Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №192/2512/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №192/2512/26

Суддя: Щербина Н. О.

Справа № 192/2512/26

Провадження № 2-а/192/30/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R686982 від 12 серпня 2026 року, якою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною і прийнятна на припущеннях всупереч вимог процесуального та матеріального права. Вказує, що з оскаржуваної постанови неможливо встановити коли та за яких обставин позивачем було вчинено адміністративне правопорушення; коли та ким було направлено повістку та з якою вимогою і на яку дату та час позивач повинен був з`явитися та до якого саме ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в чому саме полягає суть вчиненого правопорушення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого просили відмовити в задоволенні позову зазначивши, що 07 липня 2026 року позивачу було направлено повістку для уточнення даних, за якою військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився. Тому 04 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в електронному вигляді було направлено звернення до органів Національної поліції щодо розшуку ОСОБА_1 у зв`язку з його не прибуттям вчасно за повісткою до ТЦК та СП, а 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та за результатами з`ясування обставин було встановлено, що позивач у строк та місце, зазначені у повістці не з`явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи, що вказана справа є справою незначної складності, суддею при відкритті провадження у справі, у відповідності до вимог ч. ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 257, 262 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ознайомившись з позовною заявою, відзивом та наданими сторонами доказами, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що постановою № R686982 від 12 серпня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частина 3 цієї статті – за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Законодавством України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є комплексна система нормативно-правових актів, базою для якої є Конституція України, Закони України «Про оборону України» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця сфера законодавства чітко врегульовує підготовку держави, економіки, бізнесу та громадян до захисту країни в умовах особливого періоду чи воєнного стану.

Отже, наслідком порушення вказаних норм законодавства є зокрема адміністративна відповідальність, передбачена ст. 201-1 КУпАП.

У відзиві вказано, що 07 липня 2026 року позивачу було направлено повістку для уточнення даних, за якою військовозобов`язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився.

Судом досліджено копію повістки № 8157208 від 07 липня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 викликався на 24 липня 2026 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Вказана повістка була направлена засобами поштового зв`язку на наступну адресу: АДРЕСА_2 .

З дослідженої копії паспорта позивача з`ясовано, що вказана адреса, є адресою місця реєстрації позивача, яку він також вказав в позові під час звернення з позовом до суду (а.с.15-16). Також вказана адреса зазначена у військово-обліковому документі ОСОБА_1 «Резерв+».

Судом встановлено, що повістка № 8157208 від 07 липня 2026 року була направлена позивачу з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 07 липня 2026 року та повернута відправнику 21 липня 2026 року з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Разом з тим у повістці вказано, що номер телефону – не відомий.

З доданих до позову доказів, а саме з роздруківки військово-облікового документа ОСОБА_1 «Резерв+» судом з`ясовано, що вказаний документ містить номер телефону ОСОБА_1 , який не вказаний ані у повістці, ані у рекомендованому повідомленні.

Згідно п. 41 постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560

«Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року передбачено зокрема, що "Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затв. наказом АТ «Укрпошта» від 28 грудня 2023 року № 6668 (далі – Регламент) рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно з пунктом 6.12.4 Регламенту, у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою "Повістка ТЦК" адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК" ф.22а, де додатково проставляє позначку "Повістка ТЦК", як вказано на рис. 16. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до пункту 6.16 Регламенту інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Водночас з матеріалів справи встановлено, що контактний телефон ОСОБА_1 не вказаний на конверті із повісткою, хоча такий номер телефону наявний в його військово-обліковому документі.

Також в матеріалах справи відсутня копія повідомлення ф. 22 з зазначенням на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача.

Отже в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки позивачу шляхом телефонного дзвінка на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК" ф.22а, де додатково проставляється позначка "Повістка ТЦК".

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивач отримав повістку № 8157208 від 07 липня 2026 року про його виклик на 24 липня 2026 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Суд вважає за доречне звернути увагу на суттєвий розмір штрафу, який було накладено оскаржуваної постановою, що у свою чергу, покладає на відповідача вимогу належним чином пересвідчитись у сповіщенні особи про необхідність прибути за викликом.

Підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка, яка направлена на ухилення особи від обов`язку прибути по повістці. Відсутність доказів про обізнаність особи про існування повістки, за умови її добросовісної поведінки, не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів суду факт вручення позивачу повістки № 8157208 від 07 липня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 викликався на 24 липня 2026 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних, або факт його належного оповіщення про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

09 вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами. Конституційний суд вказав, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому сума судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 18, 77, 246, 262, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код в ЄДРЮОФОПГФ - НОМЕР_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R686982 від 12 серпня 2026 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови серії № R686982 від 12 серпня 2026 року - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (( АДРЕСА_4 , код в ЄДРФОПЮОГФ – НОМЕР_2 ) на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua