Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №751/7653/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/7653/25

Головуючий у першій інстанції – Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1820/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 68701,30 грн матеріальної шкоди та 7000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Також просила стягнути з відповідача на свою користь 7000,00 грн витрати за проведення експертного дослідження, 304,00 грн витрати за послуги по складанню акта залиття та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 того ж будинку, що знаходиться поверхом вище.

16.06.2025 її квартиру затоплено, причиною якого став зрив шлангу гнучкої підводки до змішувача холодної води на кухні встановленого мешканцями квартири АДРЕСА_2 самостійно.

Зазначала, що згідно висновку експерта від 04.08.2025 дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внутрішньому оздобленню квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття становить 57 752,00 грн; дійсний розмір матеріальної шкоди внаслідок пошкодження набору корпусних меблів для кухні, дивану та килимових виробів квартири АДРЕСА_1 становить 10 949,30 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Вважала, що неправомірними діями відповідача їй заподіяно і моральну шкоду, яка проявилась в порушенні нормального ритму життя, дискомфорті, нервовому напруженні, тому розмір моральної шкоди оцінює в сумі 7 000,00 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.06.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57 151,44 грн матеріальної шкоди, 7 000,00 грн моральної шкоди, що загалом становить 64 151,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 936,09 грн судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачу внаслідок затоплення її квартири, що сталося з вини відповідача, заподіяно матеріальні збитки, які доведені належними та допустимими доказами, крім того доведеними є спричинення моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 7 000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної шкоди, зменшити суму до розміру, що буде визначена висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи; в частині визначення розміру моральної шкоди, зменшити суму до 3000,00 грн.

Також просить призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- які пошкодження на дату проведення повторної експертизи має квартира АДРЕСА_1 внаслідок її залиття 16.06.2025 (акт про наслідки залиття житлового приміщення від 17.06.2025)?

- яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття 16.06.2025 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , для приведення квартири до стану, в якому вона перебувала до залиття (зокрема, без заміни на матеріали вищої якості)?

Проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи доручити судовому експерту Солдатовій В. С. (м. Чернігів, просп. Перемоги, 95, оф.111).

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставне покладення в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи, складений упередженим експертом.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що експерт ОСОБА_3 є упередженим, його висновок щодо розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу залиттям квартири, неправильним. Директором ЧВ КНДІСЕ є О. В. Усенко, експерт ЧВ КНДІСЕ Григорій Скоп перебуває в її адміністративній підпорядкованості. ОСОБА_4 одночасно є і співвласником, із певною часткою в статутному капіталі, ТОВ «Експертна фірма «ЕТАЛОН», що раніше проводило оцінку збитків від залиття квартири на замовлення ОСОБА_1 в особі сестри директора ЧВ КНДІСЕ ОСОБА_4 – Усенко І. В. Судовий експерт ОСОБА_3 , очевидно враховував висновки оцінювача ОСОБА_5 , оскільки зазначав у своїх розрахунках ті ж площі поверхонь приміщень позивачки, які потребують відновлювального ремонту, приблизно таку ж вартість матеріалів, перелік тих же робіт, які належить здійснити.

Вказує, що згідно з актом про залиття квартири пошкодження мали локальний характер та становили приблизно 2–3 кв. м поверхонь у кімнаті, кухні та коридорі. Однак експерт при визначенні вартості відновлювального ремонту включив до розрахунку ремонт усіх стель та всіх стін відповідних приміщень, тому розрахунок збитків проведено не виходячи з фактичних пошкоджень, зафіксованих актом про залиття, а виходячи з вартості фактично повного ремонту приміщень, що призвело до істотного та необґрунтованого збільшення суми збитків.

Крім того, до розрахунку включені відкоси, про які в акті про залиття, відомості про їх пошкодження, відсутні. Жодного належного доказу того, що відкоси пошкоджені внаслідок залиття, матеріали справи не містять. Також до складу збитків включено вартість заміни шпалер у коридорі, проте на момент проведення експертизи шпалери висохли, видимих плям, розводів чи інших ознак пошкодження не містили, необхідність їх повної заміни експертом належним чином не обґрунтована.

Зазначає, що оздоблення квартири позивачки виконане близько двадцяти років тому та протягом тривалого часу не оновлювалося. Незважаючи на це, експертом застосовано коефіцієнт фізичного зносу лише 20%, що не відповідає реальному технічному стану оздоблювальних матеріалів та призвело до істотного завищення вартості відновлювального ремонту. Згідно таблиць 6.12 СОУ ЖКГ 75.11 35077234.0015.2009 «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків», на які посилається експерт ОСОБА_6 у своєму висновку, рівень фізичного зносу мав би становити 41-60 %, а не 20%.

Стверджує, що на сторінках 8-10 висновку експерта містяться 16 фото, на яких зафіксовані, як зазначає експерт, пошкодження опоряджувальних елементів квартири позивачки внаслідок залиття. При цьому на жодному із фото не зазначено, до якого із приміщень відноситься кожне із фото, у зв`язку з чим неможливо співвідносити фото з описом пошкоджень, зазначених в акті про залиття від 17.06.2025. Вказані фото не дозволяють достовірно встановити площу пошкоджених поверхонь, характер та причину виникнення пошкоджень, оскільки є нечіткими та не дають можливості об`єктивно оцінити фактичний обсяг шкоди. Майже всі фото – це фото стелі. При цьому відсутні фото шпалер, пошкоджень під шпалерами, у зв`язку із чим на відповідача покладено вартість робіт не тільки з переклеювання шпалер, а й роботи з протравлення, ґрунтовки та шпаклювання всієї площі всіх стін у всіх приміщеннях квартири позивачки.

Наголошує на тому, що 20.03.2026 експерт ОСОБА_6 – квартири позивачки та відповідачки, про що зазначається у вступній частині Висновку експерта (стор.3 Висновку), однак жодних висновків за результатами обстеження квартири АДРЕСА_2 у дослідницькій частині Висновку експерта від 08.04.2026 № 94/26-24 не міститься, як не міститься і обґрунтування необхідності обстеження квартири АДРЕСА_2 для того, щоб виконати ухвалу суду від 27.11.2025 про визначення розміру матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 .

Вважає, що правильність висновку експерта про вартість визначеного ним розміру матеріального збитку, завданого залиттям квартири, може підтвердити або спростувати лише спеціаліст у цій області знань, тобто тільки шляхом призначення повторної експертизи, тому відмовивши в задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, закріплений в ст.12 ЦПК України.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити у призначенні повторної судової будівельно-технічної експертизи та в задоволенні апеляційної скарги, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.06.2026 залишити без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що судом першої інстанції враховано характер і обсяг душевних та фізичних страждань, характер немайнових втрат та обставин спричинення моральної шкоди, відмови відповідача щодо добровільного врегулювання спору, тому судом правомірно, з урахуванням вимог розумності і справедливості, стягнено моральну шкоду у розмірі 7 000,00 грн.

Вважає, що відповідач при призначені першої судової експертизи сам обрав експертну установу, поставив запитання та оплатив дослідження. Намагання скасувати цей доказ після отримання результату суперечить принципу добросовісності.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав та копії свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с. 40, 61).

16.06.2025 у квартирі АДРЕСА_1 , трапилось залиття, що підтверджується актом КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради від 17.06.2025. Причиною залиття зазначено зрив шлангу гнучкої підводки до змішувача холодної води на кухні встановленого мешканцями квартири АДРЕСА_2 самостійно. У результаті обстеження встановлено такі пошкодження: у ванній кімнаті, туалеті, коридорі, кухні, кімнаті, балконі – замокання стелі; замокання дверей в туалеті, кухні та ванній кімнаті (а.с. 10, 98).

Відповідно до квитанції від 17.06.2025 позивач сплатила КП «Новозаводське» 304,00 грн за складання акту про залиття своєї квартири (а.с. 9).

Згідно з висновком експерта С-25029 від 04.08.2025 дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внутрішньому оздобленню квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття становить 57 752,00 грн. Дійсний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження набору корпусних меблів для кухні, дивану та килимових виробів становить 10 949,30 грн (а.с. 12-34).

Відповідно до висновку експерта №94/26-24 від 15.04.2026 вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття 16.06.2025 квартири АДРЕСА_1 , для приведення квартири до стану, в якому вона перебувала до залиття (зокрема, без заміни на матеріали вищої якості), станом на час проведення експертизи становить 56 847,44 грн (а.с. 131-146).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу внаслідок затоплення її квартири, що сталося з вини відповідача, спричинено майнову шкоду, яка доведена належними і допустимими доказами, крім того судом враховано, що позивачу заподіяно втрати немайнового характеру у вигляді страждань, порушення звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його відновлення, тому розмір моральної шкоди заявлений позивачем є співмірним з нанесеними позивачу моральними стражданнями та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 7 000,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась. Цей документ складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з позовом надано висновок експерта С-25029 від 04.08.2025, який проведено на замовлення позивача (а.с. 12-34).

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке застосування норм процесуального права узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 травня 2019 року у справі №130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №130/1510/18, від 18 грудня 2019 року у справі №689/1754/16-ц.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Європейський суд з прав людини вказував, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (N. 2), N 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №727/6606/16, зазначено, що відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі №523/2420/16-ц, вказано, що згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі №523/7567/20 наведено правовий висновок про те, що судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, дав оцінку висновку експерта С-25029 від 04.08.2025, яка була проведена на замовлення позивача, та врахував, що зазначений висновок не може бути визнаний допустимим доказом та виходив з того, що не погодившись з розміром шкоди визначеної згідно зазначеного висновку, відповідач через систему «Електронний суд» 16.10.2025 подав клопотання про призначення судової експертизи, проведення якої просив доручити експертам Чернігівського відділення Київського НДІСЕ, яке ухвалою від 27.11.2025 задоволено і призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта №94/26-24 від 15.04.2026 (а.с. 131-146) та визначено вартість будівельних матеріалів та робіт необхідних для проведення ремонту квартири позивача. Вказаний висновок є належним та допустимим письмовим доказом у даній справі, який не спростований відповідачем.

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 04.06. 2026 відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, оскільки у клопотанні не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання висновку судової будівельно-технічної експертизи №94/26-24 від 15.04.2026 необґрунтованим, суперечливим, таким, що викликає сумнів у його правильності або складання його з порушенням процесуальних норм, що регулюють порядок проведення експертизи.

Звертаючись до апеляційного суду повторно з клопотанням про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 в обгрунутування клопотання зазначає про наявність сумнівів неупередженості експертної установи – Чернігівського відділення КНДІСЕ, не погоджується з вартістю проведеної експертизи та посилається щодо наведенні сумнівів у правильності висновків експерта ОСОБА_7 .

Вирішуючи заявлене клопотання колегія суддів апеляційного суду враховує, що у клопотанні поданого до суду першої інстанції, зазначено ідентичні підстави для призначення повторної експертизи, тому за відсутності доведення обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання висновку судової будівельно-технічної експертизи №94/26-24 від 15.04.2026 необґрунтованим, суперечливим, таким, що викликає сумнів у його правильності або складання його з порушенням процесуальних норм, що регулюють порядок проведення експертизи, клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, заявлене у апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони відповідача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, натомість встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що експерт ОСОБА_8 є упередженим, його висновок щодо розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу залиттям квартири є неправильним, оскільки експерт ЧВ КНДІСЕ Г. Скоп перебуває в її адміністративній підпорядкованості директора ЧВ КНДІСЕ - О. В. Усенко, яка одночасно є співвласником, із певною часткою в статутному капіталі, ТОВ «Експертна фірма «ЕТАЛОН», що раніше проводило оцінку збитків від залиття квартири, а судовий експерт очевидно враховував висновки оцінювача ОСОБА_5 та зазначав у своїх розрахунках ті ж площі поверхонь приміщень позивачки, які потребують відновлювального ремонту, приблизно таку ж вартість матеріалів, перелік тих же робіт, які належить здійснити, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції, враховуючи відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження обставин на які посилається скаржник.

Апеляційний суд погоджується з визначеним судом розміром морального відшкодування, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням характеру заподіяння шкоди та обсягу душевних страждань позивачки.

Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували правильний висновок суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доведено заподіяння шкоди залиттям квартири позивачки саме з вини відповідачки, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, у якій встановлено причину залиття квартири позивачки та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири, які є належними та допустимими доказами, доведено також і заподіяння моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, розміру визначеної до стягнення суми матеріальної та моральної шкоди, проте не містять належного обґрунтування того, які саме обставини справи суд першої інстанції не врахував або врахував неправильно, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції, оскільки дослідження та оцінка доказів здійснена відповідно до вимог, як це передбачено статтями 77-80, 89 ЦПК України, отже, порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді