Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №400/2378/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №400/2378/26

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2378/26

перша інстанція: суддя Брагар В.С.,

повний текст судового рішення

складено 24.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 400/2378/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, оформленого протоколом від 28.02.2025 № 51/975, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 51/975, про призначення батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця одноразової грошової допомоги в розмірі 2/3 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 894 666,66 грн в рівних частинах;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивачів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» батькам як членам сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_3 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що вони є батьками військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану внаслідок захворювання, пов`язаного, на їх думку, із захистом Батьківщини.

Позивачі вважали, що відповідач протиправно призначив їм одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975 у розмірі 2/3 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, оскільки вони мають право на одноразову грошову допомогу в розмірі, визначеному пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, зазначаючи, що за витягом з протоколу засідання ЦВЛК від 18.04.2024 № 2812 захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 , та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби, відомості про поранення (контузію, травму, каліцтво) відсутні, а тому підстави для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 відсутні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, для кожного з яких визначено окремі умови призначення, а Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у розмірі 15 000 000 грн – лише для сімей загиблих військовослужбовців та військовослужбовців, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини.

Суд зазначив, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, а не поранення, і за висновком ЦВЛК пов`язана з проходженням військової служби, тому відповідач правомірно призначив позивачам одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Кузьміних Інну Миколаївну подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що захист Батьківщини є безперервним процесом, а право на одноразову грошову допомогу мають родини військовослужбовців незалежно від того, загинув військовослужбовець на полі бою чи помер від хвороби під час служби.

Апелянти вказують, що їх син був мобілізований, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України в населених пунктах Курдюмівка, Озарянівка, Кліщіївка Донецької області, де захворювання прогресувало, а тому захворювання та причина смерті пов`язані саме із захистом Батьківщини, при цьому смерть не пов`язана з вчиненням ним правопорушення, станом сп`яніння чи навмисним заподіянням собі шкоди.

Апелянти посилаються на статті 17, 46, 65, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, рішення Конституційного Суду України щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, положення Закону № 2011-XII, Порядку № 975, Постанови № 168, Порядку № 45, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, та на постанову Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23.

На думку апелянтів, після доповнення статті 16-2 Закону № 2011-XII пунктом 3 Законом України від 29.07.2022 № 2489-IX розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Постанова № 168, яка покращує становище членів сім`ї військовослужбовця.

Апелянти також посилаються на висновки Верховного Суду щодо дії нормативно-правових актів у часі та щодо застосування правового регулювання, чинного на момент прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання доказів доплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року, після усунення апелянтами недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

22.09.2026 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивачі є батьками військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується сповіщенням сім`ї № 360 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 08.07.2023 № 35 причиною смерті ОСОБА_3 стала двобічна верхньодольова бронхопневмонія.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 18.04.2024 № 2812 захворювання «Двобічна верхньодольова бронхопневмонія. Гостра легенево-серцева недостатність», що призвело до смерті, та причина смерті ОСОБА_3 – «ТАК, пов`язані із проходженням військової служби».

Пунктом 1 рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 51/975, батьку та матері померлого військовослужбовця ОСОБА_3 призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 2/3 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2023 року, в сумі 894 666,66 грн у рівних частинах.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_3 поранення (контузії, травми, каліцтва), а також постанови військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання, що призвело до смерті, із захистом Батьківщини.

Не погоджуючись з розміром призначеної одноразової грошової допомоги, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Отже, правомірність пункту 1 рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 28.02.2025 № 51/975, в частині визначення правової підстави та розміру одноразової грошової допомоги позивачам є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались і станом на час розгляду справи тривають.

Статтею 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Підпунктом 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, батьки загиблого (померлого).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону, та у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму – у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок № 975).

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, а у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, – у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 одноразова грошова допомога в такому розмірі виплачується також сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Таким чином, законодавством передбачено різні розміри одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, кожному з яких відповідають окремо визначені умови призначення, а підвищений розмір допомоги, встановлений пунктом 2 Постанови № 168, пов`язаний із загибеллю військовослужбовця або його смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 цієї постанови.

Питання застосування пункту 2 Постанови № 168 у випадку смерті військовослужбовця внаслідок захворювання було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24.

У цій постанові Верховний Суд виокремив три правові ситуації: загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплюються пунктом 2 Постанови № 168; смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом.

Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови № 168 охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, та сформулював такі висновки (пункт 62 постанови):

1) положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього;

2) право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони;

3) сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату;

4) смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168;

5) за відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Верховний Суд також зазначив, що поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби (пункт 64 постанови).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, сформульовані з відступом від попередньої практики, колегія суддів застосовує саме ці висновки як найбільш актуальні.

Аналогічні висновки Верховний Суд застосував у постанові від 29.09.2026 у справі № 460/2380/25 у подібних правовідносинах, в яких військовослужбовець помер від гострої гнійної двобічної пневмонії, ускладненої сепсисом, а регіональна військово-лікарська комісія визнала захворювання та причину смерті пов`язаними із захистом Батьківщини.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що навіть встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини саме по собі не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, а за відсутності доказів причинного зв`язку смерті з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн відсутні, при цьому члени сім`ї померлого мають право на одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Крім того, у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7697/24 Верховний Суд наголосив, що для застосування пункту 2 Постанови № 168 юридичне значення має не саме формулювання причинного зв`язку у постанові військово-лікарської комісії, а наявність тих фактичних обставин і причинного зв`язку смерті з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим за обставин, визначених цим пунктом, з якими зазначена норма пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Як встановлено, причиною смерті ОСОБА_3 стало захворювання – двобічна верхньодольова бронхопневмонія, ускладнена гострою легенево-серцевою недостатністю.

