Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №751/7179/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/7179/26

Провадження №3/751/1619/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

з участю захисника Александрова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові у режимі відеоконференції справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 -

В с т а н о в и в :

08.07.2026 о 06 год 06 хв в м. Чернігові на вул. Любецькій, 11, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lanos нз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу алкотестеру Драгер ARNK 0087, результат позитивний 0,44‰, з результатом погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку, надіслав письмові пояснення. Зазначив, що коли після проходження огляду на визначення стану сп`яніння поліцейський повідомив результат 0,44‰, він був дуже здивований, оскільки алкоголь не вживав, а тому відразу відповів: «Такого не може бути, я не вживав». Тому саме в такий спосіб він не погодився з результатом огляду. Вказав, що не знав встановленого порядку проходження огляду, і не знав, що у випадку не згоди з результатом огляду за допомогою приладу Драгер, він має право повторно пройти огляд у закладі охорони здоров`я, для цього поліцейські повинні його доставити у лікарню. Поліцейський не повідомив його про такий порядок і не пропонував пройти огляд у лікарні. Саме через необізнаність він відповів, що погоджується з результатом приладу Драгер. Просив суд оцінити його відповідь про згоду не окремо, а разом з тим, що він сказав відразу після отримання результату, а також з урахуванням того, що можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я йому не роз`яснювали і не пропонували.

Захисник Александров Д.О. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до клопотання. Зазначив, що наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує обставини, які, на його думку, спростовують однозначність згоди ОСОБА_1 з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння та свідчать про недотримання працівниками поліції процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП. Зокрема, після повідомлення результату вимірювання спеціальним технічним засобом Drager Alcotest 6820 — 0,44 ‰ ОСОБА_1 висловився: «Такого не може бути, я не вживав». На переконання захисника, зазначена фраза свідчить про заперечення водієм правильності отриманого результату, а не про згоду з ним. Захисник наголосив, що після такого висловлювання працівник поліції мав з`ясувати дійсне ставлення водія до результату огляду, роз`яснити передбачений законом порядок подальших дій та запропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Однак цього зроблено не було, а процедура фактично звелася до отримання ствердної відповіді на запитання про згоду з результатом без роз`яснення водієві його прав у разі незгоди з показником приладу. При цьому в акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатом 0,44 ‰. Однак цей документ відображає лише оформлений результат огляду та не спростовує обставин, зафіксованих на відеозаписі, зокрема первинного висловлювання водія, яке могло свідчити про його незгоду з результатом. Відтак сам факт зазначення в акті про згоду водія не підтверджує належного виконання працівником поліції вимог статті 266 КУпАП. З огляду на викладене захисник вважав, що результат огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 , оскільки після висловлення ним сумніву щодо результату перевірки огляд не було продовжено в порядку, передбаченому законом. На переконання захисника, за таких обставин об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджена належними та допустимими доказами, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №713588;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager ARNK - 0087 та результатом тестування, відповідно до якого проба позитивна 0,44‰, з результатом ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис;

- рапортом поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП, у якому зазначено причину зупинки транспортного засобу;

- відеозаписами, що містяться на доданому оптичному диску, відповідно яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. О 06.08 год поліцейський повідомив водію ознаки алкогольного сп`яніння: тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та запропонував пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відразу погодився. За результатами огляду прилад зафіксував 0,44 ‰. Після повідомлення результату ОСОБА_1 висловив здивування, зазначивши: «Як таке може бути, якщо я не вживав нічого». Водночас надалі, відповідаючи на пряме запитання поліцейської щодо згоди з результатом огляду, він повідомив: «Що я можу зробити, якщо показало, то показало». Після всієї процедури було складено протокол про адміністративне правопорушення та відсторонено водія від керування транспортним засобом.

Допитана у судовому засіданні поліцейська 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області ОСОБА_2 пояснила, що було зупинено водія за порушення Правил дорожнього руху (наявність тріщини на лобовому склі). Під час спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: почервоніння обличчі, тремтіння пальців рук та запах алкоголю з ротової порожнини. Йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, він повідомив, що протягом тривалого часу взагалі не вживає алкогольні напої, однак на пропозицію пройти огляд погодився. За результатами перевірки прилад зафіксував 0,44 ‰, з яким водій погодився. Поліцейська пояснила, що в разі незгоди водія з результатом огляду на місці працівники поліції пропонують йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Водночас вона зазначила, що окремо ставлення ОСОБА_1 до результату огляду не з`ясовувала, оскільки він погодився з ним, а вже згодом повідомив, що напередодні вживав алкогольні напої. Поліцейська не змогла достовірно пригадати, чи висловлював ОСОБА_1 фразу: «Як таке може бути, якщо я не вживав нічого». Вона пояснила, що перед проходженням огляду водій також запевняв, що тривалий час не вживає алкогольних напоїв, однак за результатами перевірки було встановлено наявність алкоголю. На запитання захисника, як вона розцінює висловлювання водія «Такого не може бути, я не вживав», поліцейська відповіла, що не знає, що саме він мав на увазі, оскільки не уточнювала в нього зміст цих слів. За словами поліцейської, якби ОСОБА_1 заявив про незгоду з результатом огляду, йому запропонували б пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Оскільки, за її сприйняттям, водій погодився з результатом перевірки, підстав для направлення його до медичного закладу вона не вбачала. Крім того, поліцейська зазначила, що до служби правопорядку не повідомляла про виявлене правопорушення, оскільки ОСОБА_1 відмовився надавати відомості про військову частину, посаду та військове звання.

Оцінюючи доводи захисника щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення містяться у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкції, затвердженій наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Отже, направлення водія до закладу охорони здоров`я є необхідним у разі, зокрема, висловлення ним незгоди з результатом огляду, проведеного поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу.

Разом з тим, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу погодився на його проведення. Огляд проведено за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, за результатами якого встановлено наявність алкоголю у видихуваному повітрі в концентрації 0,44‰.

При цьому після оголошення результату огляду ОСОБА_1 висловив здивування, зазначивши: «Як таке може бути, якщо я не вживав нічого». Водночас надалі, відповідаючи на пряме запитання поліцейської щодо згоди з результатом огляду, він повідомив: «Що я можу зробити, якщо показало, то показало».

Суд оцінює наведені висловлювання в їх сукупності та з урахуванням усього перебігу огляду. Саме по собі здивування отриманим результатом або висловлення сумніву щодо того, як прилад міг зафіксувати алкоголь за відсутності, за словами водія, його вживання, не свідчить безумовно про відмову визнавати результат огляду. Вирішальним у цьому випадку є те, що після зазначеного висловлювання поліцейська прямо уточнила ставлення ОСОБА_1 до отриманого результату, на що він не заявив про незгоду, а відповів, що приймає показник приладу як отриманий результат.

Ці обставини узгоджуються з відомостями акта огляду, у якому зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатом 0,44 ‰. При цьому суд бере до уваги, що сам по собі акт огляду не має наперед установленої доказової сили, однак його зміст підтверджується дослідженим відеозаписом у частині подальшої відповіді водія на пряме запитання поліцейської.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не знав установленого порядку проходження огляду та не був поінформований про можливість його проведення в закладі охорони здоров`я, не є достатньою підставою для висновку про порушення процедури за встановлених у справі обставин. Такий порядок передбачає проведення огляду в закладі охорони здоров`я саме в разі незгоди водія з результатом огляду на місці, однак із досліджених доказів не вбачається, що після уточнення його позиції ОСОБА_1 однозначно заявив про таку незгоду або висловив бажання пройти додатковий огляд.

Суд також ураховує, що на відеозаписі зафіксовано ознаки, які стали підставою для проведення огляду, а саме тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Саме по собі посилання водія на те, що він не вживав алкогольних напоїв, не спростовує результату вимірювання спеціальним технічним засобом, якщо достовірність такого результату не спростована іншими належними доказами.

Отже, суд доходить висновку, що доводи захисника про недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду не знайшли достатнього підтвердження. Сукупність досліджених доказів, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, роздруківка результату приладу Drager Alcotest 6820, відеозапис підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Отже, зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

На виконання приписів статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які підтверджуються належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також слід зазначити, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, якою передбачено єдиний вид стягнення, а саме - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що позбавляє суд можливості застосовувати більш м`яке стягнення, ніж визначено санкцією цієї статті.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн 00 коп (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп в дохід Державного бюджету (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача – Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова..

Повний текст постанови суду складено 15.10.2026.

Суддя: Н.В. Маслюк