Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №953/5498/25 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №953/5498/25

Суддя: Власова Ю. Ю.

Справа № 953/5498/25

Провадження № 1-кп/953/447/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000694 від 22.04.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із базовою середньо-технічною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, військовослужбовця, стрільця, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

18.05.2011 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн;

09.11.2011 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волi на строк 8 (вісім) рокiв iз конфiскацiєю майна та штрафу у розмірі 850 грн;

14.09.2018 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волi на строк 5 (п`ять) рокiв, на пiдставi ст. 75 КК України звiльненого вiд вiдбування покарання з iспитовим строком 2 (два) роки. Згiдно ухвали Київського районного суду м. Харкова вiд 13.02.2019 вiдбуття покарання на пiдставi iспитового строку скасовано та ОСОБА_2 направлено для відбування покарання до Олексiївськоi виправноi колонii Харкiвськоi областi (№ 25). 25.08.2023 звiльнений умовно-достроково на пiдставi ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова вiд 17.08.2023, невідбутий строк: 7 (сім) місяців 9 (дев`ять) днів;

02.04.2026 вироком Центрального районного суду м. Дніпра за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_3 ,

обвинувачений – ОСОБА_2 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_4 ,

у с т а н о в и в:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. 09.04.2025, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , знаходячись у примiщеннi кафе «Чемпiон», розташованому за адресою: м. Харкiв, вул. Нескорених, буд. 20/321-А, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, дiючи умисно, повторно, з корисливих мотивiв, в умовах воєнного стану, введеного в дiю Указом Президента України ОСОБА_5 № 64/2022 вiд 24.02.2022, неодноразово продовженого, останнiй раз Указом Президента України ОСОБА_5 № 26/2025 вiд 14.01.2025 на всiй територii Украiни, суб`єктивно усвiдомлюючи протиправнiсть своiх дiй, передбачаючи суспiльно-небезпечнi наслiдки та бажаючи ix настання, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його дiями нiхто не спостерiгає, таемно взяв, тим самим таємно викрав мобiльний телефон ТМ «Xiaomi» моделi «Redmi 5 Plus» у корпусi золотого кольору «Gold» 4/64 Gb (IМEI 1: НОМЕР_2 , IМEI 2: НОМЕР_3 ) iз захисним склом, вартiстю 3 129,92 грн, у шкiряному чохлi чорного кольору, вартiстю 887,30 грн, у якому устаткований флеш - накопичувач ТМ «Кingston» моделi «Canvas Select Plus UНS-I U3 V30 Al» на 512 Gb, вартiстю 1 819,87 грн, який на правi власностi належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Пiсля чого, ОСОБА_2 покинув мiсце вчинення кримiнального правопорушення з викраденим майном, обернувши його на свою користъ та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_6 матерiальну шкоду, згiдно з висновком експерта ННЦ «ICE iм. Засл. проф. М.С. Бокарiуса» вiд 25.04.2025 № 5822 на загальну суму- 5 837,09 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.

2 2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.

2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2.1.2. На підставі ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутності потерпілого ОСОБА_6 .

2.1.3. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу його вчинення, про яке зазначено в обвинувальному акті з приводу пред`явленого обвинувачення, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

2.2.1. Враховуючи те, що обвинувачений визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

2.2.2. Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вважає доведеною у повному обсязі винуватість ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Пом`якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

3.1.1. Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

3.1.2. Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття.

3.2. При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має середньо-технічну освіту, одружений, офіційно не працевлаштований, військовослужбовець, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого, відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.

4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

4.5. Також, суд приймає до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_2 не відбуте покарання, призначене вироком Центрального районного суду м. Дніпра від 02.04.2026 у справі № 203/351/26, яким останній засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно з частиною 4 статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а надалі встановлено, що вона винна у вчинені інших кримінальних правопорушень, які вчинено до постановлення цього вироку, у таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена на підставі статті 75 КК України, на час ухвалення нового вироку і яке рішення приймає суд під час ухвалення нового вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У разі, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою закону силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий вирок за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Таким чином, вирок Центрального районного суду м. Дніпра від 02.04.2026 у справі № 203/351/26, яким ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, - підлягає самостійному виконанню.

5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. Речові докази.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

6.2. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати, а саме: витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи № 5822 від 25.04.2025 у розмірі 3 392,64 грн., відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.

6.3.1. Запобіжний захід.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2025 у справі № 953/5064/25 (н/п 1-кс/953/4199/25) відносно ОСОБА_2 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною останньому у період часу з 22.00 до 06.00 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на строк по 22.07.2025 (включно).

Ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про продовження/застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Вирок Центрального районного суду м. Дніпра від 02.04.2026 у справі № 203/351/26, яким ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, - виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2025 у справі № 953/3965/25 (н/п 1-кс/953/3256/25) на тимчасово вилучене в ході проведення огляду предмета 22.04.2025 у приміщенні кабінета № 412 Харківського районного управління поліції № 1 за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49, а саме: мобільний телефон TM “Xiaomi” моделі “ Redmi 5 Plus” у корпусі золотого кольору “Gold” 4/64 GB (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) у якому відсутня сім - картка оператора мобільного зв`язку.

Речовий доказ: мобільний телефон TM “Xiaomi” моделі “ Redmi 5 Plus” у корпусі золотого кольору “Gold” 4/64 GB (IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ) у якому відсутня сім - картка оператора мобільного зв`язку, - після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи № 5822 від 25.04.2025 у розмірі 3 392,64 грн стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя - ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua