Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/16840/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16840/26

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” до Державної податкової служби України, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” звернулося до суду з позовом до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просить:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі, податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 29 липня 2025 року, а саме:

- Рішення № 13121408/44882595;

- Рішення № 13121409/44882595;

- Рішення № 13121410/44882595;

- Рішення № 13121411/44882595.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ”, датою їх фактичного надходження на реєстрацію:

- Податкову накладну № 7 від 26 липня 2024 року;

- Податкову накладну № 8 від 26 липня 2024 року;

- Податкову накладну № 9 від 27 липня 2024 року.

- Податкову накладну № 10 від 27 липня 2024 року;

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 визнано неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ТАФ» строку звернення до суду з даним позовом, викладені в заяві від 28.06.2026 року (вхід. від 30.06.2026 року).

Адміністративний позов ТОВ «АГРО ТАФ» до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання позову у день, зазначений на відповідній накладній.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «АГРО ТАФ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 420/16840/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Позивач передав позов кур`єру 02.01.2026 року, що підтверджується накладною. Той факт, що приватна служба доставки затримала вручення пакету суду до 05.06.2026 року через внутрішні технічні та логістичні проблеми в умовах воєнного стану (мобілізація водіїв, дефіцит персоналу), не є виною Позивача та не може позбавляти підприємство права на судовий захист.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРО ТАФ" залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанці, -

УСТАНОВИВ:

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно із пунктом 56.18 статті 56 вказаного Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №640/20468/18) здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Отже, строк звернення до суду з позовом про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач, зокрема, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі, податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 29 липня 2025 року № 13121408/44882595; № 13121409/44882595; № 13121410/44882595; № 13121411/44882595.

Доказів досудового порядку вирішення спору матеріали позовної заяви не містять.

Отже, строк звернення до суду з даним позовом визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує рішення від 29 липня 2025 року № 13121408/44882595; № 13121409/44882595; № 13121410/44882595; № 13121411/44882595, проте з позовом до суду, як він стверджує, звернувся 02.01.2026 року, що за його твердженням підтверджується датою відправлення на накладній "Кур`єрська служба доставки" (Товариство з обмеженою відповідальністю Двадцять п`ять годин ЄДРПОУ 37585398).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03 листопада 2022 року №2722-IX «Про поштовий зв`язок» (далі Закон №2722-IX) послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 15 Закону №2722-IX оператори поштового зв`язку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства та можуть провадити іншу господарську діяльність у встановленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, визначено порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними (пункт 1 Правил; тут і далі - у редакції, чинній на час стверджуваного відправлення кореспонденції).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Правил, приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в отриманні від відправника поштового відправлення, поштового переказу для їх наступного пересилання оператором поштового зв`язку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку. Рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Згідно з пунктом 58 Правил під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля.

Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.

Відповідно до пункту 62 Правил підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Згідно з абзацом 2 пункту третього розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350) у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується судом апеляційної інстанції, на поштовій накладній №6947 немає відбитку календарного штемпеля та фіскального чека.

Також суд враховує, що надані до суду позивачем рахунок №425 від 05.06.2026, акт від 05.06.2026 та платіжна інструкція від 25.06.2026 не підтверджують факт реального направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку саме у січні 2026 року.

Крім того, накладна кур`єрської служби доставки не містять ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції.

Серед іншого слід зазначити, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання / відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції.

Колегія суддів зазначає, що обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.

Колегія суддів акцентує увагу, що скаржником не наведено доводів, про те, що ним вчинялись будь-які дії з огляду на те, що позовна заява була відправлена до суду, за його твердженням, 02.01.2026 року, а протягом п`яти місяців він не отримував підтвердження про доставку його позовної заяви.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Натомість представником позивача у заяві про поновлення строку не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення представника позивача.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він тривалий час вважав, що відсутність ухвали про відкриття провадження пов`язана виключно з надмірною завантаженістю судів в умовах війни, і одразу після виявлення затримки звернувся до виконавця, що змусило логіста негайно доставити позов до суду.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не мав взагалі підтвердження про доставку кореспонденції до суду і протягом п`яти місяців не вживав дій щодо отримання інформації про доставку позову до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Відповіді № 40931352 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” зареєстровано в підсистемі Електронний суд 22.01.2024 року, тобто позивач крім того що мав можливість подати позовну заяву в найкоротші строки через Електронний кабінет, також міг відслідковувати стан розгляду позовної заяви. А тому мав звернути увагу на те, що з 02.01.2026 року до 08.06.2026 року в даній справі не було не тільки ухвали про відкриття позовної заяви, а й взагалі позов не був зареєстрований у суді.

Колегія суддів наголошує, що обрання способу подання касаційної скарги та відповідного поштового оператора (чи кур`єрської служби доставки) залежить виключно від волі та дій самого скаржника.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанці, що надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання позову у день, зазначений на відповідній накладній.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2019 року по справі №910/6447/18.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року в справі №1527/20068/12, суд касаційної інстанції, за такого ж нормативного регулювання, підтримав позицію апеляційного суду про те, що до апеляційної скарги не було додано належного розрахункового документу (який, за обставинами вказаної справи, так само було оформлено ТОВ «Двадцять п`ять годин») на підтвердження оплати послуги зв`язку, що також було зумовлено оцінкою наявних у конкретній справі доказів, а не неоднаковим правозастосуванням.

Вказана позиція підтверджена і у постанові Верховного Суду по справі 420/15308/24.

Принагідно колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції слушно зазначено про наявність інформації неодноразових зловживання сторонами процесу, які додавали до процесуальних документів докази надсилання останніх кур`єрською службою доставки ТОВ “Двадцять п`ять годин”, що було відображено в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 14 вересня 2026 року (справа №420/9054/25), в ухвалі від 15 квітня 2024 року (справа №1522/19501/12), ухвалі від 16 травня 2024 року (справа №521/9639/20), ухвалі від 04 травня 2023 року (справа №521/9336/21), ухвалі від 22 січня 2020 року (справа №815/7/18), ухвалі від 10 лютого 2022 року (справа №420/14069/20), ухвалі від 29 липня 2021 року (справа №522/9601/19).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАФ” залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуюча суддя: Г.П. Казанчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: О.В. Єщенко