Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №601/1715/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/1715/26

Провадження № 2/602/515/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"15" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» або Товариство, або позивач) через свого представника, адвоката Усенка М.І., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач або позичальник) уклали Договір про надання фінансового кредиту № 3169992 від 08.11.2020, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 4500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. В подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу на підставі відповідного договору, у зв`язку з чим позивач став новим кредитором стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, кредит не погасив, внаслідок чого у нього перед позивачем існує заборгованість в сумі 14760,00 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500,00 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 10260,00 грн, і яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2 662,40 гривень сплаченого судового збору та 8000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 15.09.2026 витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розгляд справи відкладено на 15 жовтня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини свого неприбуття в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення кредитного договору

08 листопада 2020 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ознайомившись Паспортом споживчого кредиту, підписав договір про надання фінансового кредиту № 3169992 з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», та Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 3169992 від 08.11.2020 – Графік платежів до договору про надання фінансового кредиту № 3169992, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 5-8).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позичальник ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 8 зворот).

Станом на 08.11.2020 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Згідно з п.1.2. Договору про надання фінансового кредиту № 3169992 на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638, абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином, у порядку визначеному законодавством, зокрема статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 08.11.2020 уклали у письмовій формі в електронному вигляді Договір про надання фінансового кредиту № 3169992 (далі у тексті – Кредитний договір).

Щодо змісту спірних правовідносин та умов кредитного договору

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: сума кредиту (загальний розмір) складає - 4500,00 гривень, тип кредиту – кредит (пункт 1.3); строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору – 08.12.2020, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору (пункт 1.4); тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.5); знижена процентна ставка – 1,81% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (пункт 1.5.1); стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договру, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки (пункт 1.5.2); мета отримання кредиту – задоволення особистих потреб (пункт 1.6); кошти кредиту надаються в безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті (пункт 2.1).

Щодо отримання позичальником кредитних коштів

На підтвердження тієї обставини, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за Кредитним договором в частині надання кредитних коштів позичальнику, позивачем надано копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 18.07.2025 № 7/13177 «Про надання інформації/документів», де зазначено про успішне перерахування коштів 08.11.2020 на суму 4500,00 грн за допомогою платіжного сервісу EasyPay від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на картку, маска якої НОМЕР_1 (міститься в матеріалах електронної справи).

Зарахування коштів у сумі 4500,00 грн на банківський рахунок відповідача 08.11.2020 підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260925/67830-БТ від 01.10.2026 та випискою за договором № б/н за період 08.11.2020-13.11.2020, наданими на вимогу суду (а.с. 49-51).

Щодо заміни кредитора у спірному правовідношенні

В подальшому ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Кредитор), з однієї сторони, та ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (Новий кредитор), з другої сторони, уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26.05.2021 (далі у тексті – Договір відступлення ПВ), згідно з п.1.1 якого на умовах, встановлених цим договором, Кредитор передає (відступає) Новому кредитору за плату, а Новий кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (Портфель заборгованості) (міститься в матеріалах електронної справи).

За пунктом 1.2 Договору відступлення ПВ внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, Новий кредитор заміняє Кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та відповідно вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

У пункті 6.2.3 Договору відступлення ПВ обумовлено, що права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього договору після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей При цьому виконання Новим Кредитором та Кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права вимоги.

У пункті 7.1 Договору відступлення ПВ передбачено, що за придбання (відступлення) Прав вимоги, Новий Кредитор сплачує Кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 858 979,39 грн.

Новий кредитор здійснює оплату Кредиторові шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом трьох робочих днів з дати підписання сторонами договору (пункт 7.2 Договору відступлення ПВ).

Протягом 10 робочих днів з моменту отримання Новим Кредитором електронної форми Реєстру боржників Новий Кредитор формує та надає Кредитору для підписання Акт приймання-передачі Реєстру боржників. Протягом 3 робочих днів, з моменту отримання Кредитором Акту приймання-передачі Реєстру боржників, уповноважений представник Кредитора підписує вказаний Акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник Акту Новому Кредиторові (пункт 8.3.2 Договору відступлення ПВ).

На виконання умов Договору відступлення ПВ 26.05.2021 сторони підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 26 травня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року (міститься в матеріалах електронної справи).

У наданому позивачем Витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-26052021 від 26 травня 2021 року, який підписано представниками Кредитора та Нового Кредитора, зазначено: персональні дані відповідача, номер та дата підписання Кредитного договору – 3169992 та 08.11.2020 відповідно, дата закінчення договору – 08.12.2020, сума виданого кредиту – 4500,00 грн, сума основного боргу за кредитом – 4500,00 грн, суми боргу по відсоткам та загальна сума заборгованості (міститься в матеріалах електронної справи).

Згідно зі платіжним дорученням № 32004 від 26.05.2021, копія якої долучена до позовної заяви, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатило визначену у Договорі відступлення ПВ плату у сумі 858 979,39 грн, шляхом її переказу на банківський рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (міститься в матеріалах електронної справи).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дати укладення Договору факторингу та підписання вищезгаданого Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) 26.05.2021 було зареєстроване як фінансова компанія та видано ліцензію на надання послуг з факторингу, яку було анульовано 07.03.2024 та надано нову ліцензію 07.03.2024 з необмеженим строком дії, що убачається із загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення договору факторингу від 26.05.2021 у ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу і сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 26.05.2021 право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» і останнє є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло між первісним кредитором та відповідачем на підставі Кредитного договору.

Щодо обґрунтованості позовних вимог

На обґрунтування суми заборгованості за Кредитним договором позивачем надано детальний її розрахунок, який міститься у Карті обліку Договору (розрахунку заборгованості) до договору № 3169992 від 08.11.2020, позичальник: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) зроблений ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на дату укладення Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26052021 (а.с.7, 64-69).

Згідно зі зазначеними розрахунками заборгованостей у відповідача перед позивачем станом на 26.05.2021 існує заборгованість в сумі 14760,00 грн, що складається: із заборгованості за основним боргом в розмірі 4500,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 10260,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Суд констатує, що за умовами вищезгаданого Кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 4500,00 гривень, користувався ним, однак не повернув його, чим порушив права позивача.

За відсутності доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4500,00 гривень є повністю обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу припису ч.2 ст.1054 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Як слідує зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, окрім заборгованості по тілу кредиту, заборгованість за нарахованими процентами у сумі 10260,00 гривень, які були нараховані за період з 08.11.2020 по 08.03.2021.

Разом з тим, як слідує з умов Кредитного договору, його сторони обумовили строк дії такого договору – 30 днів (п. 1.4 Кредитного договору).

Про наведене також свідчить дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 08.12.2020, яка вказана кредитодавцем у Графіку платежів (Додатку № 1 до Кредитного договору), і яка визначена як дата повернення кредиту у пункті 1.4. Кредитного договору.

Таким чином, у матеріалах справи містяться докази надання 08 листопада 2020 року відповідачу кредитних коштів в межах Кредитного договору та на умовах погоджених сторонами у Кредитному договорі (у сумі 4500,00 грн строком на 30 днів).

Як уже зазначалося вище, п. 1.4 Кредитного договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.

Так, у Розділі 4 Кредитного договору зазначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2-4.5 Договору (пункт 4.1); споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору (пункт 4.2); пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (пункт 4.3); товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті зазначені в Договорі (пункт 4.4).

Тим самим сторони домовились про можливість продовження строку дії користування кредитом, однак у певному порядку та обумовили це відповідними обставинами, наведеними вище.

Проте, доказів існування тих обставин (які наведені у розділі 4 Кредитного договору), з існуванням яких його сторони пов`язали можливість продовження строку дії користування кредитом, позивач суду не надав і матеріали справи їх не містять.

За змістом ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України).

Передбачений процесуальним законом принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача.

Подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.09.2022 по справі № 645/5557/16-ц.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази надання 08.11.2020 кредиту строком на 30 днів, а позивач не довів тієї обставини, що строк дії користування цим кредитом було продовжено у встановленому порядку, то суд дійшов висновку про те, що правомірним є нарахування процентів за користування кредитом лише в межах погодженого сторонами строку надання кредиту – упродовж 30 днів.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню частково, на суму 2565,00 грн (4500,00 грн х 1,90% /100) х 30 днів).

У зв`язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 7695,00 грн (10260,00 грн – 2565,00 грн), які нараховані поза межами строку кредитування, є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, у цій справі суд дійшов висновків про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 7065,00 грн, з яких: 4500,0 грн – заборгованість за тілом кредиту та 2565,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією № 35115 від 09.06.2026 (а.с. 1).

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 47,9% від заявленої суми (7065,00 грн х 100% / 14760,00 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1275,29 грн (2662,40 х 47,9%).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

У матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107, укладеного 01.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Виконавцем), в особі адвоката Усенка М.І.

Згідно з Актом № 3316 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 08.06.2026, підписаним Клієнтом та Виконавцем, сторони Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 підтверджують факт надання Виконавцем та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень цього договору стосовно боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за Кредитним договором: № 3169992, сума наданих послуг складає 8000,00 грн.

Як убачається із Детального опису наданих послуг до Акту № 3316 від 08.06.2026 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, АО «Апологет» надало послуги позивачу згідно з договором у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 3169992, боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витративши у загальному підсумку 6 год 30 хв.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 8000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 3169992 від 08.11.2020 в сумі 7065,00 гривень (сім тисяч шістдесят п`ять гривень).

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1275,29 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, а всього судових витрат - у сумі 3275,29 грн (три тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 29 коп).

5. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК