Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №619/4747/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4747/26

провадження № 1-кп/619/495/26

ВИРОК

іменем України

15 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12026221230000454 від 18.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ткварчелі Абхазія, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, особи, яка має інвалідність третьої групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17 квітня 2026 року близько 06 год. 00 хв., перебуваючи у громадському місці - на зупинці громадського транспорту, розташованій поблизу будинку № 100 по вул. Сумський Шлях у с-щі Солоницівка Харківського району Харківської області, де на той час знаходилися сторонні громадяни, умисними діями грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю та виразило явну неповагу до суспільства, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, а саме підійшов до раніше незнайомої йому місцевої мешканки – ОСОБА_6 , ОСОБА_5 попросив у неї цигарки. Після отримання відмови почав безпричинно та демонстративно висловлювалися на її адресу грубою нецензурною лайкою, поводитися агресивно, чим порушив громадський спокій присутніх громадян.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 підійшов до раніше незнайомої йому жінки ОСОБА_7 та також попросив у неї цигарки. Після отримання відмови, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, не маючи жодних об`єктивних причин для конфлікту, діючи особливо зухвало та агресивно, нехтуючи загальноприйнятими нормами і правилами поведінки в суспільстві, усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, виявляючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку та очевидних існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил та норм поведінки, ОСОБА_5 почав голосно та демонстративно кричати, висловлюючись на адресу ОСОБА_7 та інших присутніх громадян грубою нецензурною лайкою, чим грубо порушив громадський порядок і спокій громадян в громадському місці.

З метою припинення його протиправних хуліганських дій ОСОБА_7 зробила ОСОБА_5 зауваження з вимогою припинити ображати її та присутніх. У відповідь ОСОБА_5 , продовжуючи свої хуліганські дії, почав ще більш агресивно висловлюватися на адресу потерпілої грубою нецензурною лайкою, принижуючи її честь і гідність.

Надалі ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді грубого порушення громадського порядку, приниження гідності громадян та створення реальної загрози їх життю і здоров`ю, бажаючи цих наслідків і бажаючи їх настання, висловив словесні погрози фізичною розправою на адресу ОСОБА_7 , після чого дістав зі своєї сумки заздалегідь заготовлений предмет – ніж, як предмет, придатний для заподіяння тілесних ушкоджень, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб та демонстративного протиставлення себе суспільству, почав розмахувати ножем у безпосередній близькості від потерпілої ОСОБА_7 , демонструючи готовність застосувати його, продовжував висловлювати погрози фізичною розправою та переслідувати потерпілу. Своїми діями він створив реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_7 .

Побоюючись реалізації погроз та застосування насильства, потерпіла ОСОБА_7 була вимушена відступати назад, а згодом сісти в автомобіль таксі та залишити місце події з метою убезпечення свого життя та здоров`я.

Хуліганські дії ОСОБА_5 тривали певний час, не припинялися після зробленого зауваження та були припиненні лише після залишення потерпілою місця події.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Позиції сторін кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що достеменно встановлено, що інкримінований злочин вчинений обвинуваченим, а тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив правильність викладених в обвинувальному акті обставин, пояснивши про обставини вчинення кримінального правопорушення так, як про це зазначено в обвинувальному акті. Зазначив, що раніше не був знайомим з потерпілою. 17 квітня 2026 року, перебуваючи на автобусній зупинці в с. Солоницівка, він підійшов до потерпілої та попросив у неї цигарку. Потерпіла відмовила, після чого між ними виник конфлікт, під час якого він продемонстрував їй ніж. Обвинувачений зазначив, що шкодує про вчинене, та запевнив суд, що надалі подібного не вчинятиме.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 – ОСОБА_4 просила суд врахувати, що обвинувачений повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також взяти до уваги стан його здоров`я та заслуги перед Батьківщиною. Просила при призначенні покарання застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду кримінального провадження повідомлена належним чином. До суду надійшла її письмова заява, в якій вона просить розглядати провадження без її участі та не заперечує проти розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Також у заяві вона зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не бажає, а питання про міру покарання залишає на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, та способу його вчинення, підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро розкаявся.

Беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_5 , правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій, ставленні обвинуваченого до вчиненого.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України – не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КПК України).

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг від сусідів на його поведінку не надходило.

Беручи до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, зважаючи на те, що тяжких наслідків від злочинних дій обвинуваченого не настало, ураховуючи засади диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69, 69-1 КК України, суд не вбачає.

Запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосування спеціального електронного пристрою щодо ОСОБА_5 , суд вважає за доцільне залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/11300-ХЗ від 23.04.2026 в сумі 2406,80 грн; судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/16844-ХЗ від 19.06.2026 в сумі 1925,44 грн та судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/16845-ХЗ від 29.06.2026 в сумі 2406,80 грн.

Арешт майна, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 22.04.2026 підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 349, 374-376 КПК України, суд -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає обов`язки, покладені на нього судом.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 15.10.2026.

Відповідно до ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосування спеціального електронного пристрою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/11300-ХЗ від 23.04.2026 в сумі 2406 ( дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок; судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/16844-ХЗ від 19.06.2026 в сумі 1925 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки та судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-26/16845-ХЗ від 29.06.2026 в сумі 2406 ( дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок.

Арешт майна, який накладено згідно з ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 22.04.2026 у справі № 619/2687/26 провадження 1-кс/619/395/26 - скасувати.

Речові докази: ніж у ножнах зі шкіри коричневого кольору, який поміщено до паперового конверту НПУ з пояснювальними написами та підписами понятих, шкіряний ремінь з ножнами з пояснювальними написами та підписами понятих, ніж з руків`ям замотаним чорною ізолентою з пояснювальними написами та підписами понятих – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1