Суд: Верховинський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №938/299/26
Суддя: Бучинський А. Б.
Справа№938/299/26
Провадження № 2/938/289/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача, в якій просить визнати за нею право власності, в порядку спадкування за заповітом, на земельну ділянку в с. Полянки Верховинського району, площею 0,25 га. кадастровий номер 2620883003:03:002:0027, призначену для обслуговування будівель, яка належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка фактично була успадкована її батьком ОСОБА_5 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_5 , який за життя склав заповіт, згідно з яким заповів їй все своє майно. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянок та житлового будинку, тобто садиби, які знаходяться в присілку Полянечник села Полянки. У визначені законодавством терміни вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, надавши всі необхідні документи та в подальшому оформила спадкові права. Однак, в процесі оформлення спадкових прав, вона з`ясувала, що її батьку на час відкриття спадщини також належала земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 2620883003030020027, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель, яка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052272, виданим 12.10.2004 року, до цього перебувала у власності його покійної дружини - ОСОБА_6 , та була успадкована батьком внаслідок її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , як єдиним спадкоємцем першої черги за законом. ЇЇ батько не оформив право власності на спадкове майно після смерті дружини, оскільки помер до спливу шестимісячного строку після її смерті.
При цьому зазначає, що дійсно, після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно також претендував, як спадкоємець другої черги за законом, її рідний брат ОСОБА_7 , спадкоємцем якого в порядку спадкової трансмісії є відповідач ОСОБА_3 . Однак, внаслідок прийняття спадщини її батьком, відповідач усувається від прийняття спадщини.
Разом з тим, нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку позивачу та рекомендувала звернутися до суду, оскільки було втрачено оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052272, земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2620883003030020027, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель. Не зважаючи на це, вважає, що є доведеним факт належності ОСОБА_4 земельної ділянки на час її смерті, як і факт перебування у шлюбі з її батьком ОСОБА_5 , з врахуванням мотивів, викладених Івано-Франківським апеляційним судом у постанові від 01.12.2020 та рішенні Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.02.2025. А тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Верховинського районного суду від 19.03.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 21.05.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області додаткові докази в справі.
На виконання вимог ухвали суду від 21.05.2026, приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області 29.05.2026 надано копії спадкових справ, що заведені після померлої ОСОБА_4 та померлого ОСОБА_5 .
За результатами підготовчого засідання, ухвалою суду від 01.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача – адвокат Рашковська Л.О. підтримала заявлені позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві, просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що дійсно після смерті ОСОБА_4 існували спадкові спори між спадкоємцями. Зокрема, із заявою про прийняття спадщини зверталися ОСОБА_8 , як спадкоємець за заповітом, а також рідний брат покійної ОСОБА_7 , як спадкоємець другої черги за законом. Крім цього, заяви подавали інші родичі дальшого ступеня споріднення. Однак, рішенням суду від 10.02.2020 заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 визнано недійсним. А батько позивача проживав на момент смерті із своєю дружиною ОСОБА_9 у зв`язку із чим прийняв спадщину, як спадкоємець першої черги за законом. Вказаним фактом він усунув від спадкування наступні черги спадкоємців за законом.
При цьому зазначила, що після одруження ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_10 , однак не поміняла свого паспорта. У зв`язку із цим, в державному акті про право власності на землю та свідоцтві про смерть зазначено її дівоче прізвище. Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області вказаний факт встановлювався в порядку окремого провадження, однак таке рішення скасовано Івано-Франківським апеляційним судом з підстав того, що на той момент існував спір про право з іншими спадкоємцями, а тому вказана справа не підлягала розгляду в порядку окремого провадження. Разом з тим вважає доведеним факт перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку із чим просить позовні вимоги задоволити.
Відповідач в судовому засіданні 01.10.2026 заперечила щодо задоволення позову. Визнала, що дійсно спірна земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 2620883003030020027, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель перебувала у власності ОСОБА_4 , а тож той факт, що батько позивача ОСОБА_5 проживав з покійною ОСОБА_4 на час її смерті однією сім`єю. В той же час, вважає, що оскільки на момент смерті ОСОБА_4 був заповіт на користь ОСОБА_8 , а батько позивача не звертався із заявою про прийняття спадщини за законом, тому він не міг успадкувати вказане спадкове майно. На підставі зазначеного вважає, що її батько ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець другої черги за законом, який своєчасно подав заяву про прийняття спадщини. А тому, просила відмовити в задоволенні позову.
Після надання пояснень, відповідач ОСОБА_3 заявила клопотання про оголошення перерви для надання їй можливості скористатися правовою допомогою. Вказане клопотання було задоволено ухвалою суду від 01.10.2026. Однак, в наступне судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином під розписку, подала повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із укладенням угоди з адвокатом про надання правової допомоги.
Протокольною ухвалою суду від 14.10.2026, в задоволенні клопотання відповідача відмовлено за його безпідставністю, а розгляд справи вирішено завершувати у відсутності відповідача з підстав ч.1 ст.223 ЦПК України, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, наданою судом можливістю для забезпечення явки свого представника не скористалася. При цьому, судом констатовано, що підстав для відкладення судового засідання виходячи із положень п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд не вбачає, і продовження судового розгляду у відсутності відповідача, її представника не призведе до порушення процесуальних прав відповідача, оскільки повідомлені стороною причини неявки в судові засідання визнані неповажними. Так, суд звертає увагу, що цивільна справа перебуває на розгляді в суді з 19.03.2026, за цей час відповідач неодноразово була присутньою в засіданні, надавала свої пояснення, мала можливість забезпечити явку свого представника, і таку можливість суд додатково надавав їй задовільнивши клопотання відповідача від 01.10.2026. Однак, відповідач без поважних причин таким правом не скористалася, явку свого представника не забезпечила, а тому подальші клопотання про відкладення справи суд розцінює, як спосіб захисту спрямований на безпідставне затягування розгляду справи, що містить ознаки зловживання стороною своїм процесуальним правом.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб-спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у ст.1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п`яту чергу.
Відповідно до ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
За змістом ст.1261 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З свідоцтва про народження позивача ОСОБА_11 (а.с.116 зворот) вбачається, що така народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .
З свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 10.10.1993 (а.с.116 зворот) вбачається, що ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_14 ».
Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Полянки, Верховинського району Івано-Франківської області, про що 22.08.2019 Виконавчим комітетом Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківській області, вчинено актовий запис №10 (а.с.6).
Згідно з заповітом від 03.02.2004, який посвідчений секретарем виконкому Довгопільської сільської ради Поп`юк М.В. та зареєстрований в реєстрі за №4, ОСОБА_5 , 1931 року народження за життя розпорядився своїм майном, та на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що буде належати йому на день його смерті в тому числі житловий будинок і присадибу, заповів своїй дочці ОСОБА_2 (а.с.9).
Таким чином, право на спадкування у позивача ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 виникло на підставі заповіту.
Як вбачається з інформації наданої приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. (а.с.75), після смерті ОСОБА_5 03.09.2019 заведено спадкову справу №101/2019.
З копії спадкової справи №101/2019 вбачається, що позивач ОСОБА_2 13.01.2026, у шестимісячний строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 (а.с.110). Крім цього, 03.09.2019, із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звертався ОСОБА_8 , однак до спливу шестимісячного строку, 13.01.2020, він відкликав подану заяву (а.с.108-109).
Згідно з ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, судом встановлено, що позивач прийняла спадщину за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_5 , а тому до неї перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі право власності на належне йому майно.
Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу від 02.08.2021 (а.с.121), ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку 0.25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с.Полянки Верховинського району Івано-Франківської області, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
Разом з тим, як ствердила в судовому засіданні представник позивача, останнім титульним власником земельної ділянки значиться ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Право власності на цю земельну ділянку перейшло до ОСОБА_5 , який прийняв спадщину після смерті дружини, як спадкоємець першої черги за законом, однак не встиг оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно, оскільки помер до спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_4 . Крім цього, іншими перешкодами для оформлення за ОСОБА_2 права власності на зазначене нерухоме майно вважає розбіжність у написанні прізвища дружини покійного батька у її правовстановлюючих документах, а також відсутність у позивача оригіналу державного акта про право власності на земельну ділянку.
Згідно із свідоцтвом про смерть від 27.02.2019 (а.с.7), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Полянки, Верховинського району Івано-Франківської області, про що вчинено актовий запис від 27.02.2019 за №4.
Дійсно, як вбачається із копії Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІФ №052272, виданого 12.10.2004 (а.с. 13), ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 2620883003030020027 площею 0,2500 га, яка розташована в селі Полянки Верховинського району Івано-Франківської області.
З рішення IV сесії сільської ради IV демократичного скликання Довгопільської сільської ради від 13.05.2003 вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 їй передано в приватну власність земельну ділянку в розмірі 0.25 га для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства (а.с.14).
Крім цього, в судовому засіданні відповідач не оспорювала факту належності на праві власності ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 2620883003030020027 площею 0,2500 га, яка розташована в селі Полянки Верховинського району Івано-Франківської області.
Відповідно до п.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст.392 ЦК Укрїани власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З врахуванням наведеного, оскільки з представленого рішення Довгопільської сільської ради вбачається, що покійна ОСОБА_4 на законних підставах набула у власність земельну ділянку, площею 0,25 га, і відповідачем таке її право не оспорюється, а представником позивача представлено суду лише копію державного акта про право власності на цю земельну ділянку у зв`язку із втратою оригіналу, і в суду відсутні дані про вибуття із власності ОСОБА_4 такої земельної ділянки, слід прийти до висновку, що така належала ОСОБА_4 на момент її смерті, а відтак входила в об`єм спадщини, що відкрилася після її смерті.
Як вбачається, із копії спадкової справи №93/2019, заведеної 13.08.2019, приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. (а.с.75), про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 зверталися із заявами ряд осіб.
Так, судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 від 14.08.2019 звернувся ОСОБА_8 (а.с.77).
Однак, заочним рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2020, яке набрало законної сили 20.03.2020, задоволено позов ОСОБА_7 , визнано недійсним заповіт від 22 січня 2019 року, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 та посвідчений секретарем Довгопільської сільської ради Михайлюк В.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1 (а.с.146-148).
Таким чином, вказаний спадкоємець був усунутий від спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Крім цього встановлено, що 13.08.2019 до нотаріуса звернувся брат покійної ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини (а.с.76), як спадкоємець другої черги за законом.
Також 13.02.2020, після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України, із заявами про прийняття спадщини за законом, як спадкоємці другої черги за правом представлення (ч.3 ст.1266 ЦК України) зверталися племінники покійної ОСОБА_4 : ОСОБА_15 (а.с.86), ОСОБА_16 (а.с.87), ОСОБА_17 (а.с.28), ОСОБА_18 (а.с.89). Листами приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Мартищук О.Я. від 24.02.2020 за №№33/02-14, 34/02-14, 35/02-14, 36/02-14, роз`яснено ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 про те, що ними пропущено встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк звернення із заявами про прийняття спадщини, а тому вони вважаються такими, що не прийняли спадщину. Також, їм було рекомендовано звернутися до суду із заявами про визначення додаткового строку для прийняття ними спадщини (а.с.90-93). Однак, в матеріалах як спадкової справи, так і цивільної справи відсутні докази про те, що зазначені спадкоємці проживали на час відкриття спадщини із ОСОБА_4 або зверталися до суду із заявами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, і що такі заяви судом були задоволені. А відтак, у суду відсутні підстави для висновку про те, що такі могли набути прав спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , і що рішення суду у даній справі може вплинути на їхні права та обов`язки, у зв`язку із чим суд не вирішував питання про їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб.
Таким чином, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , який у відповідності до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, був ОСОБА_7 . При цьому встановлено, що в подальшому ОСОБА_7 помер і його спадкоємцем є його дочка - відповідач ОСОБА_3 .
Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_7 був рідним братом покійної ОСОБА_4 , а відтак за правилами ст.1262 ЦК України відноситься до спадкоємців другої черги за законом.
В той же час, як вбачається з довідок виданих Довгопільською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області №560 від 12.08.2019, №547 від 13.08.2019, №279 від 06.04.2021 (а.с.80,81, 107), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , була зареєстрована та проживала до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 і до складу зареєстрованих осіб, на день її смерті входив, чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з яким вони вели спільне господарство з дати одруження 23.01.2002.
Крім того, відповідач в судовому засіданні визнала той факт, що на день смерті ОСОБА_4 разом з нею проживав ОСОБА_5 .
За правилами, ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За таких обставин, оскільки з представлених письмових доказів вбачається, що ОСОБА_5 на момент смерті проживав разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, і відповідач вказані обставини визнала в судовому засіданні 01.10.2026, а в суду відсутні будь які дані, які б викликали обґрунтований сумнів щодо достовірності цих обставин, суд приймає, як доведений, та такий, що не підлягає доказуванню, факт спільного проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_4 на час її смерті.
При цьому, суд враховує, що згідно з свідоцтвом про одруження від 23.01.2002 (а.с.8) ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка при укладенні шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 .
В той же час, у державному акті про право власності на земельну ділянку серії ІФ №052272, виданого 12.10.2004 (а.с. 13), рішенні IV сесії сільської ради IV демократичного скликання Довгопільської сільської ради від 13.05.2003, свідоцтві про смерть (а.с.7) значиться особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В судовому засіданні представник позивача пояснила наявну розбіжність у прізвищах тим, що після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_10 », однак не змінила паспорт громадянина України. Внаслідок цього, усі подальші правовстановлюючі документи та свідоцтво про смерть виготовлялися на її дошлюбне прізвище « ОСОБА_19 ».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що не зважаючи на розбіжність прізвища у правовстановлюючих документах, йдеться про одну і ту саму особу, а відтак слід вважати встановленим факт про те, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Полянки Верховинського району Івано-Франківської області, а відтак ОСОБА_5 являвся спадкоємцем першої черги за законом після її смерті.
А оскільки судом встановлено, що він проживав разом з ОСОБА_4 на час її смерті, тому у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України його слід вважати таким, що прийняв спадщину після її смерті, як спадкоємець першої черги за законом не зважаючи на той факт, що він безпосередньо із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не звертався.
Таким чином, доводи відповідачки про те, що вона заперечує факт прийняття спадщини ОСОБА_5 через те, що він не звертався із заявою до нотаріуса і на той час існував заповіт, суд до уваги не приймає, як безпідставні та спростовані зазначеними вище висновками суду. При цьому, суд зазначає, що не зважаючи на той факт, що ОСОБА_7 звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, він згідно правил ст.1258 ЦК України, усувається від спадкування після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець другої черги за законом внаслідок прийняття спадщини спадкоємцем першої черги за законом.
Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка належним чином набута у власність ОСОБА_4 та в подальшому у встановленому законом порядку була успадкована ОСОБА_5 , як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , незважаючи на той факт, що на момент смерті ОСОБА_5 , право власності на таке нерухоме майно ним не було оформлене, таке увійшло до об`єму спадкового майна і підлягало спадкуванню його спадкоємцями, а саме позивачем, як спадкоємцем за заповітом.
А враховуючи, що позивач прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,2500 га з кадастровим номером 2620883003030020027, цільове призначення - для обслуговування будівель, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
позов ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на спадкове майно, що знаходиться за адресою: село Полянки, Верховинського району Івано-Франківської області, а саме: земельну ділянку, площею 0,2500 га з кадастровим номером 2620883003030020027, цільове призначення - для обслуговування будівель, що належала ОСОБА_5 , як спадкоємцю першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua