Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №400/314/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/314/26

перша інстанція: суддя Гордієнко Т.О.,

повний текст судового рішення

складено 03.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 400/314/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його непридатність до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати відповідальних посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зміни щодо його непридатності до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати відповідальних посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я у встановленому законом порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2022 році за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано непридатним до військової служби, а 16.03.2022 у його військовому квитку зроблено запис про виключення з військового обліку за станом здоров`я, однак відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не внесено.

Позивач вказував, що вимога відповідача подати рішення штатної військово-лікарської комісії про затвердження постанови ВЛК є безпідставною, оскільки відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України в редакції, чинній на час проходження ним медичного огляду, постанови ВЛК військових комісаріатів не підлягали затвердженню штатною ВЛК.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з позивачем у тому, що довідка ВЛК військового комісаріату не підлягала затвердженню штатною ВЛК, однак виходив з того, що за довідкою ВЛК від 14.03.2022 № 561/1 позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, а тому підстав для виключення його з військового обліку не було.

Суд також зазначив, що позивач не надав доказів звернення до відповідача з довідкою ВЛК від 16.05.2022 № 583/1 у строк її дії, а відтак підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його внести зміни до Реєстру немає.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки карті медичного огляду від 16.03.2022 № 1/3, якою його визнано непридатним до військової служби, та запису у військовому квитку від 16.03.2022 про виключення з військового обліку, скріпленому печаткою та підписом начальника ТЦК, і не з`ясував, на підставі якого рішення ВЛК зроблено цей запис.

Апелянт вказує, що суд визнав незаконною єдину підставу відмови відповідача – відсутність затвердження постанови ВЛК штатною ВЛК, однак не зробив з цього відповідних правових висновків, а натомість навів власні мотиви відмови, яких відповідач не наводив.

На думку апелянта, обов`язок внести відомості про виключення з військового обліку до Реєстру з 16.03.2022 покладався саме на відповідача як орган ведення Реєстру і не може перекладатися на позивача, а невнесення таких відомостей є протиправною бездіяльністю.

Апелянт також зазначає, що на час виключення його з військового обліку діяв Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, а не Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним офіцерського складу запасу, має військове звання «молодший лейтенант».

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2022 № 561/1 (протокол від 15.03.2022 № 1) позивача на підставі статті 64 «б» графи III Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Згідно з картою медичного огляду від 16.03.2022 № 1/3 позивача на підставі статей 64 «а», 20 «в» графи III Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби.

У військовому квитку позивача міститься запис від 16.03.2022 про виключення його з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 за станом здоров`я.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.05.2022 № 583/1 позивача на підставі статей 64 «а», 20 «в» графи III Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Розділ довідок ВЛК щодо рішення (постанови) штатної ВЛК не заповнений, свідоцтво про хворобу щодо позивача не складалося, а відомостей про розгляд чи затвердження постанов ВЛК щодо позивача штатною ВЛК матеріали справи не містять.

20.10.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо причин невнесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та з вимогою внести такі відомості.

Листом від 05.11.2025 № 15/12057 відповідач повідомив, що довідка ВЛК від 14.03.2022 № 561/1 не містить відомостей про рішення ВЛК регіону, штатною ВЛК для Миколаївської області є ВЛК Південного регіону, а тому позивачу необхідно подати рішення ВЛК регіону про затвердження постанови ВЛК, після чого звернутися із заявою про виключення з військового обліку.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже, наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались і станом на час розгляду справи тривають.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр), регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Закону № 1951-VIII у разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис, а актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 278/37714 (далі – Порядок № 94), встановлено процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Реєстру.

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку № 94 основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повнота та актуалізація відомостей Реєстру, захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей.

Згідно з пунктами 16-19 розділу II Порядку № 94 органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, які для виконання функцій ведення Реєстру призначають відповідальних осіб.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру здійснює, зокрема, внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних, а також внесення змін до персональних та службових даних на підставі відомостей ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

Всі дії з ведення Реєстру здійснюються із застосуванням кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка відповідає за ведення Реєстру.

Відповідно до статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про охорону здоров`я законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що до штатних ВЛК належать Центральна військово-лікарська комісія та ВЛК регіону.

Особливості проведення військово-лікарської експертизи у воєнний час визначені главою 22 розділу II Положення № 402.

Згідно пункту 22.1 Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються:

а) на військовослужбовців - у медичну книжку, за необхідності - у довідку ВЛК;

б) на кандидатів на навчання у ВВНЗ, з числа осіб:

цивільної молоді - у Картку медичного огляду кандидата на навчання у ВВНЗ, Картку медичного огляду того, хто вступає до ВВНЗ, який здійснює підготовку льотного складу (додаток 20);

військовослужбовців - у Картку медичного огляду кандидата на навчання у ВВНЗ та в медичну книжку;

в) на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.

Позивач є офіцером запасу, водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять Свідоцтва про хворобу.

Згідно з пунктом 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, а свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду.

Відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках в особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Пунктом 22.9 глави 22 розділу II Положення № 402 передбачено, що у воєнний час свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК на всіх оглянутих осіб складається у двох примірниках.

Аналогічний зміст пункту 22.5 Положення № 402 щодо оформлення постанов ВЛК у воєнний час наведено Верховним Судом у постанові від 06.11.2025 у справі № 520/3624/24.

Згідно з пунктом 22.6 глави 22 розділу II Положення № 402 у воєнний час свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК щодо військовозобов`язаних і резервістів – затвердженню ВЛК регіону (евакуаційного пункту, госпітальної бази).

Аналіз наведених норм свідчить, що у воєнний час постанова ВЛК про непридатність офіцера запасу до військової служби з виключенням з військового обліку оформлюється не довідкою ВЛК, а свідоцтвом про хворобу, яке підлягає розгляду та затвердженню штатною ВЛК регіону, і лише така затверджена постанова є підставою для виключення офіцера запасу з військового обліку за станом здоров`я.

Посилання позивача та суду першої інстанції на пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402, згідно з яким довідка ВЛК військового комісаріату не підлягає затвердженню штатною ВЛК, є помилковими, оскільки зазначена норма визначає загальний порядок оформлення постанов ВЛК, тоді як глава 22 розділу II Положення № 402 встановлює спеціальні правила для воєнного часу, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, і на час проходження позивачем медичних оглядів у березні та травні 2022 року він тривав, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення глави 22 розділу II Положення № 402.

Як встановлено, позивач є офіцером запасу, має військове звання «молодший лейтенант».

Довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2022 № 561/1, яка є єдиною постановою ВЛК, оформленою з посиланням на протокол засідання комісії (протокол від 15.03.2022 № 1), позивача визнано не непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Карта медичного огляду від 16.03.2022 № 1/3 та довідка ВЛК від 16.05.2022 № 583/1, якими позивача визнано непридатним до військової служби, не містять посилань на протокол засідання ВЛК, а за 16.03.2022 та 16.05.2022 записи про розгляд позивача в книзі протоколів засідань ВЛК відсутні.

Свідоцтво про хворобу щодо позивача не складалося, а розділи довідок ВЛК щодо рішення (постанови) штатної ВЛК не заповнені, тобто жодна з постанов ВЛК щодо позивача не розглядалася та не затверджувалася ВЛК регіону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні у справі документи не є належною підставою для внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наявність у військовому квитку позивача запису про виключення з військового обліку від 16.03.2022 не спростовує наведеного висновку, оскільки такий запис не замінює передбаченої Положенням № 402 постанови ВЛК, оформленої свідоцтвом про хворобу та затвердженої штатною ВЛК, яка є підставою для виключення офіцера запасу з військового обліку за станом здоров`я у воєнний час.

Більше того, запис у військовому квитку від 16.03.2022 зроблено через два дні після прийняття ВЛК постанови від 14.03.2022 № 561/1 про обмежену придатність позивача до військової служби у воєнний час, що виключало підстави для його виключення з військового обліку за станом здоров`я.

Відтак відповідач у листі від 05.11.2025 № 15/12057 правомірно вказав позивачу на відсутність рішення ВЛК регіону про затвердження постанови ВЛК та на необхідність його подання як умову для вирішення питання про виключення з військового обліку.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції навів власні мотиви відмови, яких відповідач не наводив, та не зробив правових висновків із визнання незаконною підстави, викладеної в листі відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що суд першої інстанції помилково визнав незаконною вимогу відповідача щодо затвердження постанови ВЛК штатною ВЛК регіону та помилково зробив висновок про протиправність виключення позивача з військового обліку 16.03.2022, яке не було предметом спору.

Водночас за результатами апеляційного перегляду правомірність дій відповідача підтверджується саме з тих підстав, які наведені ним у листі від 05.11.2025 № 15/12057, а тому зазначені помилки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті, однак є підставою для зміни мотивувальної частини рішення.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав оцінки карті медичного огляду від 16.03.2022 № 1/3, колегія суддів враховує, однак зазначає, що така карта не є постановою ВЛК, оформленою у встановленому порядку, та не містить відомостей про її розгляд і затвердження штатною ВЛК регіону.

Посилання апелянта на Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, не впливають на вирішення спору, оскільки підставою для виключення з військового обліку за станом здоров`я як за цим Порядком, так і за пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII є відповідна постанова ВЛК, прийнята та оформлена у встановленому порядку.

Доводи апелянта про те, що обов`язок внести до Реєстру відомості покладався на відповідача з 16.03.2022, колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язок органу ведення Реєстру внести відомості про виключення особи з військового обліку виникає за наявності належної підстави для такого виключення, якої в цьому випадку матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на рішення окружних адміністративних судів у інших справах не можуть бути враховані, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принагідно колегія суддів зазначає про певну дефектність Довідки ВЛК від 16 травня 2022 року №683/1, перш за все з огляду на запис місяця у даті довідки у дужках та через відсутність інформації про дату проведення медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.64).

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не позбавлений права звернутися до штатної ВЛК регіону для розгляду питання щодо затвердження постанови ВЛК або пройти медичний огляд у встановленому порядку з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак з частково помилкових мотивів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції змінено лише в частині мотивів, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 400/314/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 400/314/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко