Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №465/9738/24 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №465/9738/24

Суддя: Мигаль Г. П.

Справа № 465/9738/24

Провадження 2/465/1298/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Білінській С.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на частину земельної ділянки –

встановив:

позивачка звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на частину земельної ділянки, просила визнати за нею право власності на 1/8 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0181 га, яка становить 13/400 ідеальних часток земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивує тим, що вона, є співвласником земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка знаходилась у власності 8 співвласників будинку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі ухвали Львівської міської ради №2887 від 01.12.2005 року, що засвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №043402 від 13.03.2006 р., а також підтверджується Довідкою Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №3097/15-24 від 20.09.2024 року. Договором про зміну форми власності на земельну ділянку та її розподіл, посвідченим 11 вересня 2007 року приватним нотаріусом Нор Н.М., було визначено частки кожного із співвласників земельної ділянки. Зокрема, в спільному користуванні усіх 8 співвласників - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишилась земельна ділянка, що складає площу 0,0181 га або 26/100 ідеальних часток з межею, позначеною в схемі розподілу земельної ділянки, затвердженою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 цифрами 14-15-16-17-18-19-20-21. В особисте користування ОСОБА_8 була виділена земельна ділянка, що складає площу 0,0029 га або 4/100 ідеальних часток з межею, позначеною в схемі розподілу земельної ділянки, затвердженою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 цифрами 6-7- 23-22-21.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано лише право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на належні їм 7/100 та 24/100 ідеальних частини земельної ділянки, які були виділені вищезгаданим Договором про зміну форми власності на земельну ділянку та її розподіл від 11 вересня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один з співвласників земельної ділянки - батько позивачки - ОСОБА_8 .

При житті батько склав в користь позивачки заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Забродською О.С., згідно з яким все його майно він заповів позивачці - його дочці ОСОБА_1 (дівоче прізвище — ОСОБА_10 ).

Після смерті батька позивачка подала заяву в нотаріальну контору приватного нотаріуса Максьонової Г.В. про прийняття спадщини на майно батька.

06 липня 2011 року приватним нотаріусом Максьоновою Г.В. було оформлено свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку загальною площею 0,0029 га, яка була виділена батькові Договором про зміну форми власності на земельну ділянку та її розподіл від 11 вересня 2007 року.

На частину земельної ділянки площею 0,0181 га, належної батькові на праві спільної сумісної власності з 7 іншими співвласниками, позивачка не може оформити спадкові права, оскільки частка батька у цій земельній ділянці не виділена, і позивачка не може надати нотаріусу правовстановлюючий документ про право власності батька на частку цієї земельної ділянки.

Листом №85/01-16 від 15.08.2024 року приватний нотаріус Максьонова Г.В. просила надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку (частку) (чого позивачка не може зробити) або звернутися в суд для визнання права власності в порядку спадкування на вищевказану земельну ділянку.

У зв`язку із цим позивачка змушена звернутись до суду із цим позовом до інших співвласників земельної ділянки про визнання за нею права власності на 1/8 ідеальну частку земельної ділянки площею 0,0181 га, так як співвласників є 8, і частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Ця 1/8 частка земельної ділянки площею 0,0181 га становить 26/800 або 13/400 ідеальних часток земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Максьонової Г.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09.07.2026 залучено ОСОБА_7 в якості співвідповідача у справі.

Ухвалою суду від 15.10.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилась, подали до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнали в повному обсязі, просили задоволити, а також просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов таких висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті12,13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №043402 від 13.03.2006 р. співвласниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Державний акт складений на підставі ухвали Львівської міської ради №2887 від 01.12.2005 року.

Відповідно до відповіді Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №3097/15-24 від 20.09.2024 року на адвокатський запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:07:002:0031 зареєстровано право власності. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 974043246101 від 13.07.2016 р. У Державному земельному кадастрі відсутня технічна можливість для опрацювання речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:07:002:0031, переданих від органу, що здійснює реєстрацію речових прав та їх обтяжень, оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136900:07:002:0031 стала архівною в результаті поділу.

Згідно з договором про зміну форми власності на земельну ділянку та її розподіл, посвідченим 11 вересня 2007 року приватним нотаріусом Нор Н.М., було визначено частки кожного із співвласників земельної ділянки. Зокрема, у спільному користуванні усіх 8 співвласників - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишилась земельна ділянка, що складає площу 0,0181 га або 26/100 ідеальних часток з межею, позначеною в схемі розподілу земельної ділянки, затвердженою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 цифрами 14-15-16-17-18-19-20-21-22. В особисте користування ОСОБА_8 була виділена земельна ділянка, що складає площу 0,0029 га або 4/100 ідеальних часток з межею, позначеною в схемі розподілу земельної ділянки, затвердженою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 цифрами 6-7-23-22-21.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 63676626 право власності на нерухоме майно за адерсою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на належні їм 7/100 та 24/100 ідеальних частини земельної ділянки, які були виділені вищезгаданим Договором про зміну форми власності на земельну ділянку та її розподіл від 11 вересня 2007 року.

Згідно із заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Забродською О.С. від 01.10.2008 року №ВКМ №663690, ОСОБА_8 все його майно заповів його дочці - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.2010 року ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті батька позивачка подала заяву в нотаріальну контору приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Максьонової Г.В. про прийняття спадщини на майно батька.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № БРК №881716 від 06.07.2011 року, приватним нотаріусом Максьоновою Г.В. засвідчено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, загальною площею 0,0029 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування житлового будинку, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 461373, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Львові 22 лютого 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:08:438:00014 кн. 01-2 (кадастровий номер земельної ділянки 4610136900:07:002:0062).

Листом №85/01-16 від 15.08.2024 року приватний нотаріус Максьонова Г.В. просила надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку (частку), чого позивачка не може зробити або звернутися в суд для визнання права власності в порядку спадкування на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_11 , серії НОМЕР_2 , виданого повторно 13.04.2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, батьками позивачки вказано: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою, виданою Франківським в/РаЦС Львівського МУЮ, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу: ОСОБА_13 , дружини: ОСОБА_13 .

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст.ст.316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Зважаючи на вимоги ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст. 1221 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Крім того, згідно з положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив і батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З урахуванням положень ст.ст.1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.

Приписами ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України, встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме: вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні (п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян може, зокрема, здійснюватися шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності на майно.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20, - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними(п. 5).

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., де зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на частину земельної ділянки площею 0,0181 га, кожному з співвласників спільної власності не визначені за життя спадкодавця, частки таких є рівними, позивачка не може оформити право власності на частку вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу чого отримала відмову від нотаріуса.

Відтак позивачка позбавлениа можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/8 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0181 га, яка становить 13/400 ідеальних часток земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в позасудовому порядку.

Положенням п.23. Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що судовому розгляду підлягають вимоги про визнання права на спадщину за відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. А у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до першого речення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а також враховуючи те, що відповідачі визнали позов в повному обсязі, суд вважає, що необхідно визнати за позивачкою право власності на 1/8 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0181 га, яка становить 13/400 ідеальних часток земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це є єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача. А тому позов підставний, та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 206, 223, 247,258, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на частину земельної ділянки задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,0181 га, яка становить 13/400 ідеальних часток земельної ділянки загальною площею 0,0699 га кадастровий номер 4610136900:07:002:0031 для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Мигаль Г.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua