Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №583/2958/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.Справа № 583/2958/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Яценко Н.Г., м. Охтирка, повний текст складено 13.07.26 у справі № 583/2958/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач), в якому просив скасувати постанову №284/2025 від 04.02.2025, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - майором ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

До позовної заяви представницею позивача подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови №284/2025 від 04.02.2025, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку посилається на те, що 04.02.2025 ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлений до адмінбудівлі відповідача, де його було направлено на ВЛК та надано на підпис якісь документи, які він підписав. Окрім повістки позивачу будь-яких документів надано не було. Працівники відповідача повідомили позивачу, що йому повинен прийти лист засобами поштового зв`язку «Укрпошта». Після проходження ВЛК позивач отримав свідоцтво про хворобу з висновком про непридатність до військової служби. Оскільки позивач офіційно не працює, банківськими картками він не користувався. В червні 2026 року позивач зайшов у додаток «Приват24», де з`ясував, що його банківська картка заблокована. Зайшовши у додаток «Дія», позивач дізнався про відкрите виконавче провадження щодо стягнення з нього адміністративного стягнення за постановою №284/2025 від 04.02.2025. Після цього ОСОБА_1 звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги. 10.06.2026 було отримано копію оскаржуваної постанови на адвокатський запит. Зазначає, що копію постанови №284/2025 від 04.02.2025 працівники відповідача ОСОБА_1 не видавали, хоча на ній мається підпис останнього.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2026 року причини порушення строку звернення до суду, викладені у клопотанні про поновлення строку для звернення до адміністративного суду від 10.06.2026, визнані неповажними, позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для його поновлення та надання інших наявних доказів в обґрунтування поважності підстав такого пропуску.

На виконання ухвали суду від 12.06.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що сам факт наявності підпису на оскаржуваній постанові, нібито позивача, не може бути належним, допустимим та достовірним доказом того, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Поштою позивачу вказана постанова також не направлялася. Дізнався позивач про її існування лише в червні 2026 року, коли звернувся до адвоката. Не надання позивачу у встановлений термін копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності порушує права позивача, який не знав та не міг знати, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки після доставлення до будівлі ТЦК його було направлено на проходження ВЛК і він вважав, що підписи він ставить саме за повістку про направлення його на проходження ВЛК, а тому його право на оскарження вказаної постанови було порушено відповідачем. Уважає, що стороною позивача на даному етапі розгляду справи неможливо надати до суду докази, які б підтвердили вручення або не вручення оскаржуваної постанови позивачу під час її винесення 04.02.2025, а також відомості про те, чи направлялася вказана постанова позивачу засобами поштового зв`язку, оскільки сам лише підпис на постанові не підтверджує того, що вона вручена позивачу у зазначений термін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі його представника – адвоката Батюк Катерини Францівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нову про задоволення заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 строк для звернення з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №284/2025 від 04.02.2025. Справу направити до Охтирського міськрайонного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зауважує, що ухвала суду від 13.07.2026 про повернення позовної заяви є передчасною, оскільки судом не надано належної оцінки доданим доказам та не вирішено клопотання щодо витребування доказів. Натомість суд указав, що ухвала суду від 12.06.2026 не виконана, що не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам. Сторона позивача позбавлена можливості надати суду будь-які докази щодо не вручення позивачу оскаржуваної постанови, оскільки вони можуть знаходитися лише у відповідача, однак відповідач на будь-які звернення не реагує, судом клопотання про витребування доказів вирішено не було, натомість суд першої інстанції передчасно виніс ухвалу про повернення позову позивачу.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є відсутність правових підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки поважних причин позивач та його представниця не вказують та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 12 червня 2026 року про залишення позовної заяви без руху фактично не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з урахуванням такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.

Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Разом із тим колегія суддів зауважує, що частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Так, предметом спору у даній справі є постанова за № 284/2025 від 04.02.2025, прийнята т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - майором ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Так, стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами статті 285 КУпАП, яка регулює оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення її копії, передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення”, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі - Інструкція № 3), визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до пункту 14 Інструкції № 3 постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи та вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис, а у разі коли постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у разі її невручення правопорушнику під розписку, така постанова має бути направлена особі поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 (справа № 290/606/23) звернув увагу на те, що під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови.

Такий правовий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 31.01.2020 в справі № 755/7433/19, від 25.02.2021 у справі № 953/2781/20.

У даному випадку згідно з долученою до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови за № 284/2025 від 04.02.2025 установлено, що в ній міститься запис про отримання її копії позивачем 04.02.2025, що підтверджується його власноручним підписом (а.с. 14 звор. бік).

Підпис особи у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності про її отримання передбачений КУпАП та Інструкцією № 3, а тому посилання позивача на те, що сам факт наявності його підпису на оскаржуваній постанові не може бути належним, допустимим та достовірним доказом того, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови, колегія суддів уважає безпідставними.

Щодо доводів позивача про те, що він вважав, що підписи ставить саме за повістку про направлення його на проходження ВЛК, колегія суддів зауважує, що стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Закон надає процесуальне право та обов`язок самостійно вивчати матеріали, в якій особа бере участь. Небажання чи байдужість особи до вивчення документів, у яких вона ставить свій підпис, не є поважною причиною для поновлення строків.

Вищезазначеними фактами спростовуються і доводи позивача про те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише в червні 2026 року, коли звернувся до адвоката.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що ці обставини не встановлюють моменту, з якого позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не змінює та не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду.

З огляду на викладене, в даному випадку реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строків звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Водночас факт отримання позивачем оскаржуваної постанови 04.02.2025 підтверджується матеріалами справи та встановлений судом першої інстанції як в ухвалі від 12.06.2026, так і в оскаржуваній ухвалі від 13.07.2026.

У поданій на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2026 заяві про поновлення строку звернення до суду позивач фактично не погоджується із позицією, викладеною у зазначеній ухвалі, та вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню з наведених раніше підстав.

Разом із тим інших підстав для поновлення пропущеного строку, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції, вказано не було.

Зміст поданих до суду заяв про поновлення строку звернення до суду та апеляційної скарги не містять будь-яких обґрунтованих доводів з приводу того, що позивач з лютого 2025 року не мав реальної, об`єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, є обґрунтованим і законним.

Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж колегія суддів уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

Доводи, які наводяться позивачем в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2026 у справі № 583/2958/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц