Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №640/10894/20
Суддя: Кобаль Михайло Іванович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10894/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тарасенко І.М.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Файдюка В.В., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідачів: Маслова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України (далі по тексту - відповідачі, Управління СБУ в Сумській області, СБУ) в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ СБУ №275-ОС/дск від 28.02.2020 року в частині звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 по Управлінню СБУ в Сумській області;
2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління СБУ в Сумській області № 105-ОС/дск від 23.03.20202 року в частині виключення полковника ОСОБА_1 із списків особового складу;
3) поновити полковника ОСОБА_1 на посаді консультанта начальника управління (по взаємодії з питань антитерористичної діяльності) управління Служби безпеки України в Сумській області;
4) стягнути з Управління СБУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 23.03.2020 року до дня поновлення на роботі;
5) стягнути з Управління СБУ в Сумській області та СБУ на користь ОСОБА_1 солідарно грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у задоволенні значеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, які з`явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, як вбачається з виписки з наказу голови СБУ № 608-ос від 10.11.1994 року, ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до Управління СБУ в Сумській області. До моменту звільнення, позивач обіймав посаду консультанта начальника управління (по взаємодії з питань антитерористичної діяльності) Управління СБУ в Сумській області.
Відповідно до Центральної військово-лікарської комісії ВМУ СБУ № 4 від 11.01.2020 року ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, на підставі статей 39б, 41в, 67в, 69в, 68г, 10г, 56г, 34, 30 розкладу хвороб Положення про медичний огляд у СБУ, затв. Наказом ЦУ СБУ від 03.01.2019 року № 2/дск.
Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 28.02.2020 року № 275-ос/дск, полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України, за підпунктом «б» пункту 61 Положення № 1262, підпунктом «а» (за станом здоров`я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас Збройних Сил України.
Наказом т.в.о. начальника Управління СБУ в Сумській області від 23.03.2020 року № 105-ос/дск, полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, з 23.03.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до рапорту помічника начальника управління (з координації антитерористичної діяльності) УСБУ в Сумській області полковника ОСОБА_2 від 23.08.2019 року, протягом 2019 року, з боку полковника ОСОБА_1 відмічається недбале ставлення до виконання своїх службових обов`язків, ним не виконуються заходи, передбачені посадовою інструкцією, та інше.
У тому числі до полковника ОСОБА_1 вжиті дисциплінарні заходи, а саме: догана (наказ т.в.о. начальника Управління від 15.07.2019 року №237-ос) та сувора догана (наказ т.в.о. начальника управління від 15.08.2019 року № 298-ос), які позивачем оскаржені не були.
З метою раціональної розстановки особового складу, з урахуванням виявлених професійних і ділових якостей та досягнутих результатів, на підставі рапорту т.в.о. начальника Управління полковника ОСОБА_3 вих. № 4955 від 27.08.2019 року, Головою Служби безпеки України дозволено зарахування у розпорядження начальника УСБУ в Сумській області полковника ОСОБА_1 за посадою консультанта начальника управління (полковник, тарифний розряд 43), звільнивши його з посади консультанта начальника управління (по взаємодії з питань антитерористичної діяльності) Управління СБУ в Сумській області.
Наказом Голови СБУ від 13.09.2019 року № 1227-ос, полковник ОСОБА_1 зарахований за п.п. «б» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262/2007 у розпорядження начальника УСБУ в Сумській області з 13.09.2019 року.
25.09.2019 року полковник ОСОБА_1 ознайомлений з наказом Голови СБУ № 1227-ос від 13.09.2019 року особисто під розпис, про що свідчить аркуш ознайомлення з наказом (а.с.64).
25.09.2019 року т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області полковником ОСОБА_3 проведена бесіда з полковником ОСОБА_1 , за результатами якої складено довідку № 5577 (а.с.66).
Під час бесіди полковнику ОСОБА_1 доведено, що відповідно до наказу Голови СБУ, він зарахований у розпорядження начальника Управління СБУ в Сумській області, за посадою консультанта начальника Управління (полковник) за підпунктом «б» пункту 48 Положення № 1262.
Полковника ОСОБА_1 проінформовано, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні (з урахуванням продовження) він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення № 1262, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі.
Перебуваючи у розпорядженні начальника Управління СБУ в Сумській області, у періоди з 04.11.2019 року по 03.12.2019 року та з 04.03.2020 року по 19.03.2020 року, позивач перебував у відпустках. Терміни його перебування у розпорядженні відповідними наказами начальника Управління на призначені періоди продовжено (Накази № 412-ос від 31.10.2019 року, № 87-дск від 06.03.2020 року).
Керівниками підрозділів та Управління вивчалась можливість призначення полковника ОСОБА_1 на вакантні посади в Управлінні СБУ в Сумській області та інших органах, підрозділах, закладах та установах СБУ, з урахування фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров`я.
До усіх органів, підрозділів, закладів та установ СБУ надіслано лист вих. № 68/21702 еп-дск від 31.10.2019 року «Щодо розгляду кандидатури військовослужбовця для заміщення вакантної посади» стосовно полковника ОСОБА_1 .
Однак, жоден орган, підрозділ, заклад та установа СБУ не надали свої згоди на призначення полковника ОСОБА_1 .
У період з 30.09.2019 року по 09.10.2019 року, з 16.10.2019 року по 29.10.2019 року, з 28.11.2019 року по 13.12.2019 року, з 20.01.2020 року по 28.01.2020 року та з 10.02.2020 року по 19.02.2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняних. Зазначене не заперечувалося позивачем.
Термін перебування позивача у розпорядженні відповідними наказами начальника Управління на визначені періоди продовжено (накази № 406-ос від 29.10.2019 року, № 412-ос від 31.1.2019 року, № 477-ос від 20.12.2019 року, № 45-ос/дск від 03.02.2020 року, № 78-ос/дск від 28.02.2020 року.
У зв`язку з стійким погіршенням стану здоров`я (перебуванням на лікарняному 48 діб, довідки ВМС СБУ від 10.10.2019 року № 82, від 30.10.2019 року № 89, від 16.12.2019 року № 107, від 29.01.2020 року № 110, від 20.02.2020 року № 8) відділом кадрового забезпечення Управління СБУ в Сумській області ОСОБА_1 видане направлення на медичний огляд від 18.12.2019 року.
Військово-лікарською комісією ВМС ВМУ в УСБУ в Сумській області проведено медичний огляд полковника ОСОБА_1 про що 11.01.2020 року складено відповідний Акт № 5/2, за висновками якого, військово-лікарська комісія постановила визнати полковника ОСОБА_1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Позивач був ознайомлений із зазначеним Актом під особистий розпис 11.01.2020 року та зазначив, що «ознайомлений та згоден».
За наслідками проведеного засідання військово-лікарської комісії складено Протокол № 4 від 11.01.2020 року, у якому зазначені відповідні висновки стосовно полковника ОСОБА_1 .
Крім того, військово-лікарською комісією ВМС ВМУ в УСБУ в Сумській області стосовно полковника ОСОБА_1 видане Свідоцтво про хворобу № 5/2 від 11.01.2020 року, яке затверджено постановою Центральної військово-лікарської комісії військово-медичного управління СБУ (протокол № 4 від 17.01.2020 року), яке позивач особисто отримав 24.01.2020 року (а.с.87).
Позивач висновки, викладені військово-лікарською комісією в Акті медичного обстеження та свідоцтві про хворобу, в установленому порядку не оскаржував.
Після отримання Управлінням затвердженого ЦВЛК ВМУ СБУ свідоцтва про хворобу полковника ОСОБА_1 помічником начальника управління (по роботі з особовим складом) - начальником відділу кадрового забезпечення Управління СБУ в Сумській області рапортом від 24.01.2020 року повідомлено керівництво Управління про неможливість подальшого проходження полковником ОСОБА_1 військової служби.
За резолюцією тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління полковника ОСОБА_3 надано вказівку підготувати матеріали до звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби.
У зв`язку із зазначеними обставинами, керівництвом 30.01.2020 року Управлінням СБУ в Сумській області з полковником ОСОБА_1 було проведено бесіду (листок бесіди № 628 від 30.01.2020 року), в ході якої позивачу повідомлено, що відповідно до витягу зі свідоцтва про хворобу від 11.01.2020 року № 5/2 військово-лікарської комісії ВМС ВМУ СБУ в УСБУ в Сумській області позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, і згідно з положеннями підпункту «а» (за станом здоров`я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягає звільненню з військової служби за станом здоров`я (а.с.91-93).
З урахуванням викладеного, відділом кадрового забезпечення Управління підготовлено відповідне подання до звільнення з військової служби з органів державної безпеки в запас Збройних Сил України та розрахунок вислуги років для призначення пенсії.
Будь-яких заперечень чи претензій позивач під час бесіди не висловлював, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 30.01.2020 (а.с.93).
Аналогічна бесіда проведена з полковником ОСОБА_1 04.02.2020 року, в ході якої позивачу повідомлено, що відділом кадрового забезпечення Управління підготовлено відповідне подання до звільнення з військової служби. Будь-яких заперечень чи претензій під час бесіди позивач не висловив, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 04.02.2020 року (а.с.94).
Також, 04.02.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з Поданням до звільнення з військової служби № 766 від 04.02.2020 року (а.с.95-96).
Отже, саме у зв`язку з непридатністю полковника ОСОБА_1 до військової служби в мирний час та обмеженою придатністю у воєнний час, підтвердженою відповідними висновками військово-лікарських комісій, після проведення відповідних бесід з ОСОБА_1 , керівництвом СБУ видано наказ №275-ОС/дск від 28.02.2020 року про звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 по Управлінню СБУ в Сумській області (далі по тексту - оскаржуваний наказ №1).
Наказом начальника Управління СБУ в Сумській області № 105-ОС/дск від 23.03.2020 року по особового складу полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу (далі по тексту - оскаржуваний наказ №2).
Не погоджуючись з оскаржуваними наказами та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час військовослужбовці, позивач підлягав звільненню з військової служби за станом здоров`я, під час дії особливого періоду, а тому оскаржуваний наказ СБУ № 275-ОС/дск від 28.02.2020 року в частині звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 є законним та не підлягає скасуванню.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню інші позовні вимоги, які є похідними.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Правовими положеннями ч.1 ст. 308 КАС України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1-2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
За приписами частин 2-3 статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII видами військової служби є:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Поняття особливого періоду наведено у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ, а саме: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, особливий період починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію, охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
При цьому, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У свою чергу, демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (ст.1 Закону № 354-ХІІ).
Виходячи з аналізу наведених правових норм, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію. При цьому, закінчення мобілізації не припиняє існування особливого періоду, оскільки його закінчення пов`язано виключно з виданням Президентом України Указу про демобілізацію.
Так, у зв`язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням РФ у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» було оголошено та проведено часткову мобілізацію (далі - мобілізація) протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Також, проведення часткової мобілізації було оголошено указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 року № 454/2014, від 22.07.2014 року 607/2014 та від 14.01.2015 року № 15/2015.
Міністерство оборони України надало роз`яснення, що відповідно до статтi 1 Закону України «Про оборону України», з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобiлiзацiю» вiд 17 березня 2014 року № 302/2014 в України настав особливий перiод. Скасування особливого перiоду буде здiйснено окремим Указом Президента України «Про демобiлiзацiю» пiсля стабiлiзацiї обстановки на сходi України.
За загальними положеннями ч. 1 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент звільнення позивача зі служби) передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
а) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Вирішуючи питання щодо застосування меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Рішень про демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а станом на момент звільнення позивача зі служби в СБУ особливий період не закінчився.
Отже, з урахуванням вище викладених правових положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частиною 6 статті 26 Закону № 2232-XII визначено можливість звільнення військовослужбовця з військової служби, під час дії особливого періоду, за станом здоров`я лише на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 822/520/16, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі № 0640/4398/18.
При цьому, пунктом 5.3 Положення про проходження медичного огляду в Службі безпеки України передбачено, що за результатами медичного огляду ВЛК приймає такі постанови: «неприданий до військової служби в мирний час, обмежено приданий у воєнний час».
Тобто, висновок про «непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час» та висновок про «обмежену придатність до військової служби» є різними висновками ВЛК, які тягнуть за собою різні правові наслідки.
У свою чергу, саме за наявності висновку ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я під час дії особливого періоду.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 звільнено у запас, за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час, згідно свідоцтва про хворобу № 5/2 від 11.01.2020 року, яке є чинним та не оскаржено позивачем.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав, які б вказували на порушення відповідачем процедури звільнення позивача з військової служби, за станом здоров`я.
Щодо доводів апелянта про порушення процедури звільнення, через те, що останній перебував в розпорядженні начальника Управління СБУ в Сумській області понад встановлений строк 3 місяця, з 13.09.2019 року до моменту виключення із списків особового складу 23.03.2020, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище судом, наказом Голови СБУ від 13.09.2019 року № 1227-ос, полковник ОСОБА_1 зарахований за п.п. «б» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262/2007 у розпорядження начальника УСБУ в Сумській області з 13.09.2019 року.
Відповідно до п.п. «б» п. 48 Положення № 1262/2007, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається:
б) у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.
У свою чергу, п.п. «ґ» п. 48 Положення № 1262/2007 передбачено, що у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби.
Також, п. 48 Положення № 1262/2007 визначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.
Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення із перебуванням безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпеченні їх здійснення із перебуванням безпосередньо в районах здійснення таких заходів із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться копії наказів Управління СБУ в Сумській області №412-ос від 31.10.2019, №477-ос від 20.12.2019, № 45-ос/дск від 03.02.2020, № 78-ос/дск від 28.02.2020 та № 87-ос/дск від 06.03.2020 про продовження терміну перебування ОСОБА_1 у розпорядженні начальника Управління за пунктом 48 (а.с.106-110).
Зазначені накази є належними доказами, в розумінні вимог адміністративного судочинства, та підтверджують дотримання начальником Управління СБУ в Сумській області процедури перебування ОСОБА_1 у його розпорядженні, та звільнення позивача з військової служби, на виконання п.«ґ» п. 48 Положення № 1262/2007.
Таким чином, доводи скаржника в цій частини є безпідставними та необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів апелянта про порушення процедури звільнення, через відсутність фактів стійкого погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 та підстав звільнення позивача за пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-XII та пп. «б» п. 61 Положення №1262, які на думку апелянта є взаємовиключними, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди позивача з висновком ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час, згідно свідоцтва про хворобу № 5/2 від 11.01.2020 року, яке є чинним, не оскаржено позивачем та не є предметом спору в даному випадку.
Щодо доводів апелянта про порушення процедури звільнення, через непроведення з ОСОБА_1 індивідуальних бесід перед звільнення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються належними доказами, а саме копіями довідок проведених бесід з полковником ОСОБА_1 , які досліджені судом та містяться в матеріалах справи (а.с.66, 91-93, 94, відповідно).
Щодо доводів апелянта про порушення процедури звільнення, через недоведення наказу про звільнення ОСОБА_1 прямим начальником, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки позивачу було доведено до відома оскаржувані накази про що свідчить підпис останнього 13.04.2020 року (а.с. 27-28).
Таким чином, оскаржуваний наказ СБУ № 275-ОС/дск від 28.02.2020 року в частині звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 по Управлінню СБУ в Сумській області є законним, а тому не підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що решта позовних вимог є похідними, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: В.В. Файдюк
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 15.10.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua