Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №757/5979/25-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №757/5979/25-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/3151/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Вовк С.В. 04 вересня 2025 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Динамоманія», ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, повідомлену 15 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року і 02 грудня 2024 року ОСОБА_2 у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а також розповсюджену 02 грудня 2024 року ТОВ «ДИНАМОМАНІЯ» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

- у відео від 15 жовтня 2024 року у висловлюваннях: «він по суті всіх суддів курує і розказує кому де як і судити і кому кого засуджувати то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 », «я до кінця впевнений що наприклад ОСОБА_4 не вбив в собі цього вболівальника Руха. І якщо є якась десь можливість то натиснути чи десь там протиснути лобіювати. Я думаю, що він обов`язково цим користається»;

- у відео від 28 жовтня 2024 року у висловлюваннях: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання його власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного з Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху - це ОСОБА_4 »;

- у відео від 02 грудня 2024 року у висловлюваннях: «а коли розвивати дитячий футбол, якщо тобі ще треба вирішувати якісь суддівські питання»,

внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту:

- ОСОБА_4 виконував в Українській асоціації футболу чорнову роботу, курував всіма суддями і розказував їм де як судити і кого засуджувати;

- ОСОБА_4 лобіює інтереси Футбольного клуба «Рух», обов`язково користується будь-якою такою можливістю;

- у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки;

- ОСОБА_4 використовує свою посаду в Українській асоціації футболу всупереч своїх посадових обов`язків в особистих інтересах.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, повідомлену 04 листопада 2024 року і 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube, на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також розповсюджену 26 листопада 2024 року ТОВ «Динамоманія» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

- у відео від 04 листопада 2024 року у висловлюваннях: «зараз суддівський комітет в УАФ повністю під контролем одного з віце-президентів, який по батькові ОСОБА_6 . І він управляє всіма процесами», «одна людина просто займається бандитизмом в угоду одному клубу»;

- у відео від 25 листопада 2024 року у висловлюваннях: «в нас є один віце-президент з прізвищем ОСОБА_7 , який по батькові ОСОБА_6 . От він і обслуговує цей клуб»,

внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту:

- суддівський комітет в Українській асоціації футболу під контролем ОСОБА_5 і він займається на своїй посаді бандитизмом в угоду Футбольного клуба «Рух»;

- ОСОБА_4 обслуговує інтереси Футбольного клуба «Рух».

Зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом зачитування під відеозапис вступної та резолютивної частини рішення суду, а також тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація повідомлена мною на даному каналі YouTube у відео від 15 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року і 02 грудня 2024 року є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. ОСОБА_4 не виконував в Українській асоціації футболу чорнову роботу, не курував всіма суддями і не розказував їм де як судити і кого засуджувати. ОСОБА_4 не лобіює інтереси Футбольного клуба «Рух», не користується такою можливістю. У ОСОБА_5 не має свого пулу арбітрів, які б були ручними та виконували його власні бажання, забаганки. ОСОБА_4 не використовує свою посаду в Українській асоціації футболу всупереч своїх посадових обов`язків в особистих інтересах», з подальшим його опублікуванням у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_11), а також наданням цього відеозапису ТОВ «Динамоманія» для його розміщення даним відповідачем на своєму веб-сайті.

Зобов`язати ОСОБА_1 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом зачитування під відеозапис вступної та резолютивної частини рішення суду, а також тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_1 , повідомляю, що інформація повідомлена мною на даному каналі YouTube у відео від 04 листопада 2024 року і 25 листопада 2024 року є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. Суддівський комітет в Українській асоціації футболу не під контролем ОСОБА_5 і він не займається на своїй посаді бандитизмом в угоду Футбольного клуба «Рух». ОСОБА_4 не обслуговує інтереси Футбольного клуба «Рух»», з подальшим його опублікуванням у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також наданням цього відеозапису ТОВ «Динамоманія» для його розміщення даним відповідачем на своєму веб-сайті.

Зобов`язати ТОВ «Динамоманія» не пізніше 15 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті UA-Football (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_6) відеозаписів спростування, наданого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди в розмірі 1 грн 00 коп.

Стягнути з з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube, який надає послуги розміщення відеоматеріалів, веде особистий канал (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 що має понад 43 000 підписників. Із інформації про цей канал, розміщеної за вказаним посиланням, вбачається, що «ІНФОРМАЦІЯ_17» - авторський проект ОСОБА_8 . На каналі представлені різні жанри зі світу українського та світового футболу.

На наведеному каналі розміщено відео, в яких містяться відомості такого змісту стосовно ОСОБА_3 , як заслуженого працівника фізичної культури і спорту України та особи, що бере активну участь у соціально-політичному житті держави, які безумовно мають негативну семантичну спрямованість щодо нього, оскільки містять відомості про нібито вчинення ним дій, які суперечать суспільній моралі та законам, а отже є інформацією, яка має негативний характер стосовно ОСОБА_3 .

При цьому, інформація висловлена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Зміст спірної інформації вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для ОСОБА_3 , поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей. Тому, поширена відповідачами інформація складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, яка своїми вчинками порушує приписи закону.

У зв`язку з тим, що негативна та недостовірна інформація висловлена у відповідних відео саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 1 грн 00 коп, і ця шкода полягає відшкодуванню солідарно лише вказаними відповідачами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Динамоманія», ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, повідомлену 15 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року і 02 грудня 2024 року ОСОБА_2 у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 а також розповсюджену 02 грудня 2024 року ТОВ «ДИНАМОМАНІЯ» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

- у відео від 15 жовтня 2024 року у висловлюваннях: «він по суті всіх суддів курує і розказує кому де як і судити і кому кого засуджувати то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 », «я до кінця впевнений що наприклад ОСОБА_4 не вбив в собі цього вболівальника Руха. І якщо є якась десь можливість то натиснути чи десь там протиснути лобіювати. Я думаю, що він обов`язково цим користається»;

- у відео від 28 жовтня 2024 року у висловлюваннях: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання його власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного з Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху - це ОСОБА_4 »;

- у відео від 02 грудня 2024 року у висловлюваннях: «а коли розвивати дитячий футбол, якщо тобі ще треба вирішувати якісь суддівські питання», внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту:

- ОСОБА_4 виконував в Українській асоціації футболу чорнову роботу, курував всіма суддями і розказував їм де як судити і кого засуджувати;

- ОСОБА_4 лобіює інтереси Футбольного клуба «Рух», обов`язково користується будь-якою такою можливістю;

- у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки;

- ОСОБА_4 використовує свою посаду в Українській асоціації футболу всупереч своїх посадових обов`язків в особистих інтересах.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, повідомлену 04 листопада 2024 року і 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 , у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube, на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також розповсюджену 26 листопада 2024 року ТОВ «Динамоманія» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме:

- у відео від 04 листопада 2024 року у висловлюваннях: «зараз суддівський комітет в УАФ повністю під контролем одного з віце-президентів, який по батькові ОСОБА_6 . І він управляє всіма процесами», «одна людина просто займається бандитизмом в угоду одному клубу»;

- у відео від 25 листопада 2024 року у висловлюваннях: «в нас є один віце-президент з прізвищем ОСОБА_7 , який по батькові ОСОБА_6 . От він і обслуговує цей клуб», внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту:

- суддівський комітет в Українській асоціації футболу під контролем ОСОБА_5 і він займається на своїй посаді бандитизмом в угоду Футбольного клуба «Рух»;

- ОСОБА_4 обслуговує інтереси Футбольного клуба «Рух».

Зобов`язано ОСОБА_2 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом зачитування під відеозапис вступної та резолютивної частини рішення суду, а також тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація повідомлена мною на даному каналі YouTube у відео від 15 жовтня 2024 року, 28 жовтня 2024 року і 02 грудня 2024 року є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. ОСОБА_4 не виконував в Українській асоціації футболу чорнову роботу, не курував всіма суддями і не розказував їм де як судити і кого засуджувати. ОСОБА_4 не лобіює інтереси Футбольного клуба «Рух», не користується такою можливістю. У ОСОБА_5 не має свого пулу арбітрів, які б були ручними та виконували його власні бажання, забаганки. ОСОБА_4 не використовує свою посаду в Українській асоціації футболу всупереч своїх посадових обов`язків в особистих інтересах», з подальшим його опублікуванням у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_11), а також наданням цього відеозапису ТОВ «Динамоманія» для його розміщення даним відповідачем на своєму веб-сайті.

Зобов`язано ОСОБА_1 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом зачитування під відеозапис вступної та резолютивної частини рішення суду, а також тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_1 , повідомляю, що інформація повідомлена мною на даному каналі YouTube у відео від 04 листопада 2024 року і 25 листопада 2024 року є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню. Суддівський комітет в Українській асоціації футболу не під контролем ОСОБА_5 і він не займається на своїй посаді бандитизмом в угоду Футбольного клуба «Рух». ОСОБА_4 не обслуговує інтереси Футбольного клуба «Рух»», з подальшим його опублікуванням у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube на особистому каналі (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також наданням цього відеозапису ТОВ «Динамоманія» для його розміщення даним відповідачем на своєму веб-сайті.

Зобов`язано ТОВ «Динамоманія» не пізніше 15 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті UA-Football (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_6) відеозаписів спростування, наданого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди в розмірі 1 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн.

Рішення мотивоване тим, що твердження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у відповідних відео, поширені в тому числі ТОВ «Динамоманія» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, формують негативну громадську думку про ОСОБА_3 , руйнують його репутацію, а тому є такими, що порушують його право на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Зокрема, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для ОСОБА_3 , поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей. Тому, поширена відповідачами інформація складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, яка своїми вчинками порушує приписи закону. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, є негативною, створює негативне уявлення про ОСОБА_3 та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Суд погодився із доводами сторони позивача проте, що поширення відповідачами недостовірної та неправдивої інформації створює негативне уявлення про ОСОБА_3 та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. З огляду на наведене та враховуючи, що мало місце поширення відповідачами недостовірної інформації щодо позивача, яка негативно впливає на ділову репутацію останнього та відповідно призвела до порушення особистих немайнових прав, суд, з урахуванням вимог розумності і справедливості, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 грн 00 коп. в солідарному порядку.

Короткий зміст вимог і доводів поданих апеляційних скарг.

Не погодився із рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вважає, що оскаржуване рішення ухвалене із порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, про те що суд першої інстанції відкрив 11 лютого 2025 року провадження у справі, представнику ОСОБА_1 стало відомо лише 25 серпня 2025 року після оприлюднення зазначеної ухвали суду в ЄДРСР, тобто майже через шість місяців.

Посилається на те, що лише 16 вересня 2025 року адвокату Грабчаку В.М. було надано справу №757/5979/25-ц для ознайомлення.

Звертає увагу, що під час ознайомлення з матеріалами справи адвокатом було виявлено, що матеріали справи були прошиті та оформлені з порушенням вимог Інструкції з діловодства місцевих та апеляційних судах України, зокрема в матеріалах справи був відсутній внутрішній опис судової справи, не були долучені усі належні матеріали, у тому числі відсутні докази належного направлення відповідачу ОСОБА_1 процесуальних документів.

Вважає, що незаконними діями та бездіяльністю суду першої інстанції відповідач був позбавлений можливості подати відзив та власні пояснення з викладенням правової позиції для захисту своїх прав, а також участі в розгляді справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, не встановив та жодним чином не відобразив у судовому рішенні ту обставину, що позивач є публічною особою у зв'язку із тим, що займає посаду у громадській організації Українська Асоціація Футболу, відтак, на нього поширюються вимоги більш ширших меж оцінки його поведінки, ніж на пересічного громадянина, а інформація, яка поширена ОСОБА_1 відноситься саме до оцінки його діяльності на цій посаді.

Окрім цього, судом не досліджено та не встановлено факт того, що посилання ОСОБА_1 у випуску програми від 04 листопада 2024 року на те що особа, яка по батькові ОСОБА_6 вчиняла певні дії має будь-яке відношення до позивача.

Звертає увагу суду, що аналіз доводів представника позивача, які викладені у позовній заяві, в частині його трактування висловлювань ОСОБА_1 (аркуш 6 позовної заяви) як у інформації від 04 листопада 2024 року, так і в інформації від 25 листопада 2024 року свідчить про те, що поширена інформація не має очевидного відношення саме до особи позивача, а є загальною оцінкою справ в українському футболі і потребує відповідного уточнення.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції і відповідач ОСОБА_2 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не було прийнято та досліджено відзив на позовну заяву відповідача, хоча такий відзив останнім подавався, що підтверджується відповідним документом, сформованим в системі Електронний суд та карткою руху документу, з якого вбачається, що відзив був поданий 30 травня 2025 року, а зареєстрований в суді 02 червня 2025 року.

Посилається на те, що у першому оскаржуваному висловлюванні відповідача суд першої інстанції не врахував, що дане висловлювання вирвано з контексту і його необхідно оцінювати враховуючи попередній вислів відповідача. Звертає увагу, що відповідач не робив жодних фактичних тверджень щодо позивача, а висловлював власну думку щодо інформації, отриманої з сторонніх джерел, при цьому наголосивши, що вона ним перевірена бути не може. Оскільки висловлювання відповідача не містить жодних фактичних тверджень, а стосується виключно власної думки відповідача щодо діяльності позивача, оцінки його діяльності як посадової особи громадської організації та критики такої діяльності, таке висловлювання не може бути визнане недостовірним та спростуванню не підлягає.

Щодо другого висловлювання відповідач також вказує на те, що позивач вириває висловлювання відповідача з контексту усього тексту і його необхідно оцінювати враховуючи весь вислів відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував даних обставин, жодним чином не проаналізував висловлювання відповідача ані в повному контексті висловлювань, ані у певних частинах таких висловлювань, з рішення суду взагалі не вбачається зрозумілим, чому суд визнав висловлювання відповідача саме фактичними твердженнями. Крім того, вказавши, що «суд приходить до висновку про те, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, є негативною, створює негативне уявлення про ОСОБА_3 та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації», суд не навів жодного доводу чи обставини, спираючись на які він дійшов такого висновку. Тобто суд одразу перейшов до здійснення висновків, без наведення мотивів.

Окрім цього, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що інформація, поширена відповідачем дійсно є фактичними твердженнями та є недостовірною, в той час як відповідач навів докази та обставини, які дозволили йому зробити припущення, які намагається спростувати позивач.

Також суд не звернув уваги не те, що позивач у даній справі є публічною особою - Віце-президентом Української асоціації футболу, а отже здійснюючи адміністративно-розпорядчі функції щодо управління спортивною федерацією є публічною особою в області спорту, а тому він зобов`язаний очікувати і передбачати більш прискіпливої уваги до себе з боку ЗМІ та підвищеного рівня критики щодо його професійної діяльності.

Вважає, що примушування відповідача рішенням суду поширити певні фактичні твердження є протиправним, порушує право відповідача на свободу вільно висловлювати свої думки та є неналежним способом захисту, який суперечить існуючому правопорядку. Суд першої інстанції не врахував цих обставин та задовольнив вимоги позивача, застосувавши спосіб захисту, який суперечить чинному законодавству.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.

Процесуальні дії учасників справи та апеляційного суду.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду. (т.1 а.с.190,191)

Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, проте подав пояснення в письмовій формі, в яких заперечує проти доводів відповідачів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Я.В. підтримав подану ними та відповідачем ОСОБА_1 апеляційну скаргу з підстав викладених у них, просила про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Грабчак В.М. підтримав подану ними та відповідачем ОСОБА_2 апеляційну скаргу з підстав викладених у них, просив про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заявлених позовних вимог.

Представники позивача - адвокат Комарницький М.В. та адвокат Мікулін Д.М. заперечували проти доводів апеляційних скарг відповідачів, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Після оголошення перерви та після зняття справи з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги представник позивача - адвокат Мікулін Д.М. та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Грабчак В.М. подали заяви про завершення розгляду справи за їх відсутності. (т.2 а.с.31-40)

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шевчук І.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи зайнятістю в іншому судовому розгляді.

ТОВ «Динамоманія» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили.

Керуючись положеннями ч.1 ст. 372 ЦПК України, враховуючи що учасниками справи була надані пояснення по суті справи, строки розгляду справи, колегія суддів вважала за можливе завершити розгляд справи у відсутність учасників справи.

В порядку с.с.4,5 ст. 269 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У письмових поясненнях від 14 травня 2026 року сторона позивача повідомила про виявлення ними технічних описок: у мотивувальній частині позовної заяви підзаголовок відео «Шахтар» проДИНАМИЛИ, ОСОБА_19 торгує зятя, ОСОБА_18 в «АРСЕНАЛ», ОСОБА_3 - інтурист», посилання на відео : ІНФОРМАЦІЯ_12 та дату відео «28.10.2024», в якому ОСОБА_2 вказував негативну інформацію про позивача, що цитувалась; у резолютивній частині позовної заяви дату відео «28.10.2024», в якому ОСОБА_2 вказував негативну інформацію про позивача, що цитувалась, а тому замість указаного вважати вірним: у мотивувальній частині позовної заяви підзаголовок відео «ІНФОРМАЦІЯ_14», посилання на відео ІНФОРМАЦІЯ_13 та дату відео «08.11.2024», в якому ОСОБА_2 вказував негативну інформацію про позивача, що цитувалась; у резолютивній частині позовної заяви дату відео «08.11.2024», в якому ОСОБА_2 вказував негативну інформацію про позивача, що цитувалась.(т.1 а.с.229-231)

В порядку визначеному ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст заяви про виявлення технічних помилок у позовній заяві, колегія суддів приходить до висновку, що наведені стороною дані не можуть вважатись технічними описками, а є фактично зміною позовних вимог, які в силу наведеної вище норми процесуального закону не можуть бути прийняті та розглянуті апеляційним судом, так як не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

22 вересня 2026 року та 28 вересня 2026 року представником позивача - адвокатом Мікуліним Д.М. були подані дві ідентичні заяви про відмову від частини позовних вимог, а саме сторона позивача заявила про відмову від позовних вимог щодо:

- визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_3 повідомлену ОСОБА_2 у відео 28 жовтня 2024 року: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного із Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху- це ОСОБА_4 », внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: «у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки»;

- зобов`язання ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію шляхом зачитування вступної та резолютивної частини рішення суду а також тексту спростування наступного змісту: « У ОСОБА_3 не має свого пулу арбітрів, які були б ручними та виконують його власні бажання, забаганки» (т.2 а.с. 13-26).

Відповідно до ордеру на надання правової допомоги від 04 лютого 2025 року, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 25 грудня 2024 року уповноважив адвоката Мікуліна Д.М. на ведення справи у Печерському районному суду м. Києва та Київському апеляційному суді. Договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються (т.1 а.с.16, т.2 а.с.16).

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

В порядку визначеному ч.ч. 1,5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Виходячи з наведених норм процесуального закону, відмова від позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд. Дослідивши зміст заяви про відмову від частини позовних вимог та повноваження представника позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскільки договором про надання правничої допомоги та виданим на його підставі ордером повноваження представника не обмежуються, а відмова від частини позовних вимог не суперечать інтересам позивача, то правові підстави для відмови у прийняття заяви позивача від частини позовних вимог відсутні. А отже апеляційний суд приймає відмову позивач від вказаної ним частини позовних вимог, і у зв`язку з цим визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі у відповідній частині позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в іншій частині вимог, колегія суддів виходить з такого.

Відносно наявності порушень норм процесуального права на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідачі в доводах своїх апеляційних скарг вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм чинного законодавства щодо належного їх повідомлення про розгляд справи, а отже вказане питання підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції першочергово.

З ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі матеріалів справи вбачається, що справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.1 а.с.44).

Копії ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою були направлені за місцем проживання відповідачів, але були повернуті поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.45- 48).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Грабчак В.М. 01 вересня 2025 року звернувся до суду із заявою про вступ у справу в якості представника та просив надати йому доступ до електронної справи (т.1 а.с.75-76). 03 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Грабчаком В.М. повторна була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (т.1 а.с.77-78). Дані про виконання цього прохання в матеріалах справи відсутні, а представник вказує на отримання ним доступу до матеріалів електрноїї справи лише 16 вересня 2025 року.

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує про подання ним через систему «Електронний суд» відзиву на позовну заяву, на підтвердження чого до апеляційної скарги долучена його копія, яка містить відмітку «Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.05.2025» (т.1 а.с.135-140).

В матеріалах справи у паперовій формі відсутній такий процесуальний документ. Також перевіривши електронну справу апеляційним судом не встановлено надходження та наявність цього процесуального документу.

Проте 04 вересня 2025 року судом першої інстанції ухвалено рішення по суті спору.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу п. 1 та п.4 ч.4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ та справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В п.1 ч. 6 цієї статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (ч.9 ст.19 ЦПК України).

Згідно з п.п.1,3 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин.

Частиною 2 ст. 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У п.5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України вказано, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3028 грн.

В порядку визначеному ст. 278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.

Положеннями ст. 279 ЦПК України визначені особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

Так, відповідно до ч.1 цієї статті розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Положеннями ч. 5 цієї статті визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

В порядку визначеному ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Водночас ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

У пункті 7 розділу І рішення від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].

У пункті 8 розділу І цього рішення вказано, що у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року].

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 683/131/24 вказав на те, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тобто без повідомлення учасників справи, суд першої інстанції не дотримався вимог статті 190 ЦПК України, зокрема не повідомив ОСОБА_2 про пред`явлення до неї позову, не пересвідчився в отриманні нею ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з додатками до неї, тобто не виконав вимог процесуального закону про розгляд справи з дотриманням принципів рівності сторін та відкритості інформації щодо справи.

З наведених обставин у цій справі справи, виходячи з предмету спору та розміру заявлених позовних вимог щодо моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що призначення судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не є порушенням норм процесуального права.

Разом з тим в матеріалах справи дані про вручення відповідачам ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви відсутні. При цьому слід звернути увагу на те, що зазначені поштовим відділенням причини невручення відправлення не дають підстав для висновку про належне повідомлення в розумінні вимог ЦПК України.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального закону щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи. Крім того за наявності звернення представника відповідача ОСОБА_1, судом не вчинені дії щодо надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, тим самим позбавивши його можливості надати заперечення щодо позовних вимог, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції та вирішив спір по суті з порушенням закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Відповідач ОСОБА_2 вказує на те, його представником 30 травня 2025 року через систему «Електронний суд» був поданий відзив на позовну заяву, разом з тим, як вже вказано вище, в матеріалах справи, ні в паперовій, ні в електронній формі, такий процесуальний документ відсутній. Вказане у свою чергу дає підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, проте відсутні підстави для висновку, що відсутність в матеріалах справи його відзиву на позовну заяву зумовлена діями суду першої інстанції, а тому ці доводи не приймаються до уваги колегії суддів апеляційного суду.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо неналежного їх повідомлення про розгляд справи та унеможливлення подання ними заперечень проти заявлених до них вимог знайшли своє підтвердження, що у свою чергу є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_3 з 25 квітня 2024 року і на час розгляду справи працює на посаді віце-президента громадської спілки «Українська асоціація футболу» (т.1 а.с.34-35).

Відповідач ОСОБА_2 у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube веде особистий канал «ІНФОРМАЦІЯ_17» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_11).

15 жовтня 2024 року на вказаному вище каналі розміщено відео з підзаголовком «ЗБІРНА без авторитетів, ОСОБА_18 новий лідер, арбітри РУХають, КІНЕЦЬ Маріуполя» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_15), у якому ОСОБА_2 повідомив, серед іншого, наступну інформацію:

«… До цього часу поки не вели цю процедуру жеребкування, то шахматку суддівських призначень типу хто де як судить коли і як то особисто розписував ОСОБА_9 , який нинішній віцепрезидент Української асоціації футболу. Це та робота яку раніше виконував, брудна можна так сказати робота, яку виконував ОСОБА_10 . При попередній владі і йому тоді закидали, що він по суті всіх суддів курує і розказує кому, де, як судити і кому кого засуджувати, то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 » (47:10 - 48:28 хвилина відео)

«Так само я до кінця впевнений, що наприклад ОСОБА_4 , не вбив в собі цього вболівальника Руха. І якщо є якась десь можливість то натиснути чи десь там протиснути лобіювати. Я думаю, що він обов`язково цим користається». (47:30 - 48:31 хвилина відео)

02 грудня 2024 року на вказаному вище каналі розміщено відео з підзаголовком: «Гроші проти ШАХТАРЯ, безпомічне ДИНАМО, ОБШУКИ в ОСОБА_11 , страждання ПОЛІССЯ, МАРІУПОЛЬ рятують» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 у якому ОСОБА_2 повідомив, серед іншого, наступну інформацію про ОСОБА_3 : «…а я нагадаю що якраз ОСОБА_12 - ОСОБА_7 є ж Головою дитячого футболу, Комітету дитячого футболу. Тому тільки от в нас немає, якось якихось таких, знаєш досягнень в плані розвитку дитячого футболу, на жаль, на жаль поки немає. Хочеться вірити, що він якось там з`явиться. А коли розвивати дитячий футбол, якщо розібратися коли тобі ще треба вирішувати якісь суддівські питання». (23:31 - 24:00 хвилина відео)

Цитати з зазначеного вище відео ОСОБА_2 та посиланням на його канал були наведені у публікації розміщеної 02 грудня 2024 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (посилання на статтю: ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Зокрема у цій публікації вказано:

« ОСОБА_13 зазначив, що наступного разу обшуки можуть відбутися у віце-президента УАФ ОСОБА_3.

«Якщо це дійсно було, то тоді потрібно приготуватися віце-президенту УАФ ОСОБА_15 . Вони партнери по бізнес-справах, раніше він був віце-президентом Руха. Мені раніше казали, що ОСОБА_7 порадили залягти на дно і не світитися певний час. Ми і бачимо, що його давно не чути і не видно. Кажуть, він десять днів був у Барселоні, де святкував свій день народження», - сказав ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_17».

Відповідач ОСОБА_1 у всесвітній мережі «Інтернет» на відеохостингу YouTube веде особистий канал (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

04 листопада 2024 року на наведеному вище каналі розміщено відео з підзаголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_18» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_9 кількість переглядів відео перевищує 54 000, у якому ОСОБА_1 повідомив, серед іншого, наступну інформацію:

«А зараз суддівський комітет в УАФ повністю під контролем одного з віце-президентів, який по батькові ОСОБА_6 . І він управляє всіма процесами». (16:12 -16:22 хвилина відео)

«Ми що нічого не розуміємо? Нічого не бачимо? Як одна людина просто займається бандитизмом в угоду одному клубу чи що. І терпіти ми будемо довго оця ОСОБА_16 вона буде дуже довго тривати».(19:59 - 20:04 хвилин)

25 листопада 2024 року на зазначеному вище каналі також розміщено відео з підзаголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_19» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_10 кількість переглядів понад 58 000, у якому починаючи з 18 хв. 10 сек., ОСОБА_1 повідомив, серед іншого, наступну інформацію:

«Я розумію, що в нас є одна команда яку потрібно витягувати. Тому що в нас є один віце-президент з прізвищем ОСОБА_7 , який по батькові ОСОБА_6 . От він і обслуговує цей клуб. А ви терпіть - терпіть. ... (19:18 -19:20 хвилина відео)

«ОСОБА_6 продовжується, і вона буде продовжуватися - ви терпіть… І будете терпіти все життя, тому що прийшли хлопці з 90-х, вони по-іншому не вміють». (21:38 - 21:40 хвилина відео)

Цитати з зазначеного вище відео ОСОБА_1 та посиланням на його канал були наведені у публікації розміщеної 26 листопада 2024 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою «Абсолютний "звіздєц": ОСОБА_17 вибухнув від суддівства матчу "Рух" - " Лівий Берег "». Зокрема у цій публікації вказано:

« Журналіст прямо звинуватив «Рух » в покровительстві з боку віцепрезидента УАФ ОСОБА_5 » та посиланням на вказаний канал ОСОБА_1 (посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_20). « ІНФОРМАЦІЯ_21 " в покровительстві з боку віцепрезидента УАФ ОСОБА_3.

«Лівий берег «вбивають», в деяких поєдинках суттєво «вбивають». Їм і так важко, вони б`ються за кожне очко. Я розумію, що у нас є одна команда, яку потрібно витягувати, тому що у нас є один віцепрезидент УАФ з прізвищем ОСОБА_7 по батькові ОСОБА_6 , от він і обслуговує цей клуб, а ви терпіть», - заявив ОСОБА_17 .

Застосовані норми права.

Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

В порядку визначеному ч.1 ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.7 ст. 277 ЦК України).

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За змістом ст. 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Положеннями ст.30 цього Закону визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші, коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія першого неминуче та свідомо стають об'єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності (див. Lingens v. Austria, рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, п. 42).

Суд також звернув увагу на те, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції»). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).

У п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з п. 18 зазначеної постанови, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 вказала на те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 вказала на те, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №753/22612/17 звернув увагу на те, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

В постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 372/4284/23 Верховний Суд вказав на те, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

За правилом ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Мотиви апеляційного суду.

Перш за все колегія суддів звертає увагу, що на стадії розгляду справи апеляційним судом позивачем була подана заява про відмову від позовних вимог пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 про визнання недостовірною та спростування інформації поширеної 28 жовтня 2024 року і ця відмова прийнята судом, рішення в частині цих вимог визнається нечинним, а провадження закривається. Тому в цій частині позовних вимог апеляційним судом не встановлювались обставини та не наводиться їх оцінка.

З наведених обставин справи вбачається, що 15 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_2 на своєму youtube-каналі розмістив відео з підзаголовком «ЗБІРНА без авторитетів, ОСОБА_18 новий лідер, арбітри РУХають, КІНЕЦЬ Маріуполя», у якому серед іншого, наведено наступну інформацію: «… До цього часу поки не вели цю процедуру жеребкування, то шахматку суддівських призначень типу хто де як судить коли і як то особисто розписував ОСОБА_9 , який нинішній віце-президент Української асоціації футболу. Це та робота яку раніше виконував, брудна можна так сказати робота, яку виконував ОСОБА_10 . При попередній владі і йому тоді закидали, що він по суті всіх суддів курує і розказує кому, де, як судити і кому кого засуджувати, то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 …» (47:10 - 48:28 хвилина відео).

Далі ним також зазначено: «Так само я до кінця впевнений, що наприклад ОСОБА_4 , не вбив в собі цього вболівальника Руха. І якщо є якась десь можливість то натиснути чи десь там протиснути лобіювати. Я думаю, що він обов`язково цим користається» (47:30 - 48:31 хвилина відео).

Вказане відео було розміщено в мережі Інтернет, що не заперечувалось стороною відповідача, тобто інформація поширена більше ніж одній особі. Інформація містить прізвище, ім`я та по-батькові позивача, тобто поширена інформація стосується певної фізичної особи, а саме позивача.

Оцінюючи першу частину оспорюваної інформації, слід звернути увагу на те, що в ній повідомляється інформація про здійснення позивачем суддівський призначень у футбольних матчах та здійснення певного впливу, тобто ця інформація містить посилання на фактичні обставини, щодо яких є можливість здійснити перевірку на предмет його відповідності дійсності, а також вказана інформація очевидно має негативний характер. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Відповідних доказів на підтвердження обставин щодо вчинення позивачем зазначених дій стороною відповідача суду представлено не було. Посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на те, що ця інформація взята ним з інших джерел не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки ці джерела не були конкретизовані і зазначені ні у відео, ні в ході розгляду справи судом. Також не можуть бути прийняті до уваги до суду посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що позивач відноситься до категорії публічних осіб, оскільки незважаючи на те, що межа допустимої критики публічної особи є вищою ніж у пересічного громадянина, така критика не може ґрунтуватись на суб`єктивних та таких, що носять негативний характер, не підтверджених фактах однієї особи, зокрема відповідача. Таким чином слід визнати обґрунтованими доводи сторони позивача, що вказана інформація є фактичним твердження, має негативний характер у зв`язку з чим порушує права позивача та підлягає до спростування.

Друга частина оспорюваної інформації цього відео починається зі слів «…я до кінця впевнений…» і завершується «я думаю…», що відображає особисте бачення або переконання відповідача. До того ж ця інформація викладена як припущення у разі виникнення певної ситуації, що вказує на відсутність фактичного твердження. Наведене у сукупності вказує на те, що ця інформація є оціночним судженням відповідача ОСОБА_2 , яке не підлягає спростуванню. А отже в цій частині слід погодитись з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

02 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_2 на своєму youtube-каналі розмістив інше відео з підзаголовком: «Гроші проти ШАХТАРЯ, безпомічне ДИНАМО, ОБШУКИ в ОСОБА_11 , страждання ПОЛІССЯ, МАРІУПОЛЬ рятують», у якому серед іншого, наведено наступну інформацію: «…а я нагадаю що якраз ОСОБА_12 - ОСОБА_7 є ж Головою дитячого футболу, Комітету дитячого футболу. Тому тільки от в нас немає, якось якихось таких, знаєш досягнень в плані розвитку дитячого футболу, на жаль, на жаль поки немає. Хочеться вірити, що він якось там з`явиться. А коли розвивати дитячий футбол, якщо розібратися коли тобі ще треба вирішувати якісь суддівські питання». (23:31 - 24:00 хвилина відео)

Вказане відео було розміщено в мережі Інтернет, що не заперечувалось стороною відповідача, тобто інформація поширена більше ніж одній особі. Інформація містить дані про прізвище та ім`я особи, проте вони не у повній відповідності паспортним даним позивача, який не має подвоєного прізвища, але зазначення певної посади вказує на особу позивача. Ця перша частина інформації не заявлена позивачем до спростування на неї здійснено посилання як на наявність зв`язку з особою позивача при викладі подальшої інформації. Далі за текстом йде оцінка стану дитячого футболу. Останнє речення, і яке заявлено до спростування, такого змісту : «А коли розвивати дитячий футбол, якщо розібратися коли тобі ще треба вирішувати якісь суддівські питання», як вбачається викладено у питальній формі, яке містить ознаки риторичного питання, а також є фактично знеособленим. Викладення інформації у запитуваній формі само по собі вказує на відсутність фактичного твердження. До того ж у цьому висловлюванні, відсутні дані про позивача. А тому вказана інформація не є фактичним твердженням, а тому не підлягає до спростування. При цьому слід також погодись з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що в цілому інформація містить оціночні його судження.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.

04 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 на своєму youtube-каналі розмістив відео з підзаголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_18» у якому серед іншого, наведено наступну інформацію:

«А зараз суддівський комітет в УАФ повністю під контролем одного з віце-президентів, який по батькові ОСОБА_6 . І він управляє всіма процесами». (16:12 -16:22 хвилина відео)

«Ми що нічого не розуміємо? Нічого не бачимо? Як одна людина просто займається бандитизмом в угоду одному клубу чи що? І терпіти ми будемо довго оця ОСОБА_16 вона буде дуже довго тривати».(19:59 - 20:04 хвилин)

Вказане відео було розміщено в мережі Інтернет, що не заперечувалось стороною відповідача, тобто інформація поширена більше ніж одній особі. Інформація містить дані про особу прізвище чи по-батькові якої « ОСОБА_6 », що не відповідає паспортним даним позивача, вказівка на посаду також не дає можливості зробити однозначний висновок про зв`язок з особою позивача, оскільки вказано про наявність декількох посад.

Оцінюючи першу частині цієї інформацію варто зауважити, що зазначення про зайняття особою певної посади та про здійснення цією особою управління всіма процесами не носить негативного характеру і відповідно не є негативною інформацією та інформацією, що підлягає до спростування, оскільки не порушує прав позивача.

Друга частина інформації в переважній більшості містить речення у питальній формі, зокрема, твердження яке заявлено до спростування «одна людина просто займається бандитизмом в угоду одному клубу» є частиною речення наведеного у питальній формі, яке містить ознаки риторичного питання, а також є фактично знеособленим. Викладення інформації у запитуваній формі само по собі вказує на відсутність фактичного твердження. До того ж у цьому висловлюванні, відсутні дані про позивача. А тому вказана інформація не є фактичним твердженням, а тому не підлягає до спростування, як інформація що порушує права позивача. При цьому слід також погодись з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що в цілому інформація містить оціночні його судження.

25 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 на своєму youtube-каналі розмістив інше відео з підзаголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_19» у якому серед іншого, наведено наступну інформацію: «Я розумію, що в нас є одна команда яку потрібно витягувати. Тому що в нас є один віце-президент з прізвищем ОСОБА_7 , який по батькові ОСОБА_6 . От він і обслуговує цей клуб. А ви терпіть - терпіть. ... (19:18 -19:20 хвилина відео)

«ОСОБА_6 продовжується, і вона буде продовжуватися - ви терпіть… І будете терпіти все життя, тому що прийшли хлопці з 90-х, вони по-іншому не вміють». (21:38 - 21:40 хвилина відео)

Вказане відео було розміщено в мережі Інтернет, що не заперечувалось стороною відповідача, тобто інформація поширена більше ніж одній особі.

Оспорюваним є твердження: «в нас є один віце-президент з прізвищем ОСОБА_7 , який по батькові ОСОБА_6 . От він і обслуговує цей клуб»

Перша частина інформації містить дані про особу прізвище « ОСОБА_7 » із зазначенням по-батькові якої « ОСОБА_6 », що не в повному обсязі відповідає паспортним даним позивача, оскільки він має інше по-батькові, але вказівка на посаду, поряд з прізвищем, дає можливість зробити висновок про зв`язок з особою позивача. Зазначення іншого по-батькові може мати певний провокативний характер, проте не дає підстав для висновку про наявність негативного характеру цієї інформації. Далі по тексту вказується про обслуговування клубу, без конкретизації як самого клубу, так і дій, як таких що мають неправомірний характер. При цьому слід також погодись з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що в цілому інформація містить оціночні його судження.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 слід визнати такими, що знайшли своє підтвердження в повному обсязі, а саме поширена ним інформація, що заявлена до спростування позивачем не містить фактичних тверджень, які порушують права позивача та підлягали б до спростування.

ТОВ «Динамоманія» не скористалась правом на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, проте позивачем та судом першої інстанції не виділені окремо вимоги пред`явлені до цього відповідача та задоволені вимоги одночасно до всіх відповідачів.

В порядку визначеному ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зі змісту публікацій, здійснених відповідачем ТОВ «Динамоманія» на інтернет-порталах вбачається, що інформація містить посилання на відео опубліковані відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Тобто наведені відповідачем ТОВ «Динамоманія» публікації є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації.

З огляду на зазначене, відповідач ТОВ «Динамоманія» не є автором вищевказаної інформації та здійснило відтворення інформації з відео та повідомлень відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з посиланням на джерело походження інформації. А тому не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача ТОВ «Динамоманія» здійснити спростування вищевказаної інформації, яка базується виключно на інформації наданої іншими відповідачами із посиланням на джерело такої інформації.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 слід визнати такими, що знайшли своє підтвердження частково, а саме друга частина інформації поширеної 15 жовтня 2024 року та інформація поширена 02 грудня 2024 року не містить фактичних тверджень, які порушують права позивача та підлягали б до спростування.

Однак перша частина інформації поширеної відповідачем ОСОБА_2 15 жовтня 2024 року містить фактичні твердження, що мають негативний характер та порушують право позивача на захист честі, гідності та ділової репутації. А тому колегія суддів приходить до висновку, що до задоволенням підлягають позовні вимоги про старостування інформації, поширеної відповідачем ОСОБА_2 : «…він по суті всіх суддів курує і розказує кому, де, як судити і кому кого засуджувати, то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 …»

Окремо слід звернути увагу на те, що спростуванню підлягає саме та інформація яка була поширена відповідачем, а не здійснена позивачем інтерпретація оспорюваної інформації, оскільки остання є виключно його сприйняттям інформації та його суб`єктивною думкою. Вказане також не було враховано судом першої інстанції, оскільки визнаючи інформацію недостовірною окрім цитування наведених відповідачами тверджень також вказана наведена позивачем їх інтерпретація.

За загальним правилом спростування недостовірної інформації здійснюється у спосіб в який вона була поширена. В цій справі поширення оспорюваної інформації відбувалось в Інтернеті, а тому достатнім буде спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення відповідачем ОСОБА_2 на власному youtube-каналі інформацію про прийняте рішення у цій справі та резолютивну його частину. Доцільності додаткового зачитування запропонованого позивачем тексту спростування не вбачається.

В позовних вимогах позивачем була заявлена вимога до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної їх діями щодо поширення інформації, які він оцінив в одну гривню. За результатами розгляду справи лише одне із заявлених до спростування тверджень визнано апеляційним судом таким, що порушує право позивача. Це твердження було поширено відповідачем ОСОБА_2 . А отже враховуючи відсутність встановленої неправомірності дій по відношенню до позивача відповідача ОСОБА_1 відсутні і правові підстав для покладення на нього цивільної відповідальності і вигляді відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.

Вирішуючи питання про компенсацію моральної шкоди за рахунок відповідача ОСОБА_2 колегія суддів вважає, що оскільки поширена ним інформація має негативний характер та порушує право позивача на захист честі, гідності і ділової репутації, то вказане може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Однак при зверненні до суду з вказаною вимогою позивачем було процитовано норми чинного законодавства та судової практики, а також вказано на руйнування його позитивного іміджу та репутації, проте доказів на підтвердження останнього суду представлено не було. Моральна шкода є оціночним поняттям, але аналіз оспорюваної інформації та визначений позивачем розмір моральної шкоди в одну гривню свідчить про фактичну її відсутність. А тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи все викладене вище колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині належного повідомлення про розгляд справи, а також неповне з`ясування обставин справи, що має наслідком невідповідність висновків обставинам справи і неправильність застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції т ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково.

Судові витрати.

При зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 12110 грн (т.1 а.с.15). Дані про інші судові витрати позивача в матеріалах справи відсутні.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 4623,76 грн (т.1 а.с.115). Дані про інші судові витрати відповідача ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем ОСОБА_2 був сплачений судовий збір в розмірі 9084 грн (т.1 а.с.185). Дані про інші судові витрати відповідача ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В порядку визначеному ч.ч. 1,10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахування того, що апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково, що позивач відмовився від частини позовних вимог, до задоволення підлягає одна із заявлених позовних вимог пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 , а також визнано обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в інший частині позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування ч. 10 ст. 141 ЦПК України та звільнення позивача та відповідача ОСОБА_2 від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Разом з тим, враховуючи відсутність підстав для задоволення пред`явлених позивачем позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 , то відсутні підстави для компенсації позивачеві за його рахунок судових витрат. Натомість понесені цим відповідачем судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають компенсації за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374-376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Прийняти відмову позивача ОСОБА_3 від частини позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_3 повідомлену ОСОБА_2 у відео 28 жовтня 2024 року: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного із Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху- це ОСОБА_4 », внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: «у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки» та зобов`язання ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію шляхом зачитування вступної та резолютивної частини рішення суду а також тексту спростування наступного змісту: « У ОСОБА_5 не має свого пулу арбітрів, які були б ручними та виконують його власні бажання, забаганки».

Визнати нечинним рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_3 повідомлену ОСОБА_2 у відео 28 жовтня 2024 року: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного із Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху- це ОСОБА_4 », внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: «у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки» та зобов`язання ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію шляхом зачитування вступної та резолютивної частини рішення суду а також тексту спростування наступного змісту: « У ОСОБА_5 не має свого пулу арбітрів, які були б ручними та виконують його власні бажання, забаганки»

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_3 повідомлену ОСОБА_2 у відео 28 жовтня 2024 року: «є свій пул арбітрів який виконує його хотелки, його бажання власне», «існує пул арбітрів, які є ручні, які виконують забаганки одного із Віце-президентів той, який я ж кажу був раніше Віце-президентом Руху- це ОСОБА_4 », внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: «у ОСОБА_5 є свій пул арбітрів, які є ручні та виконують його власні бажання, забаганки» та зобов`язання ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію шляхом зачитування вступної та резолютивної частини рішення суду а також тексту спростування наступного змісту: « У ОСОБА_5 не має свого пулу арбітрів, які були б ручними та виконують його власні бажання, забаганки» - закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Динамоманія», ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації поширеної 15 жовтня 2024 року , 02 грудня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 25 листопада 2024 року та 26 листопада 2024 року та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, поширену 15 жовтня 2024 року ОСОБА_2 у відео з підзаголовком «ЗБІРНА без авторитетів, ОСОБА_18 новий лідер, арбітри РУХають, КІНЕЦЬ Маріуполя» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_15): «…він по суті всіх суддів курує і розказує кому, де, як судити і кому кого засуджувати, то так само ось цю чорнову роботу на перших порах в УАФ виконував ОСОБА_4 ».

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на власному youtube-каналі інформацію про прийняте рішення у цій справі та резолютивну його частину.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4623,76 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук