Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №620/5110/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5110/25 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.02.2025 №253750006268;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 16.05.1985 по 31.12.1996 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформований в КСП «Нива», а 18.02.2000 реформовано у ТОВ «Нива»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути первинну заяву позивача про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з дня отримання права на призначення пенсії за віком.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 24.02.2025 №253750006268 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с. 9).

Так, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказано, що заявнику не зараховано періоди роботи згідно з його трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення, що не відповідає вимогам Інструкції. В рішенні також зазначено, що зарахувати стаж роботи в колгоспі на підставі показань свідків неможливо, оскільки не підтверджена вироблена кількість вихододнів та відсутня довідка з Міністерства надзвичайних ситуацій про причину пожежі. За підрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що записи у трудовій книжці позивача щодо періоду роботи з 16.05.1985 по 31.12.1996 оформлені належним чином та не викликають сумнівів у їх достовірності, а недоліки її оформлення, допущені роботодавцем, не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу. Відсутність документів щодо трудової участі позивача зумовлена їх знищенням унаслідок пожежі, при цьому спірний стаж додатково підтверджений актом опитування двох свідків, складеним відповідно до Порядку №637. За таких обставин, суд першої інстанції визнав відмову пенсійного органу надмірно формальною та протиправною, скасував рішення від 24.02.2025 №253750006268 і зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати спірний період до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з 10.01.2025.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та надано неналежну оцінку обставинам справи, оскільки трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зокрема на її титульній сторінці відсутня дата заповнення, у зв`язку з чим вона не могла бути прийнята як належний документ для підтвердження спірного періоду роботи. Також апелянт наголошує, що відсутні належні документи, які підтверджують виконання позивачем установленого мінімуму трудової участі в колгоспі, а показання свідків не можуть бути достатньою підставою для зарахування цього періоду до страхового стажу за відсутності документального підтвердження обставин втрати первинних документів. З огляду на це апелянт вважає рішення від 24.02.2025 №253750006268 про відмову у призначенні пенсії правомірним, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу та призначення пенсії помилковими.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

За змістом частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка, а звернення до інших документів для підтвердження стажу передбачено, зокрема, у випадках відсутності трудової книжки, необхідних записів у ній або наявності неправильних чи неточних записів.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірним є питання зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.05.1985 по 31.12.1996 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформовано в КСП «Нива», а 18.02.2000 - у ТОВ «Нива».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що записи у трудовій книжці позивача про роботу у спірний період оформлені належним чином, містять посилання на відповідні документи як на підставу їх внесення, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками і не містять очевидних виправлень, які б давали об`єктивні підстави сумніватися у достовірності відомостей про трудову діяльність позивача.

При цьому, підставою для неврахування відповідачем періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 стала, зокрема, відсутність на її титульній сторінці дати заповнення.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Пунктом 2.12 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що дотримання встановленого порядку ведення та оформлення трудової книжки не залежить від волевиявлення працівника, оскільки обов`язок щодо належного внесення до неї відповідних відомостей покладається на роботодавця.

Тому сам по собі недолік оформлення титульної сторінки трудової книжки у вигляді відсутності дати її заповнення, за наявності належним чином оформлених записів про конкретні періоди роботи та за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, не може мати наслідком позбавлення особи права на врахування фактично набутого нею трудового стажу.

Аналогічний за змістом підхід викладено Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якого певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть самі по собі бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії.

Таким чином, доводи апелянта про те, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції №58 у зв`язку з відсутністю на її титульній сторінці дати заповнення, колегія суддів не приймає, оскільки такий недолік не спростовує змісту внесених до трудової книжки записів про роботу позивача, не свідчить про їх недостовірність та виник не з вини останнього. Формальні недоліки ведення трудової книжки, відповідальність за належне оформлення якої покладена на роботодавця, не можуть нівелювати відомості про фактичну трудову діяльність працівника та покладати на нього негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Колегія суддів також враховує, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитися у безумовну залежність від дій чи бездіяльності осіб, відповідальних за ведення та облік трудових книжок, якщо наявні в трудовій книжці відомості дозволяють встановити відповідний період трудової діяльності та відсутні докази їх недостовірності.

Водночас, трудова книжка позивача не містить інформації щодо виконання ним установленого мінімуму трудової участі в колгоспі у спірний період з 16.05.1985 по 31.12.1996.

Однак, зазначена обставина не може оцінюватися відокремлено від інших наявних у матеріалах справи доказів.

Так, позивачем надано довідку від 06.02.2025 №09, видану виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Чернігівської області, відповідно до якої внаслідок пожежі у 1997 році в приміщенні контори КСП «Нива» згоріли книги обліку розрахунків по праці з колгоспниками та трудові книжки за 1985-1996 роки включно.

У матеріалах справи також міститься довідка про реформування колгоспу «Серп і Молот» у КСП «Нива», яке в подальшому реформовано в ТОВ «Нива».

Крім того, Архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації надано архівні довідки від 05.02.2025 №С.-240/1, зі змісту яких убачається відсутність інформації щодо оплати праці колгоспників за спірний період у зв`язку з пожежею, яка сталася в ніч з 22 на 23 лютого 1997 року в приміщенні бухгалтерії колгоспу «Нива».

Отже, відсутність первинної документації щодо трудової участі позивача у спірний період має об`єктивну причину, підтверджену наявними у справі доказами, а саме її втрату внаслідок пожежі.

При цьому, 17.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області складено Акт №2 опитування свідків щодо підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що зарахувати стаж роботи в колгоспі на підставі показань свідків неможливо, оскільки не підтверджена вироблена кількість вихододнів та відсутня довідка з Міністерства надзвичайних ситуацій про причину пожежі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності такого підходу відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Як установлено судом першої інстанції, Акт №2 складений самим уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Під час опитування два свідки, які працювали разом із позивачем у спірний період та підтвердили свою спільну з ним трудову діяльність відповідними трудовими книжками, підтвердили трудову діяльність позивача. Акт підписаний посадовими особами територіального органу Пенсійного фонду України та скріплений печаткою.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для неврахування відповідачем результатів проведеного ним же у встановленому порядку опитування свідків, тим більше що можливість підтвердження стажу роботи, у тому числі в колгоспі, показаннями не менше двох свідків у разі неможливості одержання відповідних документів унаслідок надзвичайних обставин прямо передбачена пунктом 17 Порядку №637.

Посилання апелянта на відсутність належного документального підтвердження причини пожежі також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки факт втрати документів унаслідок пожежі підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема довідкою виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 06.02.2025 №09 та архівними довідками від 05.02.2025 №С.-240/1. Відповідачем доказів, які б спростовували зазначені у цих документах відомості, не надано.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій.

Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та здійснює інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що територіальний орган Пенсійного фонду України формально підійшов до вирішення питання щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та не надав належної оцінки всій сукупності документів, поданих на його підтвердження.

Отже, трудова книжка позивача, довідка виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 06.02.2025 №09, архівні довідки від 05.02.2025 №С.-240/1 та Акт №2 опитування свідків від 17.02.2025 у своїй сукупності підтверджують наявність підстав для зарахування позивачу спірного періоду роботи з 16.05.1985 по 31.12.1996 до страхового стажу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати зазначений період страхового стажу на підставі трудової книжки та інших наявних доказів, у тому числі акта опитування свідків, є протиправною та ґрунтується на надмірно формальному підході до оцінки документів, поданих для призначення пенсії.

Колегія суддів також ураховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», згідно з якими тлумачення та застосування національного законодавства повинно призводити до наслідків, сумісних із принципами Конвенції, а у випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади мають застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Щодо способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким і прийнято рішення від 24.02.2025 №253750006268 про відмову у призначенні пенсії.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є скасування рішення від 24.02.2025 №253750006268 та покладення обов`язку щодо призначення пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву позивача та прийняло оскаржуване рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернувся із заявою про призначення пенсії 17.02.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, а тому суд першої інстанції правильно визначив дату призначення пенсії - 10.01.2025.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального права, дійшовши обґрунтованого висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.02.2025 №253750006268, зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.05.1985 по 31.12.1996 в колгоспі «Серп і молот», який 12.02.1993 реформовано в КСП «Нива», а 18.02.2000 - у ТОВ «Нива», та призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.01.2025.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою судом наявних у справі доказів та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.