Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №420/6977/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6977/26

перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/6977/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та до електронного кабінету військовозобов`язаного («Резерв+») відносно позивача;

- зобов`язати відповідача привести відомості в Реєстрі «Оберіг» та «Резерв+» у відповідність до паперових документів, за якими позивача виключено з військового обліку як непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку 16 лютого 2023 року, із зазначенням дати та результату ВЛК, а також підстави виключення з обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.02.2023 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК та тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного, однак відповідні відомості до Реєстру не внесено.

Позивач вказував, що 30.01.2026 через представника звернувся до відповідача із заявою про приведення відомостей Реєстру у відповідність до паперових документів, однак відповіді не отримав, а за даними військово-облікового документа в застосунку «Резерв+» станом на 12.03.2026 він значиться військовозобов`язаним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 26.03.2021 зареєстрований у Дніпропетровській області та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому відповідно до пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, мав звертатися із заявою про внесення змін до Реєстру до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку.

Суд зазначив, що відповідач не уповноважений вносити до Реєстру відомості щодо особи, яка перебуває на обліку в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому його протиправна бездіяльність відсутня.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку приймалося саме відповідачем, а тому саме відповідач мав внести відповідні відомості до Реєстру.

Апелянт вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 19.03.2026 № 1/706 рекомендував йому звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який вносив відомості до паперових документів.

На думку апелянта, суд першої інстанції порушив вимоги частини другої статті 77 КАС України, оскільки відповідач не подав відзиву та жодних доказів правомірності своєї бездіяльності, а суд фактично перебрав на себе тягар доведення на користь відповідача.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на те, що позивач ніколи не перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а довідку ВЛК та тимчасове посвідчення оформлено ІНФОРМАЦІЯ_5 без належного взяття позивача на облік.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 17.09.2020 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 26.03.2021 зареєстрований у с-щі Солоне Дніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 (код НОМЕР_1 ) від 16.02.2023 № 29/788 (протокол № 14) позивача на підставі статті 64 «а» графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

16.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_2 , у якому містяться записи про взяття його на облік 16.02.2023, визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку на підставі статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Малиновський район м. Одеси перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_8 , а код ЄДРПОУ ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений у довідці ВЛК від 16.02.2023 № 29/788, – 09935548 – збігається з кодом відповідача, тобто зазначені документи оформлено саме відповідачем, що ним у відзиві на апеляційну скаргу по суті не заперечується.

30.01.2026 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про приведення відомостей Реєстру у відповідність до паперових документів, до якої додав копії довідки ВЛК та тимчасового посвідчення.

Відповіді на зазначену заяву відповідач не надав.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 12.03.2026, позивач значиться військовозобов`язаним, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про проходження ВЛК 16.02.2023 та виключення з військового обліку в Реєстрі відсутні.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже, наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та нерозгляду його заяви є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались і станом на час розгляду справи тривають.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр), регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Закону № 1951-VIII у разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис, а актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 278/37714 (далі – Порядок № 94), встановлено процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Реєстру.

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку № 94 основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість внесення до Реєстру передбачених законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повнота та актуалізація відомостей Реєстру, захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей.

Згідно з пунктами 16-19 розділу II Порядку № 94 органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, які для виконання функцій ведення Реєстру призначають відповідальних осіб.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру здійснює, зокрема, внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних, а також внесення змін до персональних та службових даних на підставі відомостей ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

Всі дії з ведення Реєстру здійснюються із застосуванням кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка відповідає за ведення Реєстру.

Відповідно до статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про охорону здоров`я законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Особливості проведення військово-лікарської експертизи у воєнний час визначені главою 22 розділу II Положення № 402.

Згідно з пунктом 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, а свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду.

Відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках в особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Пунктом 22.9 глави 22 розділу II Положення № 402 передбачено, що у воєнний час свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК на всіх оглянутих осіб складається у двох примірниках.

Аналогічний зміст пункту 22.5 Положення № 402 щодо оформлення постанов ВЛК у воєнний час наведено Верховним Судом у постанові від 06.11.2025 у справі № 520/3624/24.

Аналіз наведених норм свідчить, що у воєнний час постанова ВЛК щодо військовозобов`язаного, який не є офіцером запасу, про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку оформлюється довідкою ВЛК, яка на контроль у штатну ВЛК не направляється, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, що виключив особу з військового обліку, як орган ведення Реєстру зобов`язаний відобразити відповідні відомості в Реєстрі.

Як встановлено, позивач перебуває на військовому обліку як особа рядового складу запасу та не є офіцером запасу.

Постанову ВЛК про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку оформлено довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.02.2023 № 29/788 з посиланням на протокол засідання комісії № 14, а записи про взяття позивача на облік та виключення його з військового обліку внесено до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_2 тим самим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Отже, у разі проходження позивачем ВЛК та відображення в його обліковому документі інформації про виключення з військового обліку відповідна посадова особа відповідача, після верифікації та з накладенням кваліфікованого електронного підпису, була зобов`язана внести такі дані до Реєстру ще у лютому 2023 року.

Доказів того, що такі дії були вчинені, а так само доказів скасування у встановленому порядку постанови ВЛК від 16.02.2023 чи записів у тимчасовому посвідченні, матеріали справи не містять.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є належним суб`єктом розгляду заяви позивача лише з огляду на перебування позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Через наявність довідки ВЛК та записів у тимчасовому посвідченні про виключення з військового обліку, виданих та внесених саме відповідачем, саме цей орган, який видавав довідку ВЛК та вчиняв відповідні записи, був зобов`язаний вчинити дії щодо відображення такої інформації в Реєстрі або, у разі виявлення порушень порядку взяття позивача на облік чи проведення медичного огляду, вжити заходів щодо їх усунення.

Посилання суду першої інстанції на пункт 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, щодо звернення громадянина до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку не спростовують наведеного висновку, оскільки зазначена норма регулює порядок уточнення громадянином своїх персональних даних, а не порядок внесення до Реєстру відомостей про рішення, прийняті самим органом ведення Реєстру.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що довідку ВЛК та тимчасове посвідчення оформлено в один день без належного взяття позивача на облік у м. Одесі, однак ці обставини, у разі їх підтвердження, мали бути предметом оцінки відповідача під час розгляду заяви позивача та підставою для прийняття вмотивованого рішення, а не для залишення заяви без розгляду.

Як встановлено, 30.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про приведення відомостей Реєстру у відповідність до паперових документів, до якої додав копії довідки ВЛК та тимчасового посвідчення, однак будь-якої відповіді на цю заяву відповідач не надав.

Відповідач у суді першої інстанції відзиву не подав та жодних доказів розгляду заяви позивача від 30.01.2026 не надав, а отже, не довів правомірності своєї бездіяльності, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.

Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог частини другої статті 77 КАС України є обґрунтованими.

Водночас, враховуючи, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідач вказує на обставини, які потребують перевірки щодо законності взяття позивача на облік та проведення його медичного огляду, колегія суддів вважає, що суд своїм рішенням не може підміняти відповідача та вирішувати замість нього питання про наявність чи відсутність підстав для внесення конкретних відомостей до Реєстру.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача лише у разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки в цьому випадку обставини, з якими закон пов`язує внесення відповідних відомостей до Реєстру, потребують перевірки відповідачем, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 30.01.2026 та зобов`язання відповідача розглянути цю заяву і прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо поданого апелянтом листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2026 № 1/706 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт таких причин не навів, а тому зазначений доказ судом апеляційної інстанції не приймається, однак наведені вище висновки колегії суддів ґрунтуються на доказах, які були досліджені судом першої інстанції.

Щодо внутрішньої суперечливості записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, на яку звернув увагу суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що усунення таких суперечностей належить до компетенції органу, який вчинив відповідні записи, тобто відповідача, і може бути здійснено саме під час розгляду заяви позивача.

Так, колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує, що не є уповноваженим органом щодо внесення змін до військово-облікових даних позивача, з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримувало заяв від позивача про постановку його на військовий обліку, зняття з військового обліку. Проте, вказані доводи колегія суддів не приймає, оскільки такі доводи не були доведені позивачу за його зверненням.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а спосіб захисту визначено судом з урахуванням характеру спірних правовідносин, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 420/6977/26 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 30.01.2026 про приведення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до документів про виключення його з військового обліку 16.02.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1597,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко