Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №523/6842/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1188/26

Номер справи місцевого суду: 523/6842/26

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М., при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621010 від 22.03.2026, ОСОБА_1 22 березня 2026 року близько 00:23 год, керував транспортним засобом «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Сахарова, буд. 36 у м. Одеса в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився із застосуванням приладу Драгер Алкотест 7510, тест 2362, результат позитивний – 2,12 ‰ проміле. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов С. Д. звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов С. Д. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи, копія постанови надійшла в електронний кабінет його представника 11 травня 2026 року.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов С. Д. строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року.

В судове засідання до апеляційного суду ні ОСОБА_1 , ні його представник Ільїчов С. Д. не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно.

05 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Ільїчова С. Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням адвоката на лікарняному.

Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою.

Окрім того, як зазначено у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Апеляційний суд враховує, що судове засідання в даній справі вже відкладалось за клопотанням представника ОСОБА_1 – адвоката Ільїчова С. Д.. Тому в разі достатньої зацікавленості ОСОБА_1 мав достатньо часу реалізувати свої процесуальні права в повній мірі.

Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на подання клопотань про відкладення розгляду справи є гарантією реалізації права на захист, однак таке право не є безмежним та не може використовуватись як засіб затягування провадження. Неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи може свідчити про недобросовісне користування процесуальними правами та суперечить принципу розумних строків розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621010 від 22.03.2026, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги, окрім того підписаний ОСОБА_1 (а.с. 1);

2)висновком приладу Drager Alkotest 7510, тест №2362 від 22.03.2026, яким встановлено 2,12 проміле алкоголю в організмі ОСОБА_1 (а.с. 5);

3)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР, відповідного до якого працівники поліції в ОСОБА_1 виявили ознаки сп`яніння, огляд проводився за допомогою приладу Драгер, результат – 2,12 проміле, в заклад охорони здоров`я особу не доставляли (а.с. 7);

4)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 8).

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 22 березня 2026 року близько 00:23 год, керував транспортним засобом «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Сахарова, буд. 36 у м. Одеса в стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження перевірки поліцейськими ознак сп`яніння в ОСОБА_1 , зазначених в протоколі та про них останнього не було повідомлено, що суперечить вимогам Інструкції, однак апеляційний суд не погоджується з такими твердженнями з огляду на наступне.

Так, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).

Відповідно до ст. ст. 2-3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Апеляційний суд вказує, що вирішення наявності чи відсутності ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп`яніння.

В той же час, підтвердити або спростувати наявність відповідного стану сп`яніння можливо лише шляхом проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, який погодився пройти ОСОБА_1 , та за результатами якого було встановлено 2,12 проміле алкоголю в його організмі.

Також слід зазначити, що дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис встановлено, що працівники поліції назвали ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме що від нього чути запах алкоголю, та попросив подути на нього, щоб перевіряти наявність такої ознаки.

Не відповідає вимогам Інструкції також посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не надали ОСОБА_1 сертифікат відповідності спеціального технічного засобу та свідоцтво про його повірку, оскільки положеннями п. п. 1-5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Отже, вимогами Інструкції передбачено, що сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, в даному випадку приладу Drager Alkotest 7510, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 надається поліцейськими лише на вимогу.

Однак, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу в працівників поліції не вимагав надати йому для ознайомлення сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, клопотань про витребування таких доказів апеляційному суду також не заявлялось.

Апеляційний суд також не приймає твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 висловив категоричну незгоду з результатами Drager Alkotest 7510 та намагався реалізувати своє право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції не забезпечили йому таке право, з огляду на наступне.

Пунктом 7 розділу І Інструкції, п. 6 Порядку та ч. 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як було встановлено із наявного в матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 після проходження огляду за допомогою приладу Drager Alkotest 7510 не погодився з його результатами на що працівники поліції запропонували йому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився їхати до медичного закладу і зазначив, що все-таки погоджується з результатами огляду за допомогою приладу Drager Alkotest 7510.

Таким чином, апеляційним встановлено, що працівники поліції діяли в межах Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП, та ОСОБА_1 була надана можливість пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, чим останній не скористувався та погодився з результатами огляду проведеного на місці зупинки транспортного засобу.

Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом.

Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.9 а ПДР України.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький