Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №185/3663/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3663/26

Провадження № 2/185/4725/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2011 року в розмірі 56290,60 грн та судових витрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором. у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

04 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про закриття провадження у справі. У заяві банк прямо повідомив, що «заборгованість Відповідача перед Позивачем повністю сплачена», і просив закрити провадження за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України та повернути судовий збір.

Проте ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено повністю.

Сторони в судове засідання не з`явилися, просили суд розглядати справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

За статтями 12, 13, 81 ЦПК України суд вирішує спір у межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед установленої сили, а докази оцінюються судом у сукупності.

За частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У заяві від 04 вересня 2026 року банк як кредитор і позивач беззастережно підтвердив повне погашення відповідачем заборгованості, щодо стягнення якої звернувся до суду. Це повідомлення стосується стану власної грошової вимоги позивача, є чітким за змістом і не містить застереження про непогашений залишок боргу.

За відсутності у справі доказів, які спростовують зазначене повідомлення кредитора, та обґрунтованих сумнівів у добровільності й достовірності такого повідомлення суд приймає його як визнання позивачем обставини повного погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом заявленого позову є вимога банку про присудження до стягнення з відповідача 56290,60 грн за кредитним договором. Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував необхідність судового захисту наявністю невиконаного грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи позивач, який є кредитором за спірним зобов`язанням, через свого представника подав заяву від 04 вересня 2026 року та прямо повідомив про повне погашення відповідачем заборгованості. У заяві не зазначено про часткове виконання чи збереження непогашеного залишку заявленої до стягнення суми. Таке повідомлення походить від особи, яка заявила право на отримання спірних коштів і має безпосередні відомості про стан власної вимоги. Суд оцінює його зміст, походження та узгодженість з іншими матеріалами справи відповідно до статті 89 ЦПК України. За умови відсутності обґрунтованого сумніву в достовірності або добровільності повідомлення суд враховує також положення частини першої статті 82 ЦПК України про визнані учасниками справи обставини.

Таким чином, повідомлення банку стосується не правової оцінки спору, а конкретної фактичної обставини - виконання відповідачем зобов`язання, примусового виконання якого позивач просив у позові. Зміст заяви дає підстави оцінювати погашення саме заявленої заборгованості, а не будь-яких інших зобов`язань сторін.

За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, за встановленого повного погашення спірної заборгованості відсутній невиконаний обов`язок відповідача сплатити ту саму суму повторно.

Суд розмежовує відсутність предмета спору як процесуальну підставу закриття провадження за пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України та відсутність матеріально-правових підстав для задоволення вимоги про стягнення коштів. Відмова у закритті провадження не означає, що суд зобов`язаний присудити до стягнення суму, яка на час вирішення спору вже сплачена.

Припинення спірного грошового зобов`язання під час судового розгляду підлягає оцінці при вирішенні позову по суті. Ухвалення рішення про повторне стягнення погашеної заборгованості не відповідало б характеру заявленого способу захисту та наслідкам належного виконання зобов`язання.

Відмова у задоволенні позову за таких обставин не є висновком про те, що вимога банку обов`язково була безпідставною на дату звернення до суду. Вона ґрунтується на встановленій судом відсутності непогашеної заборгованості на час ухвалення рішення.

Відтак, оскільки сам позивач підтвердив повне погашення заборгованості, щодо якої заявлено вимогу про стягнення 56290,60 грн, правові підстави для задоволення цієї вимоги відсутні.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Від позивача не надходило заяви про відмову від позову, а тому положення ч. 3 ст. 142 ЦПК України не підлягають застосуванню.

Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 133, 141, 259, 263–265 ЦПК України, статтями 526, 599 ЦК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", РНОКПП 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, Київська обл. обл., 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський