Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №520/23011/26
Суддя: Перцова Т.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р.Справа № 520/23011/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеленов А.С., м. Харків, повний текст складено 07.09.26 року по справі № 520/23011/26
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ
Військова частина НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР у Луганській та Харківській областях, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП № 76759886 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність винесеної відповідачем постанови від 20.07.2026 у ВП № 76759886 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №520/19942/23, оскільки державним виконавцем не враховано, що командування ВЧ НОМЕР_1 здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду, однак виплата перерахованих коштів на теперішній час не здійснена виключно через відсутність фінансування зазначених потреб, що не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 .
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, зауважив, що невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 по справі № 520/23011/26 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови- відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 по справі № 520/23011/26 позов Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 у ВП №76759886 про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу на користь держави в розмірі 5 100,00 грн.
Стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 00 копійок) на користь Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/23011/26 від 07.09.2026 та прийняти постанову, якою відмовити ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність постанови від 20.07.2026 у ВП №76759886 про накладення штрафу, оскільки станом на дату її винесення, боржником не надано жодних доказів на підтвердження виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №520/19942/23 ані в частині здійснення розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, ані в частині його виплати стягувачу, а також, доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду або факторів, що ускладнюють його виконання.
Переконував, що надана ВЧ НОМЕР_1 заявка на фінансування грошових коштів не може вважатися належним доказом вжиття заходів з виконання рішення суду, оскільки вона містить у собі суму коштів, що не підтверджена розрахунком, який мав бути проведений перед її складанням. Крім того, станом на день накладення виконавцем штрафу, боржником не було надано доказів відсутності грошових коштів на виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Наполягав, що державний виконавець не порушував прав боржника у виконавчому провадженні, а вчинив дії, спрямовані на отримання доказів виконання рішення суду, надавши позивачу достатньо часу для подання органу виконавчої служби доказів такого виконання, однак ВЧ НОМЕР_1 проігноровано як обов`язок з виконання рішення суду, так і законні вимоги державного виконавця, що і мало наслідком накладення на позивача штрафу.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Розгляд справи проводити без участі представника позивача.
В обґрунтування відзиву зазначив, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №520/19942/23, яке набрало законної сили 22.04.2024, адміністративний позов задоволено та зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ,( 14.12.1985 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий від 06.09.2024 щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною за виданим виконавчим листом 06.09.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76759886 від 11.12.2024 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
30.04.2025 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу по виконавчому провадженні ВП №76759886 з метою отримання наступної інформації:
1. У 3-денний термін з дня отримання вимоги, надати державному виконавцю розрахунок з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахованого грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
2. Надати підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду.
Листом від 19.05.2025 № 26/1/3396 ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь на вказаний запит, та зазначила, що за вказаним виконавчим провадженням були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених позовних вимог шляхом подання заявки на кошти для виконання рішення суду (за вих. №26/1/3093 від 07.05.2025), згідно з якою на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти.
Зауважено, що станом на день надання відповіді командуванням ВЧ НОМЕР_1 здійснено всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду на користь стягувача, яке буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування, що не залежить від волевиявлення посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 .
20.07.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною винесено постанову ВП №76759886 про накладення штрафу, відповідно до якої, за невиконання рішення суду по справі №520/19942/23 в повному обсязі, накладено на боржника - Військову частину НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування спірної постанови.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності постанови від 20.07.2025 ВП №76759886 про накладення на позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/19942/23, оскільки при її складенні відповідачем не враховано, що позивачем вжито належних заходів для забезпечення виконання рішення суду, а саме, здійснено відповідні нарахування сум належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду; скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення.
Водночас, на переконання суду першої інстанції, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на відповідну мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Посилання представника відповідача на недотримання позивачем при поданні позову правил самопредставництва юридичної особи, суд першої інстанції вважав безпідставними та спростованими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довіреністю та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідними наказами юридичної особи, у тому числі про призначення особи-представника на юридичну посаду, функціональними обов`язками особи-представника за посадою, положенням про юридичну службу юридичної особи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спірним у межах розгляду цієї справи є правомірність прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною постанови від 20.07.2026 ВП № 76759886 про накладення на боржника Військову частину НОМЕР_1 штрафу у сумі 5100,00 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”
Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, колегія суддів зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, за умови не здійснення (неналежного здійснення) суб`єктом владних повноважень усіх дій, спрямованих на виконання судового рішення, та ці дії є недостатніми і невичерпними.
Проте, у разі наявності доказів, які підтверджують вжиття суб`єктом владних повноважень всіх необхідних заходів, державний виконавець може звільнити суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу за невиконання рішення суду.
Отже, правовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Вирішуючи питання про накладення штрафу державний виконавець повинен встановити такі обставини:
1) факт виконання чи невиконання рішення;
2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.
Колегією суддів встановлено, що після відкриття 11.12.2024 виконавчого провадження ВП № 76759886 про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 28 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум, державним виконавцем 17.03.2026 направлено ВЧ НОМЕР_1 вимогу про надання інформації щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання статті 63 Закону № 1404-VIII.
Як свідчать матеріали справи, до відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 01 квітня 2026 року № 0501/2/1/55 на вимогу від 17.03.2026 боржником було долучено розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період визначеного судом зобов`язання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №520/19942/23, відповідно до якої стягувачу нараховано до виплати 167478,00 грн.
У відповідь на вимогу державного виконавця від 30.04.2026 боржник листом від 19.05.2025 №26/1/3396 повідомив відповідача про формування необхідних документів та здійснення замовлення фінансування на виконання рішення суду, яке буде виконано відразу після надходження коштів за відповідною статтею бюджетного фінансування.
01.07.2026 державним виконавцем було направлено боржнику вимогу з метою отримання доказів перерахування грошових сум, нарахованих стягувачу до виплати або відмови у наданні фінансування забезпечуючим органом, на що позивач, листом від 03.07.2026 № 26/4687/03 повідомив про здійснення ним усіх необхідних та можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, яке на теперішній час залежить від наявності відповідного фінансування головним розпорядником коштів, що перебуває поза межами компетенції ВЧ НОМЕР_1 .
Крім того, державному виконавцю надано основну заявку – розрахунок для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення за липень 2026 року, якою визначено потребу у коштах в розмірі 109111378,00 грн.
Також, матеріали виконавчого провадження містять виписку з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.
Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що станом на день винесення спірної постанови про накладення штрафу, у розпорядженні державного виконавця були наявні докази вчинення ВЧ НОМЕР_1 дій, спрямованих на виконання рішення суду від 19.03.2026 по справі № 520/19942/23, зокрема, здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , замовлення коштів на здійснення їх виплати, як не були виплачені через відсутність бюджетних асигнувань станом на 20.07.2026.
Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні статті 63 Закону № 1404-VIII обов`язковою умовою для накладення штрафу на боржника при виконанні рішення суду є невиконання останнього без поважних причин.
Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.
У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.
Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.
При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, належним чином перевірити факт невиконання боржником такого обов`язку та встановити причини невиконання або неналежного виконання обов`язку, покладеного судом.
Вказуючи на неналежність наданої ВЧ НОМЕР_1 заявки на фінансування грошових коштів в якості доказу вжиття заходів з виконання рішення суду, державний виконавець залишає поза увагою, що вказана заявка оформлена на покриття загальної потреби для виплати грошового забезпечення військовослужбовців на виконання рішення судів, а не лише для ОСОБА_1 .
Крім того, з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається загальна належна сума до виплати на виконання рішення суду 167478,00 грн.
Посилання апелянта на не надання боржником доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів на виконання рішення суду станом на день накладення виконавцем штрафу, спростовуються випискою з рахунка за 20.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження.
З огляду на те, що позивачем вищевказані документи в якості доказу наявності поважних причин невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/19942/23 в частині виплати стягувачу грошового забезпечення у розмірі167478,00 грн надавалися державному виконавцю до дати винесення останнім постанови про накладення штрафу (20.07.2026) ВЧ НОМЕР_1 , вони підлягали оцінці виконавчою службою, чого зроблено не було.
А відтак, твердження апелянта про не надання боржником доказів відсутності бюджетних коштів, відмови у здійсненні відповідного фінансування, вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Слід також врахувати, що вищенаведені докази були надані боржником відповідачу без зайвих затримок 01.04.2026, 19.05.2026, 03.07.2026 тобто у стислі строки після направлення державним виконавцем вимог від 17.03.2026, від 30.04.2026 та від 01.07.2026, що спростовує доводи апелянта про зворотне.
Щодо відсутності доказів виплати стягувачу суми нарахованих до виплати коштів згідно з рішенням суду, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, боржником здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду, скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення, тобто вживались заходи для забезпечення виконання рішення суду.
Водночас, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на таку мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.
Проте, вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу, що не може вважатись обґрунтованим.
Таким чином, оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 20.07.2026 ВП № 76759886 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 по справі № 520/23011/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua