Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №705/5991/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5991/26

2-о/705/174/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючої судді – Гудзенко В.Л.

присяжних – Пустового М.В., Румен Н.В.,

за участі секретаря – Музичук Л.В.

(в режимі відео конференції) представника заявника – Портної У.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Умань цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України; Військова частина НОМЕР_1 ; Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Портна У.О. звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 із заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Старомайорське, Волноваського району, Донецької області.

Вимоги заяви мотивовано тим, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області. Його особу підтверджує паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 як ОСОБА_3 . Свідоцтва про народження заявниці та ОСОБА_2 містять відомості про тих самих батьків — ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджує факт, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_2 . Після державної реєстрації шлюбу 01.07.2017 заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1488. Батько сторін помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати — ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть. ОСОБА_2 був мобілізований 04.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.03.2024 № 66 його зараховано до списків особового складу частини. Наказом від 11.03.2024 №71 він призначений на посаду командира бойової машини — командира 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону. Військове звання - старший солдат. Наказом командира військової частини від 14.04.2024 №105 ОСОБА_2 вибув у район виконання завдань на лінію бойового зіткнення. Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 31.05.2024 № 157 він проходив службу у частині з 06.03.2024 до 16.04.2024, а з 17.04.2024 обліковується зниклим безвісти. З наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.05.2024 №626 про результати службового розслідування вбачається, що близько 12:00 год. 17.04.2024 року під час заміни підрозділів на позиції «БРАУНІ», розташованій приблизно за 2,9 км на південний захід від с. Старомайорське, Волноваського району Донецької області, внаслідок ураження FPV-дронами було втрачено зв`язок із ОСОБА_2 . Наказом командира військової частини від 18.04.2024 №109 ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти з 17.04.2024 під час перебування на лінії бойового зіткнення. Службовим розслідуванням не встановлено неправомірних дій з його боку; причиною зникнення визначено збройну агресію Російської Федерації проти України. Повідомленням від 23.04.2024 № 3450 ІНФОРМАЦІЯ_6 сповістив заявницю, що її брат зник безвісти 17.04.2024 поблизу с. Старомайорське під час виконання обов`язків військової служби. У зв`язку зі зникненням ОСОБА_2 його сестра звернулась до органів поліції. За фактом зникнення ОСОБА_2 зареєстроване кримінальне провадження №12024163470000325. Однак жодних відомостей про місце перебування, місце знаходження чи будь-якої іншої інформації стосовно брата заявниці не виявлено. Ураховуючи зазначене, заявниця просить суд оголосити її брата померлим для оформлення соціальних гарантій, передбачених для сімей військовослужбовців.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 01.09.2026 року відкрите провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.

07 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» під представника Міністерства оборони України, надійшли пояснення. В яких зазначає, що оголошення померлим ОСОБА_2 необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини та отримання одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань по захисту Батьківщини. Проте, ОСОБА_1 як сестра військовослужбовця до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, не належить. Заявниця, звертаючись до суду з заявою про оголошення померлим брата, ОСОБА_2 , посилається на ст. 46 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та вказує на те, що на момент звернення до суду з заявою її брат не з`являється за місцем свого проживання більше 6 місяців від дати, коли його визнано зниклим безвісти за особливих обставин, жодних відомостей про його місце перебування заявниці не надходило. Міноборони звертає увагу на те, що брат заявника визнаний зниклим безвісти 17.04.2024 року за особливих обставин виконуючи бойове завдання з оборони України поблизу населеного пункту Старомайорське, Волноваського району, Донецької області. В силу цього заява про оголошення ОСОБА_2 померлим має розглядатися з дотриманням положень ч. 2 ст. 46 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій . З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Станом на момент розгляду вказаної заяви, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, вказана територія перебуває на окупованій території, але у зв`язку з цим пошукові заходи не завершені. З огляду на викладене, вважає визнання ОСОБА_2 померлим передчасним, та просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Крім того, розгляд справи просив проводити за відсутності представника Міністерства оборони України.

Заявниця у судове засідання не з`явилась. Представляти свої інтереси у суді довірила ОСОБА_8 .

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_8 підтримали вимоги заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити та винести рішення.

Інші учасники у судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, повно, об`єктивно і всебічно встановивши обставини справи, приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 як ОСОБА_3 . Свідоцтва про народження заявниці та ОСОБА_2 містять відомості про тих самих батьків — ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджує факт, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_2

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про їх народження.

Батько заявниці ОСОБА_1 – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Ленінською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 03.11.2006 року складено актовий запис про смерть №09 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

Мати заявниці ОСОБА_1 – ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Ленінською сільською радою Кривоозерського району Миколаївської області 21.11.2006 року складено актовий запис про смерть №11 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

Після державної реєстрації шлюбу 01.07.2017 заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис №1488.

Крім того, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 25 квітня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі із громадянкою ОСОБА_9 , який було розірвано та складено актовий запис №7.

04.12.2023 року ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді командира бойової машини – командира механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 06.03.2024 №66 старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , який утримується в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що прибув на виконання службового завдання за призначенням на території Чернігівської області з 06 березня 2024 року.

Відповідно до повідомлення про зниклого безвісти №3450 від 23.04.2024 року, старший солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти 17.04.2024 року в районі населеного пункту Старомайорське, Волноваського району, Донецької області, виконуючи військовий обов`язок на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

24.04.2024 року зареєстроване кримінальне провадження №12024163470000325 за ч. 1 ст. 115 КК України по факту зникнення безвісти 17.04.2024 року солдата ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Старомайорське, Волноваського району Донецької області.

Дані стосовно зникнення ОСОБА_2 , внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2024 за №686 про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти 17.04.2024 року старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , останній вважається таким, що вибув з району виконання завдань за призначенням після забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану на лінію бойового зіткнення на підставі бойового розпорядження №2/30/1005 дск. від 13 квітня 2024 року. Близько 12 год. 00 хв. 17 квітня 2024 року під час здійснення заміни підрозділів в/ч НОМЕР_7 на позиції відділення «БРАУНІ» (2,9 км. Південно-західніше с. Старомайорське, Волноваського району, Донецької області) внаслідок ураження FPV-дронами було втрачено зв`язок із старшим солдатом ОСОБА_2 , який виконував завдання згідно бойового розпорядження. Місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_2 встановити не вдалось.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2024 року №109 старший солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти з 17 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю категорії справ про оголошення особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Ключовим питанням у цій справі є визначення моменту, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною другою статті 46 ЦК України спеціального строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена судом померлою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у вказаній постанові зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п.70-72).

Вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, викладеного в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку від дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на те, що «аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень демонструє стале правозастосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (п. 53 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26)).

Отже, виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - населений пункт Старомайорське Волноваського району Донецької області, активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані російською федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за № 380/43786, міститься інформація щодо населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області, а саме: з 24.02.2022 по 09.03.2022 та з 29.07.2023 по 15.02.2024 територія активних бойових дій; з 16.02.2024 по 30.09.2024 територія активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; з 10.03.2022 по 28.07.2023 та з 01.10.2024 з відкритою датою завершення тимчасової окупації - тимчасово окупована РФ територія України.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з часу ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови в справі № 755/11021/22 на законодавчому рівні не відбулась зміна підходів до вирішення питання обчислення строків оголошення особи померлою, і, як було зазначено вище, наголосила на сталості застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані РФ території України».

Отже, шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у даній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Старомайорське Волноваського району Донецької області), тобто у даному випадку з 16 лютого 2024 року і до їх завершення (30.09.2024), а отже, на момент звернення ОСОБА_1 до суду (28.08.2026) вказаний строк сплив.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою-п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність досліджених у справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2 .

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та відомості про кримінальне провадження за фактом встановлення місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_2 , який 17.04.2024 перебував поблизу н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області, відомості державних органів щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.

Оскільки відповідно до офіційного сповіщення від 23.04.2024 №3450 старший солдат ОСОБА_2 зник безвісти 17.04.2024 поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області, місцем смерті ОСОБА_2 належить вважати саме такий населений пункт, а днем смерті ІНФОРМАЦІЯ_7

Отже, враховуючи вищевикладене, заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 259, 293, 294, 305-308, 354, 355 ЦК України, ст. 46 ЦК України, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України; Військова частина НОМЕР_1 ; Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області, який загинув під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Місцем загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області вважати – с. Старомайорське, Волноваського району, Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко

Присяжні: Микола Васильович Пустовий

Наталія Володимирівна Румен