Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №212/14905/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 212/14905/25

номер провадження 2/215/2296/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.,

при секретарі - Болдирєвій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу №212/14905/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини,

встановив

Описова частина

У грудні 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в якому просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з серпня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 21.08.1976. Мати ОСОБА_5 – ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , з 03.01.1979 та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . З серпня 2015 року і до моменту смерті ОСОБА_4 , позивач проживала зі свекром, так як він тяжко хворів та потребував стороннього догляду, а інших близьких родичів у нього не було. ОСОБА_4 перебував на обліку у психіатра, тому не мав можливості залишити особисте розпорядження на випадок своєї смерті (заповіту). Після смерті ОСОБА_4 позивач подала заяву державному нотаріусу Другої криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законом строк, але свідоцтво про право на спадщину не отримала, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують родинні відносини з померлим. Спадкоємцем п`ятої черги також є двоюрідний онук померлого ОСОБА_4 , відповідач по справі.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2026 дану цивільну справу, передано за підсудністю на розгляд до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 31.03.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано від Другої криворізької державної нотаріальної контори (50029, м. Кривий Ріг, вул. С. Конткевича, буд.37) завірену копію спадкової справи №702/2025, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

08.05.2026 розгляд справи відкладено, у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів.

11.06.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 30.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 11.09.2026, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

В судовому засіданні, 11.09.2026, представник позивача адвокат Кадук В.В. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_4 з 1962 року перебував на «Д» обліку з діагнозом «Епілепсія», з кожним роком його стан здоров’я погіршувався, хвороби прогресували, він проходив стаціонарні лікування та постійно перебував на «Д» обліку у лікарів: терапевта, невролога, психіатра. Між Позивачем та свекром склались дружні стосунки, з червня 2015 року вона залишилась єдиною особою хто мав можливість доглядати за ним. В період спільного проживання з серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склались стосунки, які відповідно до вимог чинного законодавства притаманні сім`ї як доньки і батька, що передбачає спільне проживання, спільний побут, наявність спільних прав та обов`язків. Вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, обидва отримували пенсію. Позивач купувала продукти харчування, ліки, предмети гігієнічного догляду, одяг, взуття (за необхідністю), сплачувала за будинок комунальні послуги та після смерті ОСОБА_4 продовжує сплачувати. Позивач підтримувала ОСОБА_4 морально та фізично, доглядала за ним, прала та прасувала одяг, білизну, готувала їжу, допомагала у лікуванні, відвідувала у лікарнях, купувала ліки, привозила до лікарні продукти харчування, проводила оплату за комунальні послуги тощо. Останні два роки, ОСОБА_4 осліп, рухався дуже погано за допомогою ходунців, а потім повністю зліг. Позивач годувала його, здійснювала гігієнічні процедури: купала, переодягала, оскільки він не міг себе самостійно обслуговувати, тобто потребував повної опіки та сторонньої участі у побутових питаннях, певної допомоги та лікування. Наявність у Позивача всіх особистих документів померлого ОСОБА_4 , документів на спадкове майно, ключів від домоволодіння підтверджує факт спільного постійного проживання позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У судове засідання, призначене на 06.10.2026, позивач та її представник не з`явилися, 05.10.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача направила заяву про про розгляд справи за відсутністю позивача та її представника.

Відповідач у судове засідання, призначене на 06.10.2026, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 17.06.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності. В заяві зазначив, що він є двоюрідний онуком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач ОСОБА_1 це дружина пасинка ОСОБА_4 – ОСОБА_5 . Дійсно ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка не залишила дідуся, постійно приходила до нього, а коли його стан здоров`я погіршився переїхала в його будинок, оскільки він осліп, ходив лише по кімнаті на ходунках, потребував постійного догляду. Коли він помер, він приїздив на поховання, питанням щодо поховання займалась ОСОБА_1 . Усвідомлюючи, що інших близьких родичів ОСОБА_4 не має, він як спадкоємець п`ятої черги звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, хоча дана нерухомість йому фактично не потрібна, не заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що позовні вимоги визнає та просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також, 02.10.2026 до суду надішла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що з позовними вимогами ОСОБА_1 ознайомлений, раніше подану заяву про визнання позовних вимог підпримує в повному обсязі, заперечень проти позову не має; у зв`язку з перебуванням на військовій службі, з`явитися до суду в призначений час не може.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 03 січня 1979 року міським відділом ЗАГС м. Бердянська Запорізької області зроблено запис за №03, після реєстрації шлюбу, прізвище дружини - ОСОБА_7 (а.с. 10).

ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим 18.02.1953 в м.Кривий Ріг Жовтневим р/в ЗАГС, про що зроблено відповідний запис за №336. (а.с.7).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб 21 серпня 1976 року, зареєстрований Жовтневим відділом ЗАГС м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, про що зроблено запис за № 735 (а.с.8).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.09.2011 (а.с. 10 з.б.).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.06.2015 (а.с.8 з.б.).

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 18.12.2013, виданого органом приватизації виконкомом Жовтневої районної у місті ради, згідно з рішенням №588 від 18.12.2013р., ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17267963 від 03.02.2014 (а.с.11,12).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 від 15.04.2025 (а.с.27 з.б.).

Позивач купувала ліки ОСОБА_4 та здійснювала оплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями квитанцій.

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що після смерті дружини ОСОБА_4 , у 2011 році, позивачка приходила до нього, доглядала за ним, оскільки той хворів на епілепсію. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 , восени 2015 року, позивачка почала приходити кожного дня до ОСОБА_4 , з часом остаточно переїхала до нього, жили як батько і донька, позивачка опікувалась його здоров`ям, допомагала з побутом.

Свідок ОСОБА_10 вказала, що позивачку знає більше тридцяти років. Після смерті чоловіка, восени 2015 року, ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_4 , в квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнта, жили вони як дочка та свекор. У неї було своя окрема кімната, де знаходилися її особисті речі.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що після смерті свого чоловіка позивачка переїхала до ОСОБА_4 , доглядала його з осені 2015 року, проживали по АДРЕСА_3 .

Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори, Тімошиною О.В. від 04.11.2025 №1760 02-3/ відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало – ОСОБА_4 , 1939 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що відсутній факт родинних відносин між нею та померлим (а.с. 34 з.б.).

На виконання ухвали суду від 31.03.2026, державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори, Тімошиною О.В. направлено до суду копію спадкової справи, згідно якої після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №702/2025 за заявою ОСОБА_1 . З заявою про прийняття спадщини також звернувся ОСОБА_2 (а.с. 80-91).

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 вказав, що про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім`ї, тощо.

Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємиці четвертої черги, оскільки відсутній факт родинних відносин, таким чином юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, необхідно позивачу для захисту своїх прав.

У ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 , з 2015 року, до дня смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкала з ним за однією адресою та д оглядала його, оскільки він потребував такого догляду, перебувала з ним у родинних відносинах, які мали тривалий сімейний характер, вони жили в одній квартирі, мали спільний бюджет, платили комунальні платежі, вели домашнє господарство, позивач опікувалась станом здоров`я спадкодавця, доглядала його, приймала участь у похованні та після його смерті продовжила доглядати за квартирою.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає позивачем доведено юридичний факт, що остання була пов`язана зі спадкодавцем ОСОБА_4 спільним побутом та взаємними правами і обов`язками - проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла висновку, що позивачка постійно проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю в період часу з серпня 2015 року по квітень 2025 року та на час відкриття спадщини, а тому вимога позивачки про встановлення факту, що має юридичне значення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позивачем позовну вимогу про стягнення судових витрат не заявляла, тому суд не вирішує питання про їх розподіл.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 1220, 1216, 1218-1223, 1268-1272 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 19, 141, 206, 259, 263-265, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , з серпня 2015 року по квітень 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосереднього до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя