Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/6492/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №420/6492/26

Суддя: Градовський Ю.М.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6492/26

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:

- визнати протиправним внесення запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» до військово-облікових даних ОСОБА_1 у реєстрі Оберіг та Резерв +;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військово-облікових даних ОСОБА_1 в тому числі реєстрів Оберіг та Резерв+ відомості та записи - «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.02.2009р. ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв ОСОБА_1 на військовий облік з видачею тимчасового військового квитка серії НОМЕР_1 , за яким йому присвоєно військове звання матрос, визначено групу обліку ВМС та найменування військово-облікової спеціальності «рульовий, кораблеводіння».

За твердженням представника позивача, після запровадження електронного військового обліку та оновлення позивачем військово-облікових даних у застосунку «Резерв+», сформований 20.10.2024р. електронний військово-обліковий документ містив ті самі дані.

Також, у позовній заяві зазначено, що надалі щодо позивача неодноразово з`являлись записи, які позивач неодноразово оскаржував їх у судовому порядку.

Як вказує представник позивача, що 27.02.2026р. у сформованому позивачем військово-обліковому документі з`явився новий запис: «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву».

На переконання представника позивача, цей запис внесено протиправно, оскільки згідно з абз.1 п.2 Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2024р. №734, базову підготовку проходять громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, тоді як позивач навчається за вечірньою формою.

Представник позивача зазначає, що позивач не належить до категорій осіб, які мають проходити базову загальновійськову підготовку, а тому оскаржувана інформація внесена до облікових даних протиправно.

При цьому, представник позивача посилається на ст.8 та 19 Конституції України, ст.2, 6,9,245 КАС України та зазначає, що дії відповідача не ґрунтуються на законі, суперечать принципу верховенства права, принципу належного урядування та захисту законних очікувань, які випливають з практики Європейського суду з прав людини.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до військово-облікових даних ОСОБА_1 запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву» відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України та прав позивача не порушують, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 від 27.02.2026р., ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_1 .

В окремому рядку вказаного військово-облікового документа зазначено, що ОСОБА_1 потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вид обліку - «Рядовий, сержантський і старшинський склад запасу». Звання - «Матрос». Картотека обліку - «Картотека вільних залишків», підкартотека обліку - «Користуються правом на відстрочку», « ІНФОРМАЦІЯ_7 : [999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки»; «Код ВОС: [097] Солдат резерву»; група обліку - «[А] Всі види Збройних Сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби»; дата введення інформації про особу в систему - 20.02.2021р.

У цьому витягу обидва словосполучення наведені в окремих графах: «ВОС» - «[999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» та «Код ВОС» - «[097] Солдат резерву». Військове звання позивача в цьому самому витягу зазначено окремою графою - «Матрос».

Згідно з випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання, позивач з 1.10.2024р. зарахований до Одеського національного економічного університету (код в ЄДЕБО 31); освітній рівень - доктор філософії; форма навчання - вечірня; фінансування - контракт; спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок»; дати початку та закінчення навчання - 1.10.2024р. - 30.09.2028р.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10.07.2025р. у справі №947/23848/25 скасовано постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №339 від 16.04.2025р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, щодо позивача, та закрито провадження в адміністративній справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8.10.2025р. у справі №420/17394/25, з урахуванням змін внесених постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026р.:

- визнано протиправною та скасовано постанову ВЛК оформлену довідкою Військово-лікарської комісії 15/2025-0411-2878 (Довідка) від 11.04.2025р. щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК 11.04.2025р. з реєстру Оберіг та особистої картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026р. у справі №420/5561/26:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення відомостей до реєстру Оберіг: порушення правил військового обліку; не прибули за повісткою до ТЦК та СП; особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, направлення звернення до органів Національної поліції України щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП.

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з реєстру Оберіг наступні відомості: порушення правил військового обліку; не прибули за повісткою до ТЦК та СП; особа, яка вчинила правопорушення, передбачені ст.210, 210-1 КУпАП; щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , та з облікової картки до військового квітка НОМЕР_2 запис «Розшук», а також направити до ГУ НП в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 8.12.1983р.н., як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст.210, 210-1 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 проходив військову службу, здобув під час її проходження військово-облікову спеціальність або проходив базову загальновійськову підготовку. У позовній заяві позивач зазначає, що до військових частин не прибував та не служив.

Повісток, викликів, направлень чи іншого рішення відповідача про направлення позивача для проходження базової загальновійськової підготовки матеріали справи не містять.

Позивач вважає протиправним внесення запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» до його військово-облікових даних у реєстрі Оберіг та Резерв +, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. за №2232-XII (надалі – Закон №2232-XII) та ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. за №1951-VIII (надалі – Закон №1951-VIII).

Так, приписами ч.3 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Положеннями абз.3 ч.10 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

У відповідності до ч.3, 4 ст.27 Закону №2232-XII, до запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону №2232-XII, військовозобов`язані, зараховані до запасу другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі або служби у військовому резерві військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії.

Відповідно до ч.1,5 ст.33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022р. за №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За правилами ч.1 ст.8 Закону №1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; відомості про участь у бойових діях.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

У відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Згідно з частиною третьою цієї статті порядок проведення базової загальновійськової підготовки визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Апеляційний суд зазначає, що наведену норму суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 27.02.2026р., оскільки ст.10-1 Закону №2232-XII виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань підготовки громадян України до національного спротиву» від 25.03.2026р. №4826-IX, тобто після вчинення відповідачем дії, яку позивач оскаржує.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку проведення базової загальновійськової підготовки громадян України, які здобувають вищу освіту, та поліцейських, затвердженого Постановою КМУ від 21.06.2024р. №734, базову підготовку проходять громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти.

Відповідно до абз.1 п.18 Порядку №734, направлення здобувачів вищої освіти до навчальних військових частин для проходження практичної підготовки базової підготовки здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за списками, наданими керівниками закладів вищої освіти, на базі яких проводиться базова підготовка, згідно з планом розподілу місць проходження здобувачами вищої освіти практичної підготовки базової підготовки, за винятком осіб, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 2 цього Порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 7.09.2020р. №317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.09.2020р. за №927/35210, затверджено, зокрема, Перелік військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Цей наказ прийнято відповідно до статей 5 та 6 Закону №2232-XII з метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Суд застосовує цей акт як такий, що прийнятий уповноваженим органом у межах його компетенції, зареєстрований у Міністерстві юстиції України та є чинним.

У розділі 10.14 «Без військової підготовки» зазначеного Переліку під номером військово-облікової спеціальності 999 наведено її найменування - «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки».

Тим самим наказом Міністерства оборони України від 7.09.2020р. №317 затверджено також Перелік штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад. Цей Перелік має графи «№ з/п», «код посади», «найменування посади», «найменування» та «код» штатного військового звання, «кодове (цифрове) позначення ВОС, посади» і «тарифний розряд». У позиції за № 688 цього Переліку зазначено: код посади - 097; найменування посади - «Солдат резерву»; у графі кодового (цифрового) позначення ВОС, посади - «Усі ВОС». Графи «найменування» та «код» штатного військового звання щодо цієї позиції не заповнені.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, судова колегія насамперед з`ясовує зміст та правову природу запису, який позивач просить визнати протиправним та вилучити.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, поданого відповідачем, що спірний текст не є окремим самостійним записом чи резолюцією органу військового обліку, а є найменуванням військово-облікової спеціальності позивача та найменуванням її коду, а саме: «ВОС: [999] Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» і «Код ВОС: [097] Солдат резерву». У військово-обліковому документі, сформованому 27.02.2026, ці найменування відображені разом з цифровим позначенням військово-облікової спеціальності 999097.

Отже, спірний запис є військово-обліковою ознакою, яка фіксує відсутність у позивача здобутої військово-облікової спеціальності, а не рішенням відповідача про направлення позивача для проходження базової загальновійськової підготовки.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що словосполучення «Солдат резерву» у цьому записі не є військовим званням позивача. За позицією №688 Переліку штатних посад, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, «Солдат резерву» - це найменування штатної посади з кодом посади 097, яка застосовується до всіх військово-облікових спеціальностей («Усі ВОС») та щодо якої графи найменування та коду штатного військового звання взагалі не заповнені. Військове ж звання позивача і у витягу з Реєстру, і у військово-обліковому документі від 27.02.2026 зазначено окремою графою - «Матрос».

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що словосполучення «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки» не є текстом, який відповідач склав на власний розсуд: воно дослівно відтворює найменування військово-облікової спеціальності 999 за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 7.09.2020р. №317. Цю спеціальність віднесено в Переліку до розділу 10.14 «Без військової підготовки», тобто вона позначає саме відсутність у особи військової підготовки, а не покладає на неї обов`язок таку підготовку пройти.

Не є самостійним формулюванням відповідача і словосполучення «Солдат резерву»: воно відтворює найменування штатної посади з кодом 097 за Переліком штатних посад, затвердженим тим самим наказом.

Отже, шестизначне позначення 999097 складається з номера військово-облікової спеціальності 999 та коду посади 097, і обидві його складові визначені нормативно-правовим актом, а не на розсуд відповідача.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази про проходження позивачем військової служби, здобуття ним військово-облікової спеціальності під час її проходження або проходження ним базової загальновійськової підготовки. Навпаки, у позовній заяві позивач сам зазначає, що до військових частин не прибував та не служив, а в розширених даних з Реєстру, сформованих 28.04.2025р. та 1.06.2025р., у графах «Військово-технічна спеціальність» та «Військова освіта» зазначено про відсутність відповідних даних.

За ч.4 ст.27 Закону №2232-XII, до запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а за частиною першою статті 10-1 цього Закону базова загальновійськова підготовка проводиться саме з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності.

Отже, облікова ознака про те, що особа не має здобутої військово-облікової спеціальності та потребує проходження підготовки з метою її здобуття, відповідає тим фактичним даним про позивача, які він у цій справі не спростовує.

Саме таку облікову ознаку для осіб без військової підготовки і передбачає розділ 10.14 Переліку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7.09.2020р. №317.

При цьому, судова колегія бере до уваги те, що до 27.02.2026р. у військово-облікових документах позивача зазначалась військово-облікова спеціальність 300652 «Кораблеводіння, Рульовий».

Водночас за ч.3 ст.27 Закону №2232-XII військово-облікову спеціальність військовозобов`язаний здобуває під час проходження військової служби, а доказів проходження позивачем військової служби матеріали справи не містять. За таких обставин зміна відомостей про військово-облікову спеціальність позивача сама по собі не свідчить про недостовірність нових облікових даних, а позивач вимог щодо відновлення попередньої військово-облікової спеціальності в даній справі не заявляв.

Перевіряючи, чи покладає спірний запис на позивача обов`язок пройти базову загальновійськову підготовку, то судова колегія зазначає наступне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Закон №2232-XII та Порядок №734 не пов`язують виникнення обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку з наявністю відповідного запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами абз.1 п.18 Порядку №734 визначено, що направлення здобувачів вищої освіти для проходження практичної підготовки здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за списками, наданими керівниками закладів вищої освіти. За абзацом третім частини десятої статті 1 Закону №2232-XII, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності відбувається за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Матеріали справи не містять списку закладу вищої освіти, повістки, виклику чи направлення відповідача, якими позивача було б направлено для проходження базової загальновійськової підготовки. Позивач на такі документи не посилається та їх існування не стверджує.

Отже, спірний запис не створює для позивача юридичного обов`язку пройти базову загальновійськову підготовку, не є підставою для його направлення на таку підготовку та не тягне для нього інших правових наслідків.

Судова колегія враховує те, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.64 постанови від 18.06.2026 у справі №990/88/26 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Приписи статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України, які гарантують і передбачають право на судовий захист і можливість звернення до суду за захистом порушеного права, вимагають воднораз, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, а не ілюзорним, має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення».

Велика Палата Верховного Суду у п.65 цієї постанови вказала: «Відтак звернення до адміністративного суду за захистом «порушеного права» у сфері публічно-правових відносин передбачає спочатку реальне його [«права»] існування (тобто яке випливає з нормативно-правового регулювання; яке можна довести), відтак - реальне його [права] порушення з боку суб`єкта владних повноважень; таким, що спричиняє настання юридичних наслідків безпосередньо для особи, яка звертається до суду».

Крім цього, у п.53 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «...захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах».

У п.103 постанови від 18.09.2025 у справі №990/257/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Отже, судовому захисту підлягає порушене право і таке порушення має бути обґрунтованим, а порушене право - реальним. Це означає, що праву позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу кореспондує обов`язок (у разі звернення до суду) обґрунтувати, у чому полягає порушене право і яким чином таке право має бути захищене (відновлене)».

Вказані висновки судова колегія визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки вони сформульовані щодо умов, за яких особа має право на судовий захист від дій та рішень суб`єкта владних повноважень, тобто щодо питання, яке є визначальним і в цій справі.

Що стосується питання про те, чи були і ким порушені права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, то судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач пов`язує порушення своїх прав виключно з тим, що спірний запис, на його переконання, покладає на нього обов`язок пройти базову загальновійськову підготовку, від якого він звільнений через вечірню форму навчання.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що такого обов`язку спірний запис не покладає, а фіксує відсутність у позивача здобутої військово-облікової спеціальності. Інших наслідків, які настали б для позивача безпосередньо через наявність цього запису, матеріали справи не підтверджують.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, а не ті, які, на його думку, можуть бути порушені в майбутньому. Наведені позивачем можливі наслідки - направлення повісток, взаємодія державних органів, ухвалення управлінських рішень - не пов`язані причинно саме з відображенням у Реєстрі військово-облікової спеціальності позивача, а випливають з його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного, чого позивач у цій справі не оскаржує.

Отже, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки право не проходити базову загальновійськову підготовку спірним записом не порушено: цей запис такого обов`язку не створює, а відомостей про направлення позивача на таку підготовку матеріали справи не містять.

Також, судова колегія вважає помилковим твердження представника позивача про те, що спірний запис внесений з порушенням абз.1 п.2 Порядку №734.

Вказана норма визначає коло осіб, які проходять базову підготовку в межах здобуття вищої освіти, і встановлює порядок проведення такої підготовки, однак не регулює ведення військового обліку, склад військово-облікових даних та порядок їх відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тому обставина, що позивач навчається за вечірньою формою здобуття освіти і на нього поширення абз.1 п.2 Порядку №734 не встановлено, означає лише те, що він не підлягає направленню на базову підготовку в порядку, визначеному цим Порядком, але не робить протиправним відображення в Реєстрі облікової ознаки про відсутність у нього військово-облікової спеціальності.

Що стосується тверджень позивача про реальність порушення його прав з огляду на попередні протиправні записи щодо нього, то судова колегія вважає такі твердження необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, обставини, встановлені у справах за №947/23848/25 та за №420/17394/25, стосувались інших дій та рішень - постанови у справі про адміністративне правопорушення та постанови військово-лікарської комісії - і не підтверджують недостовірності відомостей про військово-облікову спеціальність позивача.

Наявність у минулому інших спорів між тими самими сторонами не звільняє позивача від обов`язку обґрунтувати, у чому полягає порушення його права саме цією дією відповідача.

На підставі вказаного, судова колегія вважає доводи позивача про порушення вимог ст.32 Конституції України та ст.6 і 8 ЗУ «Про захист персональних даних» необґрунтованими.

Право вимагати виправлення недостовірних відомостей про себе позивач має також за пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, проте передумовою його реалізації є недостовірність відомостей. У цій справі суд встановив, що спірна облікова ознака відповідає фактичним даним про позивача, а тому підстав вважати ці відомості недостовірними немає.

Судова колегія вважає помилковим твердження відповідача про те, що абзац перший пункту 2 Порядку №734 передбачає проходження базової загальновійськової підготовки всіма громадянами України чоловічої статі, які здобувають вищу освіту, незалежно від форми навчання.

Зміст наведеної норми свідчить, що її дія поширюється виключно на громадян України чоловічої статі, які здобувають вищу освіту за денною або дуальною формою навчання. Водночас помилковість зазначеного доводу відповідача сама собою не свідчить про протиправність спірного запису, оскільки Порядок №734 не є нормативною підставою для внесення до Реєстру відомостей про військово-облікову спеціальність.

Апеляційний суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується витягом із Реєстру, згідно з яким підкартотекою його обліку є «Користуються правом на відстрочку».

Однак зазначена обставина не входить до предмета доказування у цій справі та не впливає на вирішення спору по суті.

Що стосується посилань позивача на ст.6 та 9 КАС України, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо принципів захисту законних очікувань, правової визначеності та належного урядування, то вони не впливають на висновки суду у цій справі.

Наявність законних очікувань передбачає, що особа виконала всі визначені законодавством умови, необхідні для набуття відповідного права чи правового статусу.

Натомість, судова колегія встановила, що позивач не здобув військово-облікової спеціальності, а тому не мав обґрунтованих підстав очікувати відображення у Реєстрі іншого змісту відповідної облікової ознаки.

Отже, обставин, які зумовлювали б застосування наведених позивачем принципів до спірних правовідносин, судом не встановлено.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач вчинив дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки ведення персонально-якісного обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, а найменування військово-облікової спеціальності відповідач відтворив за Переліком, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 7.09.2020р. за №317.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що дії відповідача щодо внесення до військово-облікових даних позивача запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву» відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та прав позивача не порушують, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача виключити спірний запис з військово-облікових даних позивача, у тому числі з реєстрів Оберіг та Резерв+, то судова колегія вважає, що оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання дій, то і вона не підлягає задоволенню.

У п.170 постанови від 18.12.2025 у справі №990/216/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне, а не ілюзорне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень».

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua