Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №520/4449/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.Справа № 520/4449/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О.) у справі №520/4449/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів пенсії позивачки у розмірі 544 грн. за кожний місяць періоду з 07.10.2009 по 31.12.2022, виплаченої із затримкою 12.2022, в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III та Порядку №159, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001, а саме: не окремо за затримку пенсії за кожен місяць періоду боргу, а шляхом розрахунку на загальну суму, що має разовий характер; з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати доходу - пенсії позивача у розмірі 544 грн. за кожний місяць періоду з 07.10.2009 по 31.12.2022, а лише за 11 місяців (01.2022— 11.2022);

зобов`язати відповідача: нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів щомісячної суми пенсії у розмірі 544 грн. за період з 07.10.2009 по 31.12.2022, виплаченої із затримкою 12.2022 року; здійснити розрахунок компенсації окремо за кожний місяць прострочення шляхом множення суми пенсії, належної за відповідний місяць, на індекс споживчих цін за весь період її невиплати - починаючи з місяця, наступного за місяцем, за який виникла заборгованість, і до місяця фактичної виплати (12.2022), відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 31.12.2022 та виплачених у грудні 2022 року, а саме: не окремо за затримку пенсії за кожен місяць періоду боргу, а шляхом розрахунку на загальну суму, що має разовий характер; з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати пенсії за кожний місяць періоду з 07.10.2009 по 31.12.2022, а лише за 11 місяців (січень 2022 року - листопад 2022 року включно).

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 31.12.2022 та виплачених у грудні 2022 року, на індекс споживчих цін за весь період її невиплати - починаючи з місяця, наступного за місяцем, за який виникла заборгованість, і до місяця фактичної виплати (грудень 2022 року), відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє в цій частині та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що компенсація втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію нарахована пенсійним органом у відповідності до вимог чинного законодавства та виплачена ОСОБА_1 в повному розмірі.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що скарга не спростовує правильність висновків суду, просила залишити останню без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянкою України, проживає в Ізраїлі, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як отримувач пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підставі судових рішень у справах № 520/13174/21, № 520/22991/23 позивачці поновлено виплату пенсії з 07.10.2009, проведено її перерахунок з урахуванням доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ІV та надбавок до пенсії, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".

Також, на виконання судового рішення у справі № 520/13174/21 пенсійний орган нарахував та 06.12.2022 виплатив ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 07.10.2009 по 31.12.2022 в сумі 85 846,71 грн.

Крім того, на виконання судового рішення у справі № 520/22991/23 відповідач здійснив нарахування позивачці доплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2025 у розмірі 177 856,17 грн., яка сплачена в серпні 2025 року на визначений ОСОБА_1 поточний рахунок.

У подальшому, позивач звернулась до суду з позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №520/24398/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 85 846,71 грн. за період з 07.10.2009 по 05.12.2022.

На виконання постанови суду, ГУ ПФУ в Харківській області нарахувало позивачу компенсацію втрати частини доходів та 06.08.2025 провело її виплату в розмірі 20 689,06 грн.

Не погодившись із розміром компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену пенсію, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок компенсації втрати частини доходів проведений пенсійним органом з порушенням вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159). .

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом.

Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Із вищезазначеного правового регулювання можна зробити висновок, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зі змісту приписів ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 слідує, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції, який розраховується шляхом множення місячних індексів споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу, при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20, від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.

Судом встановлено та визнається відповідачем, що виплата позивачу заборгованості з пенсії згідно з рішенням суду у справі № 520/13174/21 за період з 07.10.2009 по 31.12.2022 в сумі 85 846,71 грн. здійснена відповідачем лише 06.12.2022, тобто з порушенням строків такої виплати.

На виконання судового рішення у справі № 520/24398/23 відповідачем нарахована та виплачена ОСОБА_1 компенсація втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в розмірі 20 689,06 грн.

Дослідивши розрахунок сум компенсації, судом встановлено, що її розмір обчислено пенсійним органом виходячи із загальної одноразово визначеної суми заборгованості у розмірі 85 846,71 грн. та лише за період з січня 2022 року по листопад 2022 року (а. с. 24).

Водночас, як Законом №2050-ІІІ так і Порядком № 159 передбачено обчислення сум компенсації втрати частини доходу шляхом множення суми заборгованості за кожен місяць на індекс споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок спірної компенсації проведено відповідачем з порушенням вимог Закону № 2050-III та Порядку №159, оскільки компенсація має визначатися окремо щодо кожної щомісячної суми пенсії за весь період затримки її виплати, а не з узагальненої суми боргу та не за обмежений період.

Натомість, апелянтом не наведено жодних доводів на підтвердження правомірності обчислення компенсації втрати частини доходу у спосіб, наведений у розрахунку сум компенсації.

В свою чергу, наведені порушення пенсійного органу позбавили позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу в належному розмірі.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо протиправності дій пенсійного органу в частині розрахунку ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на загальну суму заборгованості з пенсії, що має разовий характер та лише за 11 місяців (січень 2022 року - листопад 2022 року включно) та наявність підстав для зобов`язання останнього провести відповідний розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №520/4449/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц