Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №200/399/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року справа №200/399/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Холостенко Олексія Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 200/399/26 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2025р. П/С №914660321764 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за результатами розгляду заяви від 14.08.2024 №12340; зобов`язання повторно розглянути заяву від 14.08.2024 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 та нарахувати і виплатити суму пенсії, що належала її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилася недоотриманою на день його смерті за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 137316 (сто тридцять сім тисяч триста шістнадцять) грн 53 коп., згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.02.2024 у справі №217/280/23.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 року по справі № 200/5885/24 відповідач прийняв рішення від 26.12.2025 року № 914660321764 про відмову виплаті недоотриманої пенсії за результатами повторного розгляду заяви від 14.08.2024 № 12340, яке обґрунтоване тим, що за наданими документами не встановлений факт сумісного проживання на день смерті, чим порушено вимоги частини першої статті 52 Закону № 1058 та пункту 2.26 Порядку 22-1; додаткових документів, які могли б засвідчити, що заявниця перебувала на утриманні померлого пенсіонера та відноситься до кола непрацездатних членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 Закону, не надано. Спірне рішення відповідача вважає протиправним, просила задовольнити позов.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 200/399/26 у задоволенні позову – відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач обґрунтував відмову відсутністю факту спільного проживання. Проте, з моменту набрання законної сили рішенням про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування, ці кошти перестають бути лише "соціальною виплатою" за ст. 52 Закону № 1058 і стають власністю спадкоємця (спадковим майном). Вимога щодо спільного проживання стосується лише спрощеного порядку отримання пенсії протягом 6 місяців безпосередньо в ПФУ. Оскільки Апелянт реалізувала своє право через суд у порядку спадкування, посилання на відсутність спільного проживання є протиправним та свідчить про ігнорування відповідачем ст. 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення. Оскільки право на недоотриману пенсію увійшло до складу спадщини та підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили, ПФУ не має права застосовувати критерій "спільного проживання", оскільки правовий статус цих коштів змінився з "соціальної виплати" на "спадкове майно.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ УМВС України у м. Горлівці 03 листопада 1995 року), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (довідка від 27 березня 2022 року №2102-7000033705) та є особою, що претендує як спадкоємець на виплату недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 .

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.12.1969 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис №2148. Батьком зазначено ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.10.1990 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №2763. Прізвище дружини після укладення шлюбу – ОСОБА_5 .

Суд встановив на підставі свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 17 вересня 2021 року, виданого Авдіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 17.09.2021 року складено відповідний актовий запис №399.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2024 року у справі №217/280/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Василенко Володимир Анатолійович, про визнання права власності на спадкове майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за недоотриману пенсію за період з 01 березня 2017 по 31 грудня 2018 року у розмірі 137316 грн 53 коп.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2024 року у справі №217/280/23 набрало законної сили 28.05.2024 року.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №200/5885/24 встановлено таке.

14.08.2024 позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Рішенням відповідача від 19.08.2024 року П/С № 914660321764 позивачу відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки виявлені порушення норм чинного законодавства, а саме п. 2.26 Порядку 22-1 (відсутнє свідоцтво про право на спадщину).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №200/5885/24 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №200/5885/24. Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/5885/24. Частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії від 19.08.2024 П/С № 914660321764. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у цьому рішенні. В іншій частині вимог відмовлено.

29.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №914660321764 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за результатами розгляду заяви від 14.08.2024 №12340 ОСОБА_1 .

Рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , подала заяву від 14.08.2024 року №12340 щодо оформлення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ), що передбачено статтею 52 Закону №1058. Для оформлення недоотриманої пенсії надані наступні скановані оригіналів документів: заява про виплату недоотриманої пенсії від 14.08.2024 за №12340; паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області 03.11.1995; свідоцтво про народження ОСОБА_3 видане 24.12.1969 серія НОМЕР_7 ; рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.02.2024 №217/280/23; довідка про набрання судовим рішенням законної сили; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане 17.09.2021 серія НОМЕР_5 ; свідоцтво про укладання шлюбу ОСОБА_3 видане 28.10.1990 НОМЕР_4 ; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 27.03.2022 №2102-7000033705. Із поданих ОСОБА_1 документів вбачається, що відповідно паспорту громадянина України, виготовленого у формі книжки серія НОМЕР_2 , виданого 03.11.1995 Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області місце проживання заявниці зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 20 вересня 1996 року, витяг з реєстру територіальної громади заявниця не надавала. Відповідно до копій документів, що містяться в електронній пенсійній справі ОСОБА_2 , адреса реєстрації померлого: АДРЕСА_3 . Для підтвердження інформації про місце проживання заявницею не надано документ про місце реєстрації/проживання особи (витяг з реєстру територіальної громади), що передбачено пунктом 2.22 Порядку 22-1. Таким чином, за наданими документами не встановлений факт сумісного проживання на день смерті, чим порушено вимоги частини першої статті 52 Закону №1058 та пункту 2.26 Порядку 22-1. Законом №1058 визначено певні умови за яких недоотримана пенсія у зв`язку зі смертю виплачується незалежно від проживання разом з померлим пенсіонером, а саме дітям, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років та знаходились на його утриманні. Разом із заявою ОСОБА_6 не надано підтверджуючих документів що вона стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років та знаходилась на утриманні батька. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 ОСОБА_7 подала заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера 14.08.2024, тобто після спливу шести місяців, чим порушено термін подання заяви, передбачений статтею 52 Закону №1058. Відповідно до паспорту виготовленого у формі книжки серія НОМЕР_2 , виданого 03.11.1995 Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20 вересня 1996 року. Авдіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 17.09.2021 складено актовий запис про смерть №399 ОСОБА_2 . Отже, смерть ОСОБА_2 зареєстрована до спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто заявниця мала реалізувати своє право в термін визначений статтею 52 Закону №1058, але не скористалась. ОСОБА_1 за паспортом громадянина України зареєстрована у місті Авдіївка, отже заявниця мала можливість звернутись у термін визначений законодавством, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В частині реалізації права щодо звернення за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, заявницею також не використано, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 подає заяву щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 та 14.08.2024.

Вважаючи, що відповідачем порушено її право на отримання спадкового майна у вигляді недоотриманої пенсії померлого батька, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з положеннями статті 52 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі – Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вказані вище положення чинного законодавства не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Також, наведені норми матеріального права свідчить про те, що суми соціальних виплат передаються членам сім`ї пенсіонера або спадкоємцю.

Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що суми соціальних виплат передаються членам сім`ї спадкодавця.

Для вказаної категорії пенсіонерів постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Порядком № 22-1, зокрема, пунктом 2.26, передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Суд встановив, що позивачка, звертаючись до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера не додала до заяви свідоцтва про право на спадщину, що не заперечується позивачем.

Вказане стало підставою для первісної відмови позивачу у виплаті недоотриманої пенсії.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 року у справі №640/16224/19 зауважив, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В спірному випадку, позивачем не спростовано, що разом з поданою відповідачу заявою нею не було надано свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2024 року у справі №217/280/23, яке набрало законної сили 28.05.2024 року, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за недоотриману пенсію за період з 01 березня 2017 по 31 грудня 2018 року у розмірі 137316 грн 53 коп.

Судом, під час розгляду справи, враховано положення ст.ст.1268, 1296-1297 Цивільного кодексу України, які з огляду на встановлений у рішенні міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2024 року у справі №217/280/23 склад спадщини, передбачають необхідність отримання позивачкою свідоцтва на спадщину.

Водночас, Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 04 грудня 2025 року у справі №200/5885/24 дійшов висновку, що пенсійні виплати, які залишилися неодержаними батьком ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, та підлягають виплаті виключно за процедурою, визначеною, зокрема за частиною першою статті 52 Закону №1058-IV.

На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №200/5885/24 відповідач здійснив повторно розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у цьому рішенні, тобто за процедурою визначеною статтею 52 Закону №1058-IV.

Суд не приймає доводи представника позивача про те, що відповідач неправомірно застосував положення статті 52 Закону №1058-IV при розгляді заяви від 14.08.2024 року.

Стосовно викладених у спірному рішенні підстав для відмови у виплаті недоотриманої пенсії судом зазначено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону №1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Водночас ст. 3 ст. 52 Закону №1058-IV передбачено, що в разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, недоотриману у зв`язку зі смертю пенсіонера пенсію особа, яка має відповідне право, може отримати у встановленому ч. 1 і ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV порядку або в порядку спадкування.

Отримати недоотриману у зв`язку зі смертю пенсіонера пенсію на підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV можуть наступні особи:

1) Члени сім`ї пенсіонера, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті;

2) Непрацездатні члени сім`ї пенсіонера, які зазначені в частині другій статті 36 Закону № 1058-IV та які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Водночас правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, про що зазначено в ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України.

Суд встановив на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 17.09.2021 року, що батько ОСОБА_1 – ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області.

Водночас, позивачка станом на 20 серпня 2021 року проживала за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , доказів зворотного позивачкою не надано та матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_2 разом на день його смерті.

Частиною 1 ст. 52 Закону № 1058-IV умовою для виплати коштів на підставі цього законодавчого припису визначає саме спільне проживання, а не присутність на день (на момент смерті), періодичний догляд тощо.

Крім того, до суду не надано доказів та у позовній заяві не наведено аргументів щодо належності позивачки до непрацездатних членів сім`ї пенсіонера, які зазначені в частині другій статті 36 Закону № 1058-IV та перебування на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Суд звертає увагу, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачка звернулась після спливу 6 місяців з дня смерті її батька, а тому в даному випадку позивачка мала надати органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачці недоотриманої у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 пенсії в передбаченому ч. 1 і ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV порядку, а, отже, спірне рішення відповідача не порушує прав позивачки, відповідно, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Наведене не спростовує право позивачки на отримання недоотриманої у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 пенсії в порядку спадкування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача - Холостенко Олексія Васильовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 200/399/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 200/399/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Пивовар