Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №591/5688/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №591/5688/25

Номер провадження 22-ц/816/490/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Четвертак Ларисою Віталіївною,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2025 року у складі судді Клименко А.Я., постановлену в м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з вказаним позовом, в якому просила: стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на свою користь кошти в сумі 22859 грн 90 коп., 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання за період з 20 березня 2025 року по день ухвалення рішення у справі.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2025 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 09 жовтня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за №76717, відповідно до якого запропоновано стягнути з неї на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 22859 грн 90 коп. Однак, в межах виконавчого провадження №655089680 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Нордіо В.В. стягнуто з неї грошові в сумі 25635 грн 89 коп., які відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню їй ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як безпідставно отримані.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2025 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Четвертак Л.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Зарічного районного суду м. Суми для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не взяв до уваги те, що предметом спору є повернення безпідставно стягнутих коштів приватним виконавцем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позов був пред`явлено за місцем виконання цього виконавчого напису, що територіально відноситься до Зарічного району м. Суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що так як зареєстроване місцезнаходження відповідача за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, що відноситься до територіальної підсудності Печерського району м. Києва, а тому справу слід передати за територіальною юрисдикцією за місцезнаходження відповідача до Печерського районного суду м. Києва.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Зі змістом позову слідує, що спір виник з приводу повернення позивачу коштів стягнутих з неї на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2025 року визнано таким що не підлягає виконанню.

За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а позови до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у ч. 12 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Позивач у цій справі використала належне їй право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С. 20 жовтня 2020 року.

Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

Встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Зарічного району м. Суми.

Таким чином, суд першої інстанції, передаючи справу на розгляд за місцезнаходження відповідача не взяв до уваги те, що позов подано за правилами альтернативної підсудності до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 12 ст. 28 ЦПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Четвертак Ларисою Віталіївною, задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Зарічного районного суду м. Суми.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко