Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №200/2658/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №200/2658/25

Суддя: Гайдар Андрій Володимирович

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року справа №200/2658/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Пивовар І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.), складеного в повному обсязі 04 червня 2025 року у справі № 200/2658/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ПФУ в Донецькій області (далі відповідач), в якій позивач просив суд:

визнати протиправним і скасувати рішення від 10.03.2025 № 2130309034;

зобов`язати перерахувати пенсію з урахуванням оптимізації 10% від 38 років та 6 місяців стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку пенсії, який був самостійно здійснений позивачем, пенсія позивача розраховувалась на підставі заробітної плати після 2000 року, отриманої з 01.01.2004 року по 31.03.2008 року (даний розрахунок включає лише 27 місяців оптимізації, що в свою чергу не відповідає 10% загального стажу позивача на момент призначення пенсії -2008 рік).

Позивач подав до відповідача заяву від 06.09.2024, в якій просив здійснити перерахунок пенсії (оптимізацію), однак, відповідач рішенням відмовив у проведенні оптимізації. Позивач не погоджується з правильністю проведеної оптимізації при первинному призначенні пенсії у 2008 році.

Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а пенсія – перерахунку.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 30.04.2008 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, якою просив перерахувати пенсію на підставі абзацу третього ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме виключити з підрахунку заробітної плати період з 01.01.2004 до 31.10.2007.

Рішенням ГУ ПФУ від 10.03.2025 (на заміну рішення від 14.11.2024) позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії за заявою від 07.11.2024 № 8750 у зв`язку з недоцільністю. Зазначено, що розмір пенсії позивача до перерахунку складає 8876,01 грн, у разі проведення перерахунку у відповідності до ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розмір пенсії зменшується та становить 4752,45 грн.

У розпорядженні про перерахунок пенсії (дата розрахунку 24.02.2024), яким перераховано пенсію позивача з 01.03.2024, зазначено, що розмір пенсії позивача за віком становить 7708,96 грн (середньо місячний заробіток для обчислення пенсії 20023,27 грн х 0,38500 коефіцієнт стажу). Також наданий відповідний розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії, в якому кількість місяців, виключених оптимізацією становить 27, загальний страховий стаж в одинарному розмірі 342 місяці.

Також на виконання ухвали суду від 05.05.2025 відповідачем надане “умовне” розпорядження про перерахунок пенсії (дата розрахунку 24.02.2024)

У розпорядженні про перерахунок пенсії (дата розрахунку 19.03.2025), яким перераховано пенсію позивача з 01.03.2024, зазначено, що розмір пенсії позивача за віком становить 4602,09 грн (середньо місячний заробіток для обчислення пенсії 11800,24 грн х 0,39000 коефіцієнт стажу). Також наданий відповідний “умовний” розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії, в якому кількість місяців, виключених оптимізацією становить 34, додатково виключений 1 місяць, загальний страховий стаж в одинарному розмірі 349 місяці.

Також наданий розрахунок стажу форма РС-право, відповідно до якого позивач має стаж позивача становить 28 років 06 місяців 14 днів, з яких 10 років 10 місяців 12 днів спеціальний стаж (ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, Постанова № 202).

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що в разі проведення перерахунку у відповідності до ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розмір пенсії позивача зменшується та становить 4752,45 грн.

Суд зазначає, що у позовній заяві та доданих позивачем до суду першої інстанції документах не наведено розрахунків, які б спростовували наведений відповідачем розрахунок.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для перерахунку пенсії позивача.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предметом цієї справи є правомірність рішення ГУ ПФУ щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, і позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо включення певного періоду страхового стажу до періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі –Закон № 1058).

Приписами ч. 1 ст. 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Суд звертає увагу на те, що під час оптимізації стаж підлягав врахуванню в одинарному розмірі без врахування додаткових років наявного у позивача спеціального стажу (за Списком 1).

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 461/4328/16-а зазначив, що закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.

З урахуванням того, що предметом цієї справи є правомірність рішення ГУ ПФУ щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, і позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо включення певного періоду страхового стажу до періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що пенсія позивача розраховувалась на підставі заробітної плати після 2000 року, отриманої з 01.01.2004 року по 31.03.2008 року (даний розрахунок включає лише 27 місяців оптимізації, що в свою чергу не відповідає 10% загального стажу позивача на момент призначення пенсії -2008 рік), оскільки дані вимоги (підстави позову) не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, та рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 200/2658/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 200/2658/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

І.В. Пивовар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua