Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №347/2232/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2232/26

Провадження № 2/347/1504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі судді Драч Д.С., розглянувши письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

07.09.2026 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що 03 лютого 2023 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Косівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 03 лютого 2023 року зроблено відповідний актовий запис за № 32 (Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 ).

Представник позивача зазначає, що у вказаному шлюбі народилась одна дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05 травня 2023 року складено відповідний актовий запис №94 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 ).

Сімейне життя у сторін не склалося через несумісність характерів, побутові конфлікти, різні погляди на життя і одночасно разом із позовом про стягнення аліментів до Косівського районного суду подано позов про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що неповнолітній син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на утриманні позивача. Відповідач добровільну матеріальну допомогу дитині надає нерегулярно і позивач з відповідачем не досягли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини.

На переконання представника позивача, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивач одна не зможе забезпечити.

У дитини з огляду на вік є потреба у повноцінному харчуванні з усіма необхідними базовими продуктами. Також він швидко росте, потребує регулярного оновлення сезонного одягу та взуття.

Окрім цього, дитині необхідне медичне забезпечення, а саме профілактичні огляди та ліки.

З урахуванням економічної ситуації в країні, росту цін на продукти харчування, одяг, взуття, канцелярію, медикаменти, витрат на дозвілля, комунальних послуг сторона позивача вважає, що сума аліментів в частці 1/4 від заробітку (доходу) на дитину буде мінімально достатньою для забезпечення половини базових потреб дитини, решту базових потреб позивач буде забезпечувати самостійно.

Сторона позивача вважає, що такий розмір не перевищує можливості відповідача, але є необхідним для забезпечення належного рівня життя дитини відповідно до його віку. Окрім того, позивачу відомо, що відповідач на даний час проходить службу у Збройних Силах України та має високий стабільний дохід, що свідчить про його платоспроможність і можливість брати участь у належному утриманні своєї дитини.

За змістом ч.2, п.3 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, в тому числі – справи про стягнення аліментів.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).

Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).

Ухвалою судді від 11.09.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви. Відповідач не надсилав до суду будь-яких клопотань. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позов підставним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03 лютого 2023 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, підтвердженням чого є копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 виданого 03 лютого 2023 року (а.с.8).

У вказаному шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 , а його матір`ю є ОСОБА_1 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 виданого 29 жовтня 2025 року (а.с.9).

Факт проживання неповнолітньої дитини із матір`ю підтверджується копіями витягів з реєстру Косівської територіальної громади, згідно з якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10,11).

Враховуючи відсутність добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації їх обов`язку щодо утримання і матеріального забезпечення дитини – наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на її утримання.

Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст.183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).

Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.

Позивач пропонує стягувати із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку), що відповідає вимогам закону.

Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 682/3112/18).

З урахуванням того, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо забезпечення дітей, а також – тенденцію зростання розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і мінімальної заробітної плати для працездатних осіб - суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів – їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому аліменти слід присудити з 07.09.2026 року, тобто з дня надходження до суду вказаного позову.

На підставі ст.ст.141, 180-185, 191 СК України, керуючись ст.ст. 81, 89, 263-265, 280-289, 430 ч. 1 п.1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.09.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Повне рішення складено 15.10.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч