Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/12392/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12392/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у не включенні до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки та підйомної допомоги за 2020 рік; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2017-2022 роках та підйомної допомоги, виплаченої у 2020 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15 вересня 2025 року відмовив у задоволенні позову .

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.11.2016 №564-ОС позивач прийнятий з 10.11.2016 на військову службу за контрактом.

Відповідно до наказу від 07.05.2023 №219-ОС позивач виключений з 09.05.2023 з його складу у зв`язку з розірванням контракту.

Листом від 10.10.2024 вих.№09/13298 відповідач повідомив про те, що грошове забезпечення позивача з 01.03.2018 нараховувалося з урахуванням розміру посадового окладу, що визначався шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (в розмірі 1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно із додатком 1 до постанови. До нього додав копії документів про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача.

Зокрема з відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача та архівних відомостей вбачається, що позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО за січень 2017 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2020 року.

Крім того позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення - за лютий 2017 року, за лютий 2018 року, за лютий 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2021 року, за лютий 2022 року.

З відомостей особистих карток не встановлено виплату підйомної допомоги за 2020 рік.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС про нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки та підйомної допомоги за 2020 рік, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами першою, третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.03.2003 № 661-IV визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-XII) міститься перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 цього Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2011-XII визначено, що розрахунковою величиною для обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні є саме місячне грошове забезпечення військовослужбовця.

Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду визначає Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, визначено інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року №188 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» вказаної Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.

Як встановлено судом, згідно даних особистих карток грошового забезпечення позивача за 2017-2022 роки, останньому за вказаний період проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення- за лютий 2018 року, за лютий 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2021 року, за лютий 2022 року без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці, що не заперечується сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу виплачувалась винагорода за участь в АТО за січень 2017 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2020 року.

Отже, надбавка за участь в АТО/ООС виплачувалася позивачу не щомісяця та не мала постійний (систематичний) характер, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції не враховувалась при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення та виплати підйомної допомоги за 2020 рік.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Судупостановівід26.04.2024 у справі№ 380/1169/20.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких