Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №200/1798/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року справа №200/1798/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 200/1798/26 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про стягнення з Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради інфляційні втрати та 3% річних у сумі 15667 грн., з урахуванням подальшого нарахування до дня ухвалення рішення суду,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про стягнення з Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради інфляційні втрати та 3% річних у сумі 15667 грн., з урахуванням подальшого нарахування до дня ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №200/6795/21 та рішенням від 08.02.2021 у справі №200/10620/20-а відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Виконання цих рішень не відбулося, відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань, встановлених рішеннями адміністративного суду.

Відтак, позивач вважає, що у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання у нього виникло право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим звернувся з даною позовною заявою до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 200/1798/26 у задоволенні позову – відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов висновку, що ст. 625 ЦК України не застосовується до соціальних виплат. Проте, така позиція ігнорує той факт, що за 5 років зволікання кошти знецінилися внаслідок інфляції, а Позивач не має іншого механізму компенсації цих втрат.

Позивачем до суду надано додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив суд прийняти доповнення до апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, позивач просив суд заперечення на відзив задовольнити. Відзив відповідача залишити без задоволення. Апеляційну скаргу позивача задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №200/10620/20-а визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради які полягають у зменшенні розміру щорічної разової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня 2020 року та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №200/6795/21 визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року у справі №200/6795/21 заяву Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 200/6795/21 задоволено; змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 200/6795/21 із “Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.” на “Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп”.

Позивач вважаючи, що у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання у нього виникло право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.

У той же час, суд звертає увагу, що між сторонами справи, а саме позивачем та управлінням соціального захисту населення відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, оскільки вказане питання, а саме - своєчасна виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, врегульоване спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі №6-2759цс15.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та управлінням соціального захисту населення, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 200/1798/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 200/1798/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Пивовар