорту позивача від 24.07.2025 суд встановив, що позивач звернувся до сімейного лікаря та отримав висновок про тимчасову непрацездатність і направлення на стаціонарне лікування до ВЧ НОМЕР_3 до складання рапорту від 17.07.2025.

Отже, відсутність дозволу ТЦК на проходження лікування не перешкодило позивачу отримати необхідну медичну допомогу та лікування.

Суд також враховує, що рапорти від 21.07.2025, 22.07.2025 і 24.07.2025 подані позивачем після закінчення терміну відпустки.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що після 19.07.2025 направлення позивача на стаціонарне лікування здійснюється в порядку, визначеному статтями 254, 256 та 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення відповідачем порядку розгляду рапортів.

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531, визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 2 Розділу І Порядку передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

За змістом пункту 9 Розділу цього Порядку розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, пункту 9 Порядку регулює строки розгляду рапорту військовослужбовця його прямими командирами (начальниками).

Водночас, пунктом 3 Розділу І Порядку передбачено, що військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Таким чином, дія Порядку не поширюється на спірні правовідносини.

Натомість, як встановив суд першої інстанції, рапорти від 17.07.2025, 18.07.2025, 21.07.2025, 22.07.2025 відповідач розглянув з дотриманням строків та порядку, визначених статтями 19 і 20 Закону України «Про звернення громадян», надіславши рапорти позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомивши про це позивача.

Таким чином, сам факт незадоволення вимог позивача тим органом, до якого він звернувся, не може свідчити про протиправну бездіяльність цього органу за умови, що останній не мав компетенції остаточно вирішувати порушене питання та вжив необхідних заходів для направлення звернення за належністю.

Відповідачем доведений факт розгляду рапортів позивача та надання відповіді на них у межах наданих повноважень та правомірність бездіяльності щодо продовження терміну відпустки, направлення до військової частини документів для звільнення позивача з військової служби і видачі дозволу та направлення для проходження ним лікування.

Посилання апелянта фактично зводяться до іншого тлумачення норм законодавства та незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції, однак не свідчать про неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність установлених судом обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи чи порушення норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.