Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №756/5521/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/5521/25 Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/14352/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Белоконної І.В., у місті Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просило стягнути із відповідача на свою користь заборгованість:

за Договором про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 20 жовтня 2023 року у розмірі 40 750,00 грн;

за Договором про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 20 200,00 грн;

за Договором про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року у розмірі 11 099,02 грн, а всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 72 049,02 грн, а також судовий збір 3 028 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023.

29 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 119176.

28 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28032024, за умовами якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстру боржників.

29 квітня 2024 між ТОВ «Стар Файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 29042024-1, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс груп» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстру боржників.

19.09.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 19092024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстру боржників.

Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за вищевказаними кредитними договорами, внаслідок чого перед позивачем існує заборгованість у загальному розмірі 72049,02 грн.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023 від 20 жовтня 2023 року у розмірі 40 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 20 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року у розмірі 11 099,02 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, не розібрався та не дослідив належним чином та не проаналізував факти та докази, які підтверджують виконання кредитодавцем своїх договірних обов`язків перш ніж вимагати виконання обов`язків від кредитора.

Вважає, що невиконання кредиторами зобов`язання з перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі, визначеному кредитними договорами то відповідно дані договори є неукладеним, а нараховані на їх умовах проценти за користування кредитом здійснені безпідставно та неправомірно.

Судом не враховано, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В доводах апеляційної скарги також вказує, що позивачем не надано суду доказів того, що боржника (відповідача) було поінформовано про відступлення права вимоги до нього. Крім того, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів переходу до нього від первісних кредиторів права вимоги до позивача. Долучені договори факторингу не містять повної та вичерпної інформації про перехід права вимоги за конкретним правочином (договором), а надані витяги з Реєстру боржників за договорами факторингу зроблені ним самостійно і також не є належними доказами (не містять підпису та печатки первинного кредитора).

Також зазначає, що позивачем нараховано відсотки, розмір яких значно перевищує суму основного боргу.

18 серпня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунова А.В. відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У доводах відзиву посилається на те, що у відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.

Наголошує, що предметом спору є захист права позивача, який наполягає на виконанні договірних зобов`язань відповідача за відповідними кредитними договорами шляхом стягнення заборгованості за ними.

Отже в даному випадку не є предметом спору, саме визнання відповідних договорів недійсними чи розірвання відповідних договорів.

Посилання про не надання доказів отримання кредитних коштів за своєю суттю створює наслідок розірвання відповідних кредитних договорів.

Разом з тим, вказані договори укладені з відповідачем та в судовому порядку не були розірвані. Крім того, вказані кредитні договори недійсними не визнані.

Щодо надання повного реєстру боржників, повідомляє, що реєстр боржників до договору факторингу носить в собі зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конференційну інформацію, в зв`язку із чим, весь реєстр надати позивач не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023, відповідно до умов якого відповідач отримала фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредит надано строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 13 жовтня 2024 року. Процентна ставка становить 2,50 % в день.

Відповідно до п. 1.6. Договору кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за умовами договору виконало належним чином.

Відповідач своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023 від 20 жовтня 2023 року належним чином не виконувала, не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 40 750,00 грн, яка складається з наступного: 5 000,00 заборгованість за основною сумою боргу; 35 750,00 грн заборгованість за процентами.

19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 19092024, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстру боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року до Договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023 від 20 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023, за умовами якого відповідача отримала кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредит надано строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 19 жовтня 2024 року. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Відповідно до п. 1.6. Договору кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

ТОВ «Стар Файненс груп» свої зобов`язання за умовами договору виконало належним чином.

Відповідач своїх зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року належним чином не виконувала, не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20 200,00 грн, яка складається з наступного: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 16 200,00 грн заборгованість за відсотками.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 29042024-1, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс груп» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників.

Відповідно до витягу Реєстру боржників від 29.04.2024 до Договору факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року.

29 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 119176, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредит надано строком на 105 днів. Проценти за користуванням кредитом протягом пільгового періоду 2,10 % щоденно (п. 1.5.2 Договору), проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 3,40 % щоденно (п. 1.5.3. Договору).

Комісія за надання кредиту: 510,00 грн, яка нараховується за ставкою 17,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_3.

ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свої зобов`язання за умовами договору виконало належним чином.

Відповідач умови Договору про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року виконувала не належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 11 099,02 грн, яка складається з наступного: 2 850,00 заборгованість за основною сумою боргу; 7 739,02 грн заборгованість за відсотками; 510,00 грн заборгованість за комісією.

28 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28032024, за умовами якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників.

Відповідно до витягу Реєстру боржників від 28 березня 2024 року до Договору факторингу № 28032024 від 28 березня 2024 року, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надав лист та виписку про рух коштів на рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2025 року, якими підтверджується факт належності відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки НОМЕР_1 та зарахування коштів за вище вказаними кредитними договорами.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що кредитні договори укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з використанням електронного цифрового підпису позичальника. Суд також зазначив наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

Для укладення кредитного договору та договору позики в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч.

Таким чином, між ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «Стар Файненс груп», ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси», та ОСОБА_1 , було укладено кредитні договори.

Підписавши вказані договори, відповідач добровільно погодилася на визначені у них умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що реквізити картки вказано у пункті 1.6 договору № 27352-10/2023 від 20 жовтня 2023 року та договору № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року, у пункті 2.1 договору про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року, які заповнюються позичальником та містить анкеті дані відповідача, в тому числі реквізити документу, що посвідчує особу.

Разом з цим, усупереч статті 81 ЦПК України, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідачем не спростовувано, що банківська карта, зазначена у договорі позики останньому не належить.

Колегія суддів бере до уваги, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію, щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_3 , а також факту зарахування коштів на картковий рахунок у період з 20 жовтня 2023 року по 21 жовтня 2023 року, у період з 26 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року, у період 29 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року коштів на зазначену платіжну картку № НОМЕР_3 ..

На виконання зазначеної ухвали, 22 січня 2026 року, АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-260108/63713-БТ від 13 січня 2026 року, повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , (IBAN НОМЕР_4 ). Повідомлено, що по рахунках НОМЕР_1 , (IBAN НОМЕР_4 ) було зараховано коштів на суму 5 000 грн від 20 жовтня 2023 року, 4 000 грн від 26 жовтня 2023 року та 3 000 грн від 29 жовтня 2026 року.

Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісними кредиторами ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «Стар Файненс груп», ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свого обов`язку за кредитними договорами, щодо видачі відповідачу грошових коштів у розмірах погоджених сторонами вище вказаних кредитних договорів.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і з приводу того, що їй не належить картка, дані про які нею вносились власноруч або доказів того, що на вказаний карткових рахунок не зараховувались кредитні кошти, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення відповідачем ОСОБА_1 кредитної заборгованості у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, що заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитних договорів та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

Вважаючи, доведеним перехід права вимоги до позивача, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, судом першої інстанції не звернуто уваги, що в якості доказів переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Авант Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та від ТОВ «Стар Файненс груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та від ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» останнє надало суду договори факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року та договір факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року, та договір факторингу № 28032024 від 28 березня 2024 року (а.с. 12 - 14, 28-29, 45-47).

Реєстр боржників, право вимоги до яких передаються позивачу за вказаними договорами факторингу, матеріали справи не містять.

Витяги з даних Реєстрів боржників до договору факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року (а.с. 16) до договору факторингу № 29042024-1 від 29 квітня 2024 року (а.с. 31 ) та витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 28032024 від 28 березня 2024 року (а.с. 49) не підписано представником первісного кредитора та не завірено його печаткою.

Фактично надані суду витяги не є витягами з реєстру боржників, оскільки являють собою аркуш паперу, на якому позивачем надрукована певна інформація, яка на його думку відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатками до зазначених договорів факторингу. Вказаний документ є лише твердженням позивача, які підлягають доведенню на загальних підставах.

При цьому, позивач не звернув уваги, а суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що подані в такий спосіб витяги, не є ідентичним поданню стороною письмового доказу в розумінні ст. 95 ЦПК України, та не є копією, як оригіналу документу (реєстру) так і витягу з нього.

У відповідності до вимог ч. 2-5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оскільки оригінальний реєстр боржників, є документом, що підписується всіма учасниками правочину, витяг з нього, як його частина, що стосується конкретного боржника, також має бути підписана як «Фактором» так і «Клієнтом».

Відсутність підпису «Фактора» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи було встановлено неправильне застосування норм матеріального права, а саме 512, 514, 517 ЦК України.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісних кредиторів до позивача за договором про надання фінансового кредиту № 27352-10/2023 від 20 жовтня 2023 року та договору про надання фінансового кредиту № 12184-10/2023 від 26 жовтня 2023 року та договору про споживчий кредит № 119176 від 29 жовтня 2023 року, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними договорами на користь позивача.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем наявності в нього права вимоги за вказаними договорами за цими договорами в зазначеній позивачем сумі.

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції з одночасним ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення скасовано, тому за правилами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення судові витрати, які поніс відповідач в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 633,60 грн.

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв