Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №186/1570/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа №186/1570/26

Провадження № 3/0186/405/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Шахтарське

Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області Рукас М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, притягнутого по ч.2 ст.187 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №963135 від 27.07.2026, ОСОБА_1 20 .07.2026 не з`явився на відмітку до відділення поліції №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, чим порушив обмеження вказані в ухвалі Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.187 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, від нього не надходило.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не подав, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст.245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.7КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Органами поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Разом з тим, ч. 2 ст. 187 КУпАП встановлює відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні зазначених у диспозиції статті правил адміністративного нагляду, а саме:

1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);

5) нереєстрація в органі Національної поліції.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка знаходиться під адміністративним наглядом.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу так і у формі необережності.

Таким чином об`єктивна сторона ч. 2 ст. 187 КУпАП, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 встановлює відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Підтвердженням наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 187 КУпАП, може бути лише постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП, що набрала законної сили.

Як встановлено судом, фабула протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.187 КУпАП щодо ОСОБА_1 не містять згадування такого кваліфікуючої ознаки як повторність, а матеріали справи не містять інформації, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.187 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КУпАП не підтверджена матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим самим, таке уточнення фабули судом є неприйнятним з наведених передумов.

Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 2 ст. 187 КУпАП, а тому провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст.ст.7, 40-1, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст.187 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шахтарський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Максим РУКАС