Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/29715/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29715/25

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Дата і місце ухвалення: 23.04.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/29715/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року в загальній сумі 187 452,30 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 43, код ЄДРПОУ 20001645) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 року по 31.08.2021 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 43, код ЄДРПОУ 20001645) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) фіксовану індексацію в розмірі 4055 грн 70 коп. за період з 01.03.2018 року по 31.08.2021 року, у загальному розмірі 170339 грн 40 коп., відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Управління Служби безпеки України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. На думку апелянта, такий висновок зумовлений неправильним визначенням судом розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та використанням неналежних вихідних даних для відповідного розрахунку.

Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково визначив складові грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року, неправильно врахувавши премії за відповідні місяці. Посилаючись на пункт 7 глави 15 розділу III Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, апелянт зазначає, що премія виплачується щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць, а тому при визначенні розміру підвищення доходу у березні 2018 року необхідно враховувати премії за лютий та березень 2018 року.

Крім того, апелянт вважає помилковим включення судом першої інстанції до складу грошового забезпечення надбавки за виконання завдань із боротьби з корупцією та організованою злочинністю, а також виплати окладу в підвищеному розмірі у 1,5 раза, оскільки, на його думку, такі виплати здійснювалися за конкретну роботу та не належали до постійних складових грошового забезпечення.

За розрахунком апелянта, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 6 324,10 грн, а за березень 2018 року - 19 202,76 грн. Відповідно, розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року становив 12 878,66 грн. Водночас сума можливої індексації за цей місяць, обчислена з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 29,4 %, становила 518,03 грн.

У зв`язку з тим, що, за твердженням апелянта, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року перевищував суму можливої індексації за цей місяць, апелянт вважає, що підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні як за березень 2018 року, так і за наступні місяці проходження позивачем військової служби. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

З огляду на викладене Управління Служби безпеки України в Одеській області просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області.

Згідно з витягом із наказу начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 31 серпня 2021 року № 410-ОС/дск майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 31 серпня 2021 року.

На адвокатський запит щодо надання розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідач надав довідки від 26 червня 2025 року № 146 та № 147 про грошове забезпечення за періоди з 2018 по 2019 роки та з 2020 по 2021 роки відповідно. Згідно із зазначеними довідками, позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення в такі періоди та в таких розмірах: у грудні 2018 року - 1784,72 грн; у лютому 2020 року - 194,11 грн; у березні, квітні, травні та червні 2020 року - по 216,51 грн; у липні та серпні 2020 року - по 226,29 грн; у грудні 2020 року - 1138,97 грн; у січні, лютому та березні 2021 року - по 331,42 грн; у квітні, травні та червні 2021 року - по 415,41 грн; у липні та серпні 2021 року -по 540,03 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року без урахування положень абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу позивача у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а тому для вирішення спору необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року та суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року становив 19 538,31 грн, а в березні 2018 року - 19 945,76 грн. Відтак, розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року становив 407,45 грн. Водночас сума можливої індексації грошового забезпечення за цей місяць складала 4 463,15 грн.

З огляду на те, що розмір підвищення грошового доходу позивача був меншим за суму можливої індексації, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці в розмірі 4 055,70 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 31 серпня 2021 року. Загальний розмір невиплаченої індексації за вказаний період, який охоплює 42 місяці, становив 170 339,40 грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив нарахування та виплату зазначеної індексації-різниці, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача в цій частині та зобов`язав його нарахувати й виплатити позивачу відповідні суми індексації.

Разом із тим суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов`язок пов`язаний із фактичним нарахуванням та виплатою належних позивачу сум грошового забезпечення. Позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходів суд оцінив з урахуванням їх похідного характеру від факту нарахування та виплати належних сум індексації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

За змістом пункту 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або інших постійних складових доходу значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, яка склалася в місяці підвищення доходу, у відповідному місяці визначається сума індексації-різниці, яка виплачується відповідно до правил, установлених цим пунктом.

Отже, для вирішення цього спору необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року та суму індексації, яка склалася в цьому місяці, а відтак — визначити, чи виникло у позивача право на виплату індексації-різниці.

Березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Тому для встановлення наявності у позивача права на індексацію-різницю необхідно порівняти суму підвищення його грошового доходу в березні 2018 року із сумою можливої індексації за цей місяць.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року, дослідив розрахункові листки за лютий, березень, квітень і травень 2018 року, зокрема відомості про нарахування та коригування премій та інших складових грошового забезпечення.

За результатами оцінки цих доказів суд першої інстанції встановив, що загальний розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 19 538,31 грн, а за березень 2018 року - 19 945,76 грн. Відповідно, розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року становив 407,45 грн.

Не погоджуючись із таким розрахунком, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив складові грошового забезпечення позивача за відповідні місяці, зокрема помилково врахував премії. На думку апелянта, відповідно до пункту 7 глави 15 розділу III Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України премія виплачується щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць. З огляду на це відповідач вважає, що при визначенні доходу за лютий 2018 року належало врахувати премію в розмірі 648 грн, тоді як сума 13 526,66 грн стосувалася інших місяців.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів ураховує, що для визначення розміру підвищення грошового доходу необхідно встановити не лише час фактичної виплати коштів, а й період, за який відповідні складові грошового забезпечення були нараховані, з урахуванням їх правової природи та правил пункту 5 Порядку № 1078.

Як установив суд першої інстанції, у розрахунковому листку за лютий 2018 року премію в розмірі 13 526,66 грн відображено із зазначенням у графі «Місяць» значення « 2018/02». У розрахунковому листку за березень 2018 року премію в розмірі 648 грн відображено із зазначенням місяця « 2018/03».

Крім того, суд першої інстанції дослідив розрахунковий листок за травень 2018 року, в якому відображено коригування раніше нарахованих премій із зазначенням місяців, за які здійснювалися відповідні коригування. За висновком суду, коригування премії в сумі 13 526,66 грн стосувалося березня та квітня 2018 року, тоді як премія в розмірі 648 грн була відображена як нарахована за березень 2018 року.

Отже, суд першої інстанції визначив відповідні складові грошового забезпечення на підставі конкретних розрахункових документів, досліджених у справі. Посилання апелянта на загальний порядок виплати премій саме по собі не спростовує встановлених судом обставин щодо відображення відповідних сум у розрахункових листках. Для висновку про помилковість розрахунку необхідно було спростувати встановлені судом відомості про періоди, за які нараховано відповідні виплати, та їх коригування.

Також відповідач заперечує врахування надбавки по лінії К у розмірі 160,32 грн та виплати окладу в підвищеному розмірі в сумі 175,23 грн, стверджуючи, що ці виплати стосувалися виконання конкретної роботи в січні 2018 року.

Водночас суд першої інстанції, оцінюючи відповідні розрахункові листки, виходив із того, що в графі «Місяць» щодо зазначених виплат було вказано « 2018/02». Апеляційна скарга не містить належного спростування встановлених судом відомостей, яке б свідчило про те, що під час визначення доходу за лютий 2018 року суд безпідставно врахував відповідні суми.

При цьому колегія суддів наголошує, що сам факт відображення виплати в розрахунковому листку за певний місяць не є єдиною умовою її врахування. Визначальними є також правова природа виплати та період, за який її нараховано. Однак у цій справі доводи апелянта не спростовують установлених судом першої інстанції обставин настільки, щоб визнати доведеним неправильне визначення складових грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо визначення складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року і розміру його підвищення в березні 2018 року.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах її вимог, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено з дотриманням вимог закону, а підстав для його скасування чи зміни не встановлено.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в оскаржуваній частині, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм права чи неповне з`ясування обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області належить залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/29715/25 - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 420/29715/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук