Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №640/1802/20
Суддя: Воловик Сергій Володимирович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/1802/20 суддя (судді) першої інстанції: І.Г. Ясиновський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Ключковича В.Ю., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 640/1802/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Атріум» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Атріум» (далі – позивач, ТОВ «БК Атріум», Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – апелянт, відповідач, контролюючий орган), у якій просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року № 0001530503;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року № 0001510503;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року № 0001520503.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року № 0001530503, № 0001510503 в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 210354,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 52588,50 грн та № 0001520503 в частині збільшення зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 207719,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 51930,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 8035,52 грн.
Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у ПП «Світ Маніпуляторів», ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» та ТОВ «Спецтехімпекс» підтверджена первинними документами, зареєстрованими податковими накладними та доказами подальшої реалізації придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, тоді як висновки контролюючого органу про безтоварність цих операцій ґрунтуються на відомостях інформаційно-аналітичних баз і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Водночас, відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності отримання маркетингових послуг від ТОВ «ГЕТ СТАР» за договором від 01 листопада 2017 року № 45/252-2. Позивач рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН) на користь контрагентів позивача не реєструвалися податкові накладні з номенклатурою «оренда» та/або «оренда складу», а також податкові накладні на придбання товарів відповідної номенклатури з кодами УКТ ЗЕД 8708, 8431 та 8704, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність у постачальників складських приміщень, недоведеність походження товару та переходу права власності на нього на умовах EXW (склад постачальника).
Крім того, апелянт зауважив на тому, що видаткові накладні не містять відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу, що отримала товар від імені покупця, балансова вартість основних засобів ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» становить 0 грн, а тому, на думку відповідача, позивач фактично безоплатно отримав товар з невідомих джерел, внаслідок чого занизив дохід та безпідставно сформував податковий кредит. Апелянт також посилається на встановлені перевіркою порушення порядку сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору і єдиного внеску та просить здійснити розгляд апеляційної скарги за участю свого представника.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Полтавського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, позивач у відзиві зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій зроблено виключно на підставі даних ЄРПН, без вжиття передбачених законом заходів для перевірки можливості контрагентів поставити товар, тоді як придбаний товар використано у власній господарській діяльності Товариства шляхом його реалізації покупцям у порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
ТОВ «БК Атріум» (код ЄДРПОУ 41006234) зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель».
На підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України), наказу ГУ ДФС у м. Києві від 25 вересня 2019 року № 1140 та направлень від 26 вересня 2019 року № 108/26-15-05-03-01, № 132/26-15-42-07 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06 грудня 2016 року по 30 вересня 2019 року, результати якої оформлено актом від 11 жовтня 2019 року № 26/1-26-15-05-03-01/41006234 (далі – акт перевірки).
Під час перевірки встановлено, що позивач придбавав у ПП «Світ Маніпуляторів» за договорами від 01 листопада 2017 року № 011117, від 10 листопада 2017 року № 101117, від 15 листопада 2017 року № 151117 та від 01 грудня 2017 року № 011217 навісне обладнання сміттєвозів КО 431-03 і КО 433-04, надрамник з гідросистемою на ЗИЛ та бункер навісного обладнання сміттєвоза, у ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» за договорами поставки від 30 червня 2017 року № 300617 та від 01 серпня 2018 року № 010818 – захват універсальний, скоби, втулку, шестерні та маніпулятор сміттєвоза ТМБЗ 1-01, у ТОВ «Спецтехімпекс» за договором від 06 листопада 2017 року № Д-041/17 – вантажний автомобіль ЗИЛ-130, що був у використанні.
За висновками акта перевірки, зазначені операції документально оформлені без їх фактичного здійснення, оскільки за даними ЄРПН у контрагентів не встановлено власних або орендованих складів, не підтверджено походження товару за ланцюгом постачання, а у видаткових накладних відсутні відомості про особу, яка отримала товар від імені покупця. Перерахування позивачем коштів контрагентам контролюючий орган кваліфікував як інші розрахунки, не пов`язані з постачанням товарів, а оприбуткований позивачем товар – як безоплатно отриманий з невідомих джерел.
Унаслідок цього контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходу на загальну суму 1180220,00 грн, у тому числі за 2017 рік – 1142120,00 грн, за 2018 рік – 38100,00 грн, з порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», а також про завищення податкового кредиту з порушенням пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України. Крім того, у взаємовідносинах з ТОВ «ГЕТ СТАР» контролюючий орган встановив завищення інших операційних витрат на 287500,00 грн та податкового кредиту на 57500,00 грн.
Загалом за актом перевірки встановлено заниження податку на прибуток на 259470,00 грн, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 13110,00 грн та заниження податку на додану вартість на 267854,00 грн.
Заперечення позивача на акт перевірки, подані 23 жовтня 2019 року, залишено без задоволення, а висновки акта перевірки – без змін.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року № 0001530503, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 13110,00 грн, № 0001520503, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 324337,50 грн, з них за податковим зобов`язанням – 259470,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 64867,50 грн, та № 0001510503, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 334817,50 грн, з них за податковим зобов`язанням – 267854,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 66963,50 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 09 січня 2020 року за результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «БК Атріум» звернулося до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Оскільки спірні правовідносини виникли у 2017– 2018 роках, норми ПК України та інших нормативно-правових актів застосовуються колегією суддів у редакції, чинній на момент здійснення відповідних господарських операцій.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.
Водночас абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) господарську операцію визначено як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ – як документ, що містить відомості про господарську операцію.
Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, а частиною другою цієї статті визначено обов`язкові реквізити первинних документів, серед яких, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому положення частини другої статті 9 Закону № 996-XIV про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, набрало чинності з 01 січня 2018 року на підставі Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2164-VIII.
Отже, посилання суду першої інстанції на зазначене положення без розмежування операцій 2017 та 2018 років є неточним. Разом з тим ця неточність не вплинула на правильність вирішення спору, оскільки і до 01 січня 2018 року визначальним для податкових наслідків був реальний характер господарської операції, а не формальна досконалість первинних документів, що узгоджується з наведеною нижче практикою Верховного Суду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право платника податку на формування податкового кредиту та відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів пов`язане з фактичним (реальним) здійсненням господарської операції, її підтвердженням належним чином оформленими первинними документами та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, а також з використанням придбаного товару в господарській діяльності платника.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 дійшла висновку, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Самі по собі, зокрема, лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій, хоча у сукупності з іншими обставинами справи можуть свідчити на підтвердження або спростування позиції контролюючого органу.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, а негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних у первинному документі, мають покладатися на особу, яка їх внесла, якщо рух відповідних активів мав місце.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 11 червня 2026 року у справі № 420/15749/24 наголосив, що в спорах щодо правомірності формування податкового кредиту саме контролюючий орган зобов`язаний доводити недостовірність первинних документів чи відсутність реального характеру господарських операцій, а формальні зауваження без належних доказів нереальності операцій не можуть бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.
Крім того, у постанові від 02 червня 2026 року у справі № 420/21469/25 Верховний Суд зазначив, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а не припущеннями чи неперевіреною інформацією, а в разі виникнення сумнівів щодо діяльності контрагента контролюючий орган зобов`язаний вживати визначених законом заходів для отримання достовірної інформації.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підтвердження операцій з ПП «Світ Маніпуляторів», ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» та ТОВ «Спецтехімпекс» позивачем надано договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, акт приймання-передачі від 28 листопада 2017 року та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні від 01 серпня 2017 року № 1, від 03 серпня 2018 року № 9, від 16 листопада 2017 року № 25 і № 27, від 18 листопада 2017 року № 12, від 20 листопада 2017 року № 8, від 15 листопада 2017 року № 90 та від 20 листопада 2017 року № 91.
Факт оплати позивачем товару контрагентам, оприбуткування товару на рахунку 281 «Товари» та подальшого відображення в бухгалтерському обліку операцій з його реалізації контролюючим органом не заперечується і, навпаки, прямо зафіксований в акті перевірки.
Позивачем також надано договори про закупівлю, укладені з Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області від 07 листопада 2017 року № 14, Дружківським комунальним автотранспортним підприємством 052805 від 14 листопада 2017 року № П3-02/44, КП «Макарів ВУЖКГ» від 06 серпня 2018 року № 7 та СКП «Харківзеленбуд» від 19 липня 2017 року № 241 і від 25 жовтня 2017 року № 344, предметом яких є поставка сміттєвозів з боковим та заднім навантаженням, маніпулятора сміттєвоза ТМБЗ 1-01, захвату універсального та бункера навісного обладнання сміттєвоза.
Колегія суддів звертає увагу, що номенклатура товару за цими договорами відповідає номенклатурі товару, придбаного у спірних контрагентів, а договори з постачальниками укладалися в часовій послідовності, яка узгоджується з виконанням позивачем зобов`язань перед покупцями. Відтак наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать про фактичний рух активів та використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності у ЄРПН податкових накладних з номенклатурою «оренда» та на придбання контрагентами товару з кодами УКТ ЗЕД 8708, 8431 та 8704, колегія суддів зазначає, що такі відомості характеризують відносини контрагентів позивача з третіми особами, з якими Товариство в господарські відносини не вступало, і за відсутності інших доказів не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність операцій позивача.
Більше того, відсутність у ЄРПН податкових накладних з номенклатурою «оренда» не виключає користування приміщеннями на інших правових підставах або їх оренди в осіб, які не є платниками податку на додану вартість, а відсутність податкових накладних на придбання готового товару з відповідними кодами УКТ ЗЕД не виключає виготовлення такого товару постачальником з інших матеріалів чи набуття вживаного транспортного засобу в осіб, які не є платниками цього податку.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що під час перевірки контролюючий орган скористався наданими йому статтею 73 ПК України повноваженнями щодо отримання інформації від контрагентів позивача чи покупців придбаного ним товару, витребував відомості про реєстрацію вантажного автомобіля ЗИЛ-130 або іншим чином перевірив фактичне перебування спірного товару у власності позивача.
Посилання апелянта на те, що поставка здійснювалася на умовах EXW (склад постачальника), а позивачем не надано документів, які підтверджують транспортування товару, також не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких умов поставки обов`язок організації перевезення покладається на покупця, а відсутність товарно-транспортних документів сама по собі не є безумовною підставою для висновку про нереальність поставки, на що неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення й доводи апелянта про відсутність у видаткових накладних прізвища, посади та реквізитів довіреності особи, яка отримала товар від імені покупця. Такий недолік за умови підписання накладних, оприбуткування товару, його оплати та подальшої реалізації не перешкоджає встановленню змісту, обсягу та учасників господарської операції, а отже, не спростовує факту руху активів.
Колегія суддів також враховує, що позиція контролюючого органу є внутрішньо суперечливою, оскільки, визнаючи факт оприбуткування товару позивачем та перерахування ним коштів саме спірним контрагентам, відповідач дійшов висновку про безоплатне отримання цього товару з невідомих джерел, не навівши жодного доказу на підтвердження існування іншого джерела його походження.
Такий висновок ґрунтується на припущенні, а тому не може бути покладений в основу донарахування позивачу податку на прибуток внаслідок збільшення доходу на вартість нібито безоплатно отриманого товару, а також зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік.
Доводи апелянта щодо встановлених перевіркою порушень строків сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не стосуються предмета спору, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення за цими платежами не приймалися.
Посилання апелянта на правові висновки Вищого адміністративного суду України щодо маркетингових послуг та на дотримання порядку розгляду заперечень на акт перевірки також не впливають на результат апеляційного перегляду, оскільки стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «ГЕТ СТАР», у задоволенні позову щодо яких відмовлено, та процедурних питань, які не були підставою для часткового задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами нереальності господарських операцій позивача з ПП «Світ Маніпуляторів», ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» та ТОВ «Спецтехімпекс», а тому податкові повідомлення-рішення в частині, що ґрунтується на цих висновках, є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить неузгоджений помісячний розподіл суми податкового кредиту, визнаної безпідставно виключеною, а саме за листопад 2017 року в сумі 152337,00 грн та за грудень 2017 року в сумі 31667,00 грн в одному абзаці і в сумах 95244,00 грн та 88760,00 грн відповідно в іншому.
Ця неузгодженість не впливає на правильність вирішення спору, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0001510503 визначає загальну суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а загальна сума податку, донарахованого за операціями з ПП «Світ Маніпуляторів», ТОВ «Турбівський машинобудівний завод» та ТОВ «Спецтехімпекс», в обох випадках становить 210354,00 грн, що відповідає різниці між донарахованою сумою податку 267854,00 грн та сумою податку за операціями з ТОВ «ГЕТ СТАР» 57500,00 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0001530503 стосується виключно зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік і не містить донарахувань за платежем податок на додану вартість.
Відтак абзац другий резолютивної частини оскаржуваного рішення в системному зв`язку з його мотивувальною частиною та розрахунком суми задоволених позовних вимог (535701,50 грн), з якої стягнуто судовий збір, свідчить про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001530503 повністю, а податкових повідомлень-рішень № 0001510503 та № 0001520503 – у відповідних частинах, що не створює правової невизначеності щодо змісту ухваленого рішення.
Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 640/1802/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Атріум» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 640/1802/20 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді В.Ю. Ключкович
О.О. Осіпова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua