Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №185/12010/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/12010/26

Провадження № 2/185/10117/26

14 жовтня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Ільїної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Павлограді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 поштовим відправленням 0411639898644, надісланим через АТ «Укрпошта» позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути аліменти на утримання матері у розмірі 1/6 частини доходу щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною 3-х років; стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.07.2025 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області, від цього якого сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначала, що самостійно доглядає та виховує дитину, яка не досягла трирічного віку, не має можливості працювати, її дохід відсутній, і вона повністю залежить від допомоги чоловіка. Відповідач, за твердженням позивачки, працює поліцейським, належної фінансової допомоги на утримання дитини та матері не надає. Згоди щодо розміру матеріального забезпечення не досягнуто, відповідач працездатний. На підтвердження витрат на правничу допомогу послалася на договір № 300626/01 від 30.06.2026, укладений з адвокатом Борзенковим Едуардом Васильовичем, звіт № 1 від 02.07.2026, акт прийому-передачі від 02.07.2026 на суму 5000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 36 від 02.07.2026.

06.10.2026 через систему «Електронний суд представником відповідача адвокатом Рибалкою Оленою Сергіївною подано відзив, у якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 176 ЦПК України: не зазначено реквізитів рахунку позивачки в банку чи небанківському надавачі платіжних послуг і не міститься інформації про їх відсутність, що, на думку відповідача, створює перешкоди для добровільного виконання рішення; не зазначено ціни позову. Також зазначено, що не надано жодного доказу спільного проживання позивачки з дитиною. Відповідач посилався на статтю 181 Сімейного кодексу України та постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 759/14761/22, від 19.12.2022 у справі № 643/3223/21, від 22.11.2022 у справі № 188/1029/19, від 16.04.2026 у справі № 314/5990/24 і стверджував, що обов`язковою умовою стягнення аліментів є проживання дитини з тим із батьків, на користь якого вони стягуються. Відповідач зазначив, що відносини між сторонами напружені, місце проживання дитини йому невідоме, позивачка відмовляється надати відповідну інформацію, актів обстеження житлових умов і довідок про спільне проживання у справі немає. Сторона відповідача заявила про невизнання обставини проживання дитини з позивачкою.

13.10.2026 через систему «Електронний суд» представником позивачки адвокатом Яцемірським Євгеном Володимировичем подано відповідь на відзив. У відповіді заперечення відзиву названо безпідставними. Щодо банківських реквізитів і ціни позову зазначено, що вимога про рахунок не є безумовною підставою для відмови в позові, до відповіді додано реквізити рахунку, а відсутність розрахунку ціни позову за один рік у позові про аліменти в частці від доходу не є підставою для відмови, оскільки позивачка звільнена від судового збору. Щодо проживання дитини зазначено, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення до суду їй не виповнилося року, вона потребує материнського догляду, позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не має власних джерел доходу; відповідач не довів, що дитина проживає з ним або з іншими особами; позивачка зверталася до відповідача за згодою на реєстрацію місця проживання дитини, у згоді їй відмовлено. Також зазначено, що розміри 1/4 і 1/6 відповідають статтям 182–184 Сімейного кодексу України, а витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. підтверджені договором, звітом, актом і квитанцією. Просила позов задовольнити повністю.

У судове засідання 14.10.2026 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 особисто не з`явились. З`явились представник позивачки адвокат Яцемірський Є.В. (в режимі відеоконференції) та представник відповідача адвокат Рибалка О.С., які підтримали позиції відповідно до позовної заяви та відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами 1–3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК України суд за власною ініціативою може витребувати докази, якщо має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом встановлено, що 05.07.2025 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено шлюб, зареєстрований Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області, актовий запис № 345, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.07.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 13.02.2026 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд самостійно, у порядку частини 7 статті 81 ЦПК України, отримав з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків відомості про джерела та суми доходів.

Відповіддю № 3447523 від 14.10.2026, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Бабія С.О. у справі № 185/12010/26, щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року встановлено такі нараховані та виплачені доходи: січень 2026 – ТОВ «ЮСК УКРАЇНА», ЄДРПОУ 37642136, ознака 101, заробітна плата, 4116,48 грн, податок 740,97 грн; лютий 2026 – ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 37356833, ознака 189, сума, прощена кредитором, 564,00 грн; березень 2026 – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, ознака 128, соціальні виплати, 50000,00 грн; березень 2026 – ТОВ «ЮСК УКРАЇНА», ознака 128, соціальні виплати, 21321,30 грн; квітень 2026 – ТОВ «ЮСК УКРАЇНА», ознака 101, заробітна плата, 31434,76 грн, податок 5658,26 грн, дата прийому на роботу 10.04.2026; квітень 2026 – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ознака 128, 5833,33 грн; травень, червень, липень і серпень 2026 – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ознака 128, по 7000,00 грн. Разом нараховано і виплачено 141269,87 грн, податок 6399,23 грн. Відповіддю № 3448106 від 14.10.2026, 12:26:25, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» щодо ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за той самий період встановлено доходи від одного податкового агента – ГУНП в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 40108866, ознака доходу 185 «Виплати військовослужбовцям»: січень – 51051,12 грн; лютий – 50405,92 грн; березень – 50405,74 грн; квітень – 70811,90 грн; травень – 50405,98 грн; червень – 50405,92 грн; липень – 50405,98 грн; серпень – 47180,12 грн. Разом нараховано і виплачено 421072,68 грн, податок 75793,09 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статті 12 цього Закону на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно зі статтями 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.

На підставі частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 314/5990/24 зазначено, що право на звернення з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким дитина проживає фактично, а право дитини на кошти для життєдіяльності не може ставитися в залежність від того, чи офіційно визначено її місце проживання.

Оцінивши відзив, суд відхиляє заперечення відповідача з таких підстав.

Відсутність у позовній заяві банківських реквізитів і розрахунку ціни позову не є підставою для відмови в позові, підстав для залишення позовної заяви без руху у порядку ст.ст. 175-177 ЦПК України суд не знайшов, вважаючи це надмірним формалізмом із огляду на обставини даної справи та необхідність дотримання найкращих інтересів малолітньої дитини сторін. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо проживання дитини з матір`ю. Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день ухвалення рішення їй не виповнилося року. Сторони перебувають у шлюбі. Свідоцтво про народження підтверджує походження дитини від позивачки. Доказів того, що дитина проживає з відповідачем або з іншими особами, сторона відповідача не надала. Акта обстеження житлових умов у матеріалах справи немає. З урахуванням віку дитини, факту шлюбу, свідоцтва про народження і відсутності доказів іншого місця проживання дитини суд встановлює, що малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю. Заперечення відповідача про невизнання цієї обставини доводами і доказами не підтверджені.

Твердження позову про відсутність у позивачки доходу і про перебування у відпустці по догляду за дитиною матеріалами справи підтверджені частково, за відсутністю документів щодо позивачки про відпустку по догляду за дитиною, проте випливає із наявністю у відповіді № 3447523 інформації про виплачену позивачці заробітну плату за січень і квітень 2026 року та соціальні виплати. Ця обставина не спростовує права на аліменти на дитину і не звільняє батька від обов`язку її утримання.

Стосовно вимог про стягнення коштів на особисте утримання матері суд виходить із такого.

Відповідно до частини 4 статті 84 Сімейного кодексу України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Стаття 84 Сімейного кодексу України закріплює право на одержання матеріальної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку саме за дружиною, з якою проживає дитина. Подання доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини, за умови що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Тягар доказування відсутності можливості надавати таку допомогу покладається на чоловіка.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю. Трирічного віку дитина не досягла. Відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід від ГУНП в Дніпропетровській області. Доказів неможливості надавати матеріальну допомогу він не подав. Отже, позивачка має право на утримання до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом враховано, що відповідач отримує регулярний дохід, інших утриманців матеріалами справи не встановлено, доказів непрацездатності чи важкого захворювання відповідача немає. Заявлений розмір 1/4 частини доходу на одну дитину відповідає частині 5 статті 183 Сімейного кодексу України, при цьому аліменти на дитину не можуть бути меншими ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Розмір 1/6 частини доходу на утримання матері є співмірним із можливістю відповідача надавати допомогу і не покладає на нього непропорційного тягаря з урахуванням встановленого судом доходу.

Позов пред`явлено 03.07.2026, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку (а.с.24). Аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову: на дитину – до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; на матір – до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

З урахуванням викладеного, приділяючи увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів на дитину та на утримання матері.

Що стосується стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Судом встановлено, що 30.06.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Борзенковим Едуардом Васильовичем було укладено договір про надання правничої допомоги № 300626/01 від 30.06.2026. Надано звіт № 1 від 02.07.2026, акт прийому-передачі від 02.07.2026 і квитанцію до прибуткового касового ордера № 36 від 02.07.2026 на суму 5000 грн. (ас.7-11).

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; 3) поведінку сторони під час розгляду справи; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що, визначаючи розмір суми компенсації гонорару адвоката, суди мають виходити зі встановленого в договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. У разі відсутності у тексті договору умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг суди, використовуючи дискреційні повноваження, мають право відмовити у компенсації, задовольнити заяву повністю або частково.

У постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат за клопотанням іншої сторони, а також з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Клопотання відповідача саме про зменшення витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять. Зважаючи на викладені правові висновки, суд вправі з власної ініціативи, залежно від обставин справи та доказів, наданих на підтвердження витрат, не присуджувати всі заявлені витрати.

На думку суду, заявлені витрати у розмірі 5000 грн. є неспівмірними зі складністю вирішеного питання та обсягом виконаних робіт: підготовка позовної заяви про стягнення аліментів у частці від доходу, первинна консультація. З огляду на характер правовідносин та обсяг послуг, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 500 грн., що відповідає принципу розумності та співмірності за даних обставин і узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів. Позивачка ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена. Підстав для звільнення відповідача не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328,00 грн., отже ставка судового збору становить 1331,20 грн. Цю суму суд стягує з відповідача в дохід держави.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 141, 150, 155, 179, 180–184, 191, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 274, 354, пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, статтею 51 Конституції України, статтями 3, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, Законом України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на особисте утримання матері – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 03.07.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) у дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись із судовим рішенням на офіційному вебпорталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя С. О. Бабій