Згідно з витягом з протоколу засідання ЦВЛК від 18.04.2024 № 2812 захворювання, що призвело до смерті, та причина смерті пов`язані із проходженням військової служби.

Зазначена постанова ЦВЛК позивачами не оскаржувалася, є чинною, а іншої постанови військово-лікарської комісії щодо причинного зв`язку захворювання та причини смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять жодних доказів отримання ОСОБА_3 поранення (контузії, травми, каліцтва), з яким була б причинно пов`язана його смерть.

За таких обставин смерть ОСОБА_3 не є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 і не охоплюється абзацом шостим пункту 2 цієї постанови, а тому підстави для призначення позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови № 168, відсутні.

Смерть ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, відповідає випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII та підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 975, для якого пунктом 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII та пунктом 5 Порядку № 975 встановлено розмір одноразової грошової допомоги у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня року, в якому настала смерть.

Отже, відповідач, призначивши позивачам одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975 у розмірі їх частки від 500-кратного прожиткового мінімуму, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Доводи апелянтів про прогресування захворювання під час виконання таких заходів колегія суддів відхиляє оскільки ці обставини не підтверджені жодними доказами, не заявлялися в суді першої інстанції, а відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у разі, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, навіть за умови доведеності цих обставин вони не змінюють правової оцінки спірних правовідносин, оскільки, як зазначив Верховний Суд, право на одноразову грошову допомогу за пунктом 2 Постанови № 168 у разі смерті військовослужбовця пов`язане не з місцем проходження служби чи характером виконуваних завдань як такими, а з причинним зв`язком смерті з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини належить до компетенції військово-лікарських комісій.

Твердження апелянтів про те, що захворювання та причина смерті «вочевидь» пов`язані із захистом Батьківщини, суперечать постанові ЦВЛК, яка таких висновків не містить, а суд не може підміняти військово-лікарську комісію у вирішенні питань, що потребують спеціальних медичних знань.

Більш того, навіть якби військово-лікарська комісія встановила зв`язок захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 , із захистом Батьківщини, це з урахуванням наведених висновків Верховного Суду у справах № 620/10029/24 та № 460/2380/25 саме по собі не породжувало б у позивачів права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн за відсутності причинного зв`язку смерті з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Посилання апелянтів на постанову Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23 колегія суддів відхиляє, оскільки від висновків, викладених у цій постанові, Верховний Суд відступив у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24.

Доводи апелянтів про те, що пункт 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII, доданий Законом України від 29.07.2022 № 2489-IX, уповноважує Кабінет Міністрів України визначати розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки Кабінет Міністрів України, реалізуючи ці повноваження, визначив у пункті 2 Постанови № 168 конкретні випадки, в яких виплачується підвищений розмір допомоги, і випадок смерті військовослужбовця від захворювання, не пов`язаного з пораненням, до них не належить.

Колегія суддів також враховує, що Законом України від 16.07.2025 № 4546-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні, становить 15 000 000 грн.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.09.2026 у справі № 460/2380/25, оцінка законності рішення комісії Міністерства оборони України, прийнятого до набрання чинності Законом № 4546-IX, здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, а зазначені законодавчі зміни не усувають необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

Оскаржуване рішення комісії прийняте 28.02.2025, тобто до прийняття Закону № 4546-IX, а смерть ОСОБА_3 , згідно з постановою ЦВЛК, пов`язана з проходженням військової служби, а не настала під час виконання ним обов`язків військової служби, тому зазначені зміни не впливають на вирішення цього спору.

Посилання апелянтів на Порядок № 45, затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, також не впливають на вирішення спору, оскільки цей Порядок визначає процедуру оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, і не встановлює самостійних підстав для її призначення, ширших, ніж визначені самою Постановою № 168.

Доводи апелянтів щодо дії нормативно-правових актів у часі та застосування правового регулювання, чинного на момент прийняття рішення, з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 та інші постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки як на дату смерті ОСОБА_3 , так і на дату прийняття оскаржуваного рішення пункт 2 Постанови № 168 не передбачав виплати підвищеного розміру допомоги у разі смерті військовослужбовця від захворювання, не пов`язаного з пораненням.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.09.2026 у справах № 260/1002/25 та № 440/7290/25, згідно з якою з урахуванням висновків судової палати у справі № 620/10029/24 до правовідносин щодо призначення одноразової грошової допомоги застосовується законодавство, чинне на дату смерті (загибелі) військовослужбовця, тобто на дату виникнення права на таку допомогу, а посилання на постанову Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23 є безпідставними, оскільки її висновки сформовані за інших фактичних обставин та правового регулювання.

Колегія суддів погоджується з апелянтами, що статтями 17, 46 Конституції України гарантовано посилений соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, а смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, зумовлює особливо високий рівень соціального захисту членів його сім`ї.

Водночас реалізація цього захисту здійснюється у порядку та розмірах, визначених законом, і позивачі не позбавлені соціальних гарантій, а отримали одноразову грошову допомогу на підставі Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

У цій справі суд вирішує питання не про наявність у позивачів права на соціальний захист загалом, а про наявність спеціальних умов для виплати допомоги саме у розмірі 15 000 000 грн, на чому наголосив і Верховний Суд у пункті 69 постанови від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24.

Посилання апелянтів на рішення Конституційного Суду України щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей висновків суду не спростовують, оскільки ці рішення не стосуються умов призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168.

Колегія суддів також звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянти одночасно зазначають про смерть сина внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, і внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також помилково вказують дату смерті військовослужбовця – ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 400/2378/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua