Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №742/4760/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/4760/25

Головуючий у першій інстанції – Фетісова Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1236/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Висоцької Н.В., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як

орган опіки та піклування, Прилуцький районний центр комплектування та соціальної підтримки

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 31 березня 2026 року, місце постановлення ухвали - м. Прилуки, про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, треті особи: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Циганка М.О. від 02.10.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування. Судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено підготовче засідання у даній цивільній справі на 03.12.2025 року о 10 год. 30 хв., яке у подальшому було відкладено за клопотанням відповідача на 21.01.2026 року на 14 год., і у подальшому, у розгляді даної справи було оголошено перерву до 11.03.2026 року.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді, у зв`язку з поданням ним заяви про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 року, цивільну справу №742/4760/25 було передано для розгляду судді Фетісовій Н.В. (а.с.85).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 16.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати п`яти днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України та має недоліки, які перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а саме, позивачем не сплачено судовий збір за заявлену вимогу немайнового характеру у розмірі 1 331,20 грн.

Оскаржуваною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини - повернуто. При цьому, роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Як вбачається із ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивач у вказаний в ухвалі від 16.03.2026 року п`ятиденний строк, з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, не усунув вказаний в ній недолік, тому відповідно до ч.3 статті 185 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 31.03.2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 31.03.2026 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена судом із порушенням норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 02.10.2025 року у складі судді Циганка М.О., було прийнято його позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини. Апелянт стверджує, що при поданні позовної заяви, він вказав, що звільнений від сплати судового збору за подання позову, на підставі п.13 ч.1 статті 5 Закону України ”Про судовий збір”, як учасник бойових дій. За доводами апеляційної скарги, 12.03.2026 року, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 , оскільки ним було подано заяву про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи було визначено іншого суддю - Фетісову Н.В., яка ухвалою від 16.03.2026 року залишила позовну заяву ОСОБА_1 без руху, з підстав ненадання доказів сплати судового збору при поданні позовної заяви. При цьому, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Проте, предметом даного спору є встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, зазначена справа не пов`язана із захистом порушених прав позивача, саме як учасника бойових дій, і тому відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви. Апелянт вважає, що спір про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прямо пов`язаний із захистом порушених прав позивача, і тому, він звільнений від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Згідно приписів ч.2 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, треті особи: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 123, 124, 125, 130, 134).

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Циганка М.О. від 02.10.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування. Судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено підготовче засідання у даній цивільній справі на 03.12.2025 року о 10 год. 30 хв., яке у подальшому було відкладено за клопотанням відповідача на 21.01.2026 року на 14 год., і у подальшому, у розгляді даної справи було оголошено перерву до 11.03.2026 року.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді, у зв`язку з поданням ним заяви про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 року, цивільну справу №742/4760/25 було передано для розгляду судді Фетісовій Н.В. (а.с.85).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 16.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати п`яти днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України та має недоліки, які перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а саме, позивачем не сплачено судовий збір за заявлену вимогу немайнового характеру у розмірі 1 331,20 грн.

Оскаржуваною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини - повернуто. При цьому, роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Як вбачається із ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивач у вказаний в ухвалі від 16.03.2026 року п`ятиденний строк, з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, не усунув вказаний в ній недолік, тому відповідно до ч.3 статті 185 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.03.2026 року про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, виходячи із наступного.

Як вбачається із ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 16.03.2026 року, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а саме, позивачем не сплачено судовий збір за заявлену вимогу немайнового характеру у розмірі 1 331,20 грн. Згідно ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивач у вказаний в ухвалі від 16.03.2026 року п`ятиденний строк, з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, не усунув вказаний в ній недолік, тому відповідно до ч.3 статті 185 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

При цьому, згідно матеріалів даної цивільної справи (а.с.20-21), провадження у цивільній справі №742/476025 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, вже було відкрито ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Циганка М.О. від 02.10.2025 року та призначено підготовче засідання у даній цивільній справі.

Відповідно до приписів ч.11, ч. 12, ч. 13 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене вище, у суду першої інстанції в даному випадку були відсутні підстави для застосування положень ч.3 статті 185 ЦПК України, згідно якої, у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно задовольнити, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року, необхідно скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський Суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю, як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а і захищає, у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати, як право на доступ до правосуддя.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі, і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених Законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі ”Жоффр де ля Прадель проти Франції”, заява №12964/87, § 59).

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм під час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі ”Беллет проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі ”Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі ”Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” Європейський Суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Об`єднаної палати КЦС ВС від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

У контексті наведеного вище, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч.1 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 15.10.2026 року.

Головуючий: Судді: