Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №756/15356/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №756/15356/23

Суддя: Саліхов Віталій Валерійович

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 756/15356/23

апеляційне провадження № 22-ц/824/12664/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опришко Едіти Василівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Пукала А.В., у справі за скаргою ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії державного виконавця,-

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просив:

визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виданий Левченко О.В. , державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.02.2026 року;

зобов`язати державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко О.В. провести перерахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, виходячи з фактичного заробітку (доходу) та розміру пенсії по інвалідності боржника за період з 17.11.2023 року по лютий 2026 року включно, відповідно до вимог ст. 195 СК України;

зобов`язати державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Чернівці Левченко О.В. врахувати сплачену ОСОБА_2 суму в розмірі 322 778,15 грн. як надмірно сплачені кошти в рахунок майбутніх аліментних платежів заборгованості.

Скарга мотивована тим, що 15 грудня 2023 року Оболонським районним судом міста Києва у справі № 756/15356/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.11.2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Оболонського відділу ДВС у місті Києві від 01 березня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

На думку скаржника, під час складання цього розрахунку державний виконавець допустив істотні порушення, оскільки без встановлення фактичного заробітку ОСОБА_2 застосував дані про середню заробітну плату в місті Києві, хоча боржник фактично проживав і проживає у місті Чернівці та отримував дохід саме там. Скаржник зауважував, що це призвело до неправильного визначення та безпідставного завищення суми заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, скаржник зазначив, що державний виконавець не врахував, що на момент відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 був особою з інвалідністю та отримував пенсію по інвалідності. За твердженням заявника, ці обставини свідчать про те, що боржник постійно перебував у місті Чернівці, проживав там та отримував дохід за місцем фактичного проживання.

Скаржник звернув увагу, що державний виконавець Оболонського відділу ДВС у місті Києві не вжив необхідних заходів для встановлення реального доходу боржника, а формально здійснив розрахунок заборгованості на підставі середньої заробітної плати в місті Києві, що на думку скаржника, свідчить про неналежне виконання виконавцем своїх обов'язків.

ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами про передачу матеріалів виконавчого провадження за територіальністю до належного відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці у зв'язку з його проживанням за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням скаржника, 18 вересня 2025 року державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у місті Києві винесено постанову про передачу судового наказу на виконання до Першого відділу ДВС у місті Чернівці.

Після надходження матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Чернівці було складено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 26 лютого 2026 року № 13273.

На думку скаржника, це розрахунок також є незаконним, оскільки містить неправомірні нарахування заборгованості в розмірі 322 778,15 грн. та складений без урахування фактичного матеріального становища боржника і без визначення його реального заробітку (доходу).

Згідно розрахунку від 26 лютого 2026 року № 13273, станом на лютий 2026 року заборгованість у виконавчому провадженні відсутня, що свідчить про її повне погашення. Водночас, заявник зауважив, що сплата коштів була здійснена виключно з метою зняття арештів з банківських рахунків та скасування тимчасових обмежень, накладених у межах виконавчого провадження, а не як визнання правильності попередньо визначеного розміру заборгованості.

Застосовані виконавцем показники середньої заробітної плати в місті Києві є економічно необгрунтованими, значно перевищують реальний рівень середньої заробітної плати в місті Києві та не відповідають фактичним доходам боржника. На думку скаржника, застосування таких сум призвело до істотного і безпідставного збільшення заборгованості.

Державні виконавці проігнорували обставини щодо фактичного проживання ОСОБА_2 у місті Чернівці, його працевлаштування та отримання доходу в цьому місті, а також його статус особи з інвалідністю та отримання пенсії по інвалідності.

Посилаючись на вказані обставини, заявник, з урахуванням уточнень його представника в судовому засіданні в суді першої інстанції, просив зобов'язати державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Чернівці провести перерахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, виходячи із фактичного заробітку (доходу) та розміру пенсії по інвалідності боржника за період з липня 2023 року по серпень 2025 року, а з вересня 2025 року по лютий 2026 року включно, з урахуванням середнього заробітку по регіону, де він фактично проживає.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано розрахунок заборгованості за сплати аліментів, складений державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко О.В. від 26.02.2026 року.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Опришко Е.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині задоволення скарги ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірним розрахунку заборгованості від 26.02.2026 року № 13273, суд першої інстанції вказав, що цей розрахунок базувався на сумі заборгованості, попередньо визначеній Оболонським відділом ДВС у місті Києві (станом на вересень 2025 року в сумі 322 778,15 грн), яка на думку суду, була розрахована без урахування вимог ч. 2 ст. 195 СК України та без проведення самостійної перевірки правильності таких нарахувань з урахуванням фактичного доходу боржника і середньої заробітної плати працівника для Чернівецької області.

Проте суд не звернув уваги на те, що предметом оскарження у цій справі були дії державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Чернівці Левченко О.В. під час складання розрахунку від 26.02.2026. Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 надійшли до Чернівецького відділу лише у вересні 2025 року за приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець у м. Чернівці не має процесуального права самостійно перевіряти, скасовувати чи змінювати нарахування, здійснені іншим органом ДВС (Оболонським відділом ДВС у м. Києві) за попередній період, оскільки такі розрахунки є чинними, якщо вони не скасовані в установленому законом порядку. Боржник ОСОБА_2 не оскаржував дії виконавців Оболонського відділу ДВС м. Києва щодо нарахувань за 2024-2025 роки у встановлені процесуальні строки. Таким чином, державний виконавець Левченко О.В., приймаючи провадження з уже сформованою сумою боргу, діяла виключно в межах своїх повноважень та на підставі закону.

Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Оскільки боржник офіційно не працював і не мав заробітку, виконавець був зобов`язаний нараховувати аліменти за формулою середньої заробітної плати. Оскільки боржник зареєстрований у місті Києві (Оболонський район), а виконавче провадження первинно виконувалося в Києві, розрахунок за середньою заробітною платою в м. Києві є повністю законним. Формальні твердження боржника про його фактичне проживання в іншому регіоні без офіційного працевлаштування та без офіційної зміни реєстрації місця проживання не є підставою для зменшення законних виплат на утримання його неповнолітніх дітей.

Стосовно отримання пенсії по інвалідності: як встановив суд, сума отриманої пенсії за тривалий період склала лише 166 282,96 грн. Проте, стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини повинно забезпечувати базові потреби двох дітей та не може здійснюватися всупереч їхнім найкращим інтересам, гарантованим ст. 3 Конвенції про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства». Добровільне виконання та відсутність порушеного права боржника.

Зауважує, що судом першої інстанції встановлено, що заборгованість у сумі 322 778,15 грн була повністю погашена боржником у листопаді 2025 року і станом на лютий 2026 року заборгованість у виконавчому провадженні відсутня.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, добровільна сплата боржником суми заборгованості за розрахунком виконавця фактично свідчить про виконання ним свого обов`язку та припинення відповідного спору. Мотиви якими керувався боржник (зняття арештів з рахунків), не спростовують факт погашення заборгованості. Оскільки борг сплачено, права боржника на момент розгляду скарги судом не є порушеними, а оскаржуваний розрахунок від 26.02.2026 року № 13273 лише констатував об`єктивний факт відсутності заборгованості, що повністю відповідає дійсності. Скасування судом чинного розрахунку за відсутності боргу породжує правову невизначеність та грубо порушує права стягувача ОСОБА_1 на отримання належних дітям аліментів, які вже були виплачені та використані на утримання малолітніх ОСОБА_4 (2016 р.н.) та ОСОБА_5 (2018 р.н.).

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокати Жувака С.О., Опришко Е.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Поляк М.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представників стягувача та представника боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.12.2023 Оболонським районним судом міста Києва у справі № 756/15356/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.11.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

01.03.2025 державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного судового наказу.

У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким розмір заборгованості складає 322 778, 15 грн.

Боржник неодноразово звертався із заявами про передачу матеріалів виконавчого провадження за територіальністю до належного відділу ДВС у місті Чернівці у зв`язку з проживанням за адресою: АДРЕСА_1.

18.09.2025 державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у місті Києві винесено постанову про передачу судового наказу на виконання до Першого відділу ДВС у місті Чернівці.

Після надходження матеріалів виконавчого провадження до Першого відділу ДВС у місті Чернівці державним виконавцем цього відділу 26.02.2026 складено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №13273, що підтверджується розрахунком заборгованості від 26.02.2026 № 13273.

Згідно розрахунку заборгованості від 26.02.2026 № 13273 станом на лютий 2026 року заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості від 26.02.2026 № 13273.

Станом на вересень 2025 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні був визначений у сумі 322 778,15 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.09.2025 року та розрахунком заборгованості від 26.02.2026 № 13273. Заборгованість була погашена у листопаді 2025 року у повному обсязі.

ОСОБА_2 з жовтня 2022 року фактично проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується актом № 05-04/256 підтвердження проживання без реєстрації від 10 квітня 2025 року.

У період з липня 2023 року по серпень 2025 року ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи № 1805 9485 6348 9821 від 20.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві. Сума пенсії за період з 01.07.2022 по 01.10.2025 року складає 166 282,96 грн.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 від 10.12.2025 року, наявними у матеріалах справи, нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по лютий 2026 року, за окремими разовими виключеннями, не здійснювалося.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірним розрахунку заборгованості від 26.02.2026 року № 13273, суд першої інстанції вказав, що цей розрахунок базувався на сумі заборгованості, попередньо визначеній Оболонським відділом ДВС у місті Києві (станом на вересень 2025 року в сумі 322 778,15 грн), яка на думку суду, була розрахована без урахування вимог ч. 2 ст. 195 СК України та без проведення самостійної перевірки правильності таких нарахувань з урахуванням фактичного доходу боржника і середньої заробітної плати працівника для Чернівецької області.

За таких обставин суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_2 в частині визнання неправомірним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2026 № 13273 є обгрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею першою Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами статті 74 Закону № 1404-VIII, розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі судом встановлено, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у місті Києві було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким розмір заборгованості складає 322 778, 15 грн.

Оскільки розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 26 лютого 2026 року, який є предметом оскарження у цій справі, містить посилання на розрахунок заборгованості станом на 01 вересня 2025 року, який боржником не оскаржувався, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги та визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26 лютого 2026 року, не врахувавши, що державний виконавець Левченко О.В. не має процесуального права самостійно перевіряти, скасовувати чи змінювати нарахування, здійснені іншим органом ДВС (Оболонським відділом ДВС у м. Києві) за попередній період, оскільки такі розрахунки є чинними, якщо вони не скасовані в установленому законом порядку. Боржник ОСОБА_2 не оскаржував дії виконавців Оболонського відділу ДВС м. Києва щодо нарахувань за 2024-2025 роки у встановлені процесуальні строки.

Таким чином, державний виконавець Левченко О.В., приймаючи провадження з уже сформованою сумою боргу, діяла виключно в межах своїх повноважень та на підставі закону і підстави для визнання неправомірним її розрахунку та його скасування у суду першої інстанції не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак наявні підстави для її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опришко Едіти Василівни - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії державного виконавця - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua