Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №205/13470/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/13470/25

Номер провадження2/205/1489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яка діє на підставі довіреності - Какун А. С., звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №73576729 в розмірі 38 870 грн., з яких: 23 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 692 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11 178 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; заборгованість за кредитним договором №52621-01/2025 в розмірі 34 840 грн., з яких: 13 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 040 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 500 грн. - сума заборгованості за штрафом, 1 300 грн. - сума комісії за видачу кредиту, а всього стягнути 73 710 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що 06.08.2024 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №73576729. 14.06.2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно Реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року по Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №73576729 від 06.08.2024 року в розмірі 38 870 грн., з яких: 23 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 692 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11 178 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №73576729 від 06.08.2024 в розмірі 38 870 грн. Крім того, 27.10.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 52621-01/2025. 27.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27052025, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27052025 від 27.05.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34 840 грн., з яких: 13 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 040 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 500 грн. - сума заборгованості за штрафом, 1 300 грн. - сума комісії за видачу кредиту. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 27.05.2025 року, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №52621-01/2025 від 24.01.2025 року в розмірі 34 840 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними договорами складає 73 710 грн. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 09 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні суми є надмірними та несправедливими. Обидва договори не відповідають засаді справедливості. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. В договорі №73576729 несправедливим та недійсним є п. 2.3 щодо надмірно великої процентної ставки за понадстрокове користування кредитом - 2,70% в день та пеня - 2,7% в день (ця умова є нікчемною). В договорі №52621-01/2025 несправедливим та недійсним є п. 1.4 та п. 1.4.1. щодо незрозумілої процентної ставки яка вказана як 0,90% в день та 0,098% в день; п. 5.3 щодо штрафу у розмірі 100% від заборгованості (ця умова є нікчемною). Обов`язок позичальника сплатити комісію за видачу кредиту порушує статті 11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства та прав позичальника. Плата за видачу кредиту не може бути обов`язком позичальника бо ця дія необхідна для виконання кредитодавцем свого обов`язку. Договори сформовані друкуванням тексту шрифтом розміру 5 (договір №73576729) та розміру 3 (договір №52621-01/2025) друкувальних пунктів. Такі дії вчинені відповідачем навмисно з метою ускладнити та унеможливити позивачу прочитання тексту договору, ознайомлення з істотними умовами та відповідно неможливістю прийняття позивачем зваженого та свідомого рішення щодо необхідності укладення договору саме на таких умовах. Друкування тексту договору шрифтом розміру 5 друкувальних пунктів є порушенням вимог чинного законодавства, що стосується оформлення документів, зокрема ДСТУ 4163:20 передбачає необхідність використання шрифту розміром 12-14 друкарських пунктів. Заявляє про нікчемність договору №73576729 та договору №52621-01/2025 з вищезазначених у відзиві підстав. Також Позивачем не надано доказів перерахування коштів на рахунок Відповідача. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Право вимоги за факторинговими операціями не доведено Позивачем. В наданих до позову документах міститься витяг з реєстру про відступлення права вимоги до Відповідача однак він не має доказовості, оскільки є документом, сформованим Позивачем, без надання первинних документів, що позбавляє цей документ доказовості в розумінні ст. 76, 78, 79 ЦПК України. До матеріалів справи не додано доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги фактору. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» у повному обсязі.

30 вересня 2025 року представник позивача - Костюшко П. М., подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Кредитний договір та Договір позики підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. У Договорі позики № 73576729 та у Кредитному договорі № 52621-01/2025 зазначено контактні дані Відповідача, а саме номери телефонів, внесені Відповідачем власноруч при укладенні кредитного договору, зокрема номер телефону + НОМЕР_3. Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що Позичальник через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надсилав Позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС коду (одноразовий ідентифікатор - дані електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання вищевказаного договору. Виходячи з вищевикладеного слідує, що договір було підписано позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який було надіслано первісним кредитором на номер телефону, зазначений Відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом. В той же час, номер телефону, НОМЕР_1 , вказаний Відповідачем як контактний у відзиві на позовну заяву. Даний факт є додатковим підтвердженням укладання Відповідачем вищевказаного договору в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Первісних кредиторів та доступний, зокрема, через сайт Первісного кредитора таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, підтвердженням отримання коштів Відповідачем за договором, визнання ним та погодження умов даного договору. Уклавши договір позики, Відповідач погодився, що сума позики становить 23 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 0,68 %. Після спливу 30 денного терміну на який надавалися кредитні кошти у позику Відповідач мав повернути Первісному кредитору суму у розмірі 27 692,00 грн (тіло позики 23 000,00 грн + відсотки у розмірі 4 692,00 грн за 30 днів користування). Але у зв`язку з тим, що Відповідач не дотримався умов погашення заборгованості, та не виконав свої зобов`язання перед Первісним кредитором, Первісний кредитор мав право відповідно до умов Договору застосувати процентну ставку за понадстрокове користування Позикою в розмірі 2,70 % від суми позики за кожний день користування, а це 621,00 грн. В результаті сума нарахованих відсотків могла становити: 60 582,00 грн (4 692,00 (за 30 днів) + 55 890,00 (за 90 днів). Уклавши кредитний договір, Відповідач погодився, що сума кредиту становить 13 000,00 грн, строк кредиту 120 днів, процентна ставка становить 0,90%. За 120 днів сума відсотків буде становити: 117,00 грн х 120 днів = 14 040,00 грн. - сума % яку міг нараховувати Первісний кредитор. Звертав увагу суду, що заборгованість вказана у позовній заяві, яка підлягає стягненню з Відповідача нараховувалася Первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги. Перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Зі змісту Кредитного договору вбачається, що жодної з умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесено не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання коштів, Відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. У випадку неповного розуміння умов Кредитного договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. В законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Таким чином, Договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача. На підставі викладеного, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак у прохальній частині відповіді на відзив (п. 2) зазначено клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Позиція відповідача по суті спору викладена у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що всі учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.08.2024 між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №73576729 у виді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 23 000 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики. Строк позики 30 днів з кінцевою датою повернення позики 04.09.2024, процентна ставка 0,68% (фіксована) на день, 2,70% на день за понадстрокове користування позикою (її частиною), орієнтовна загальна вартість позики 27 692 грн.

Підписанням договору, позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договору ознайомився з його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін на наслідки укладення договору йому зрозумілі (п.п. 5.1-5.3 договору).

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «28278».

В матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, якій містить аналогічні умови кредитування та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «43865».

14.06.2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною його договору.

28 липня 2021 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою п. 1.3 договору факторингу викладено в наступній редакції: «Клієнт зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Решту положень договору залишено без змін.

13 червня 2022 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, якою п. 9.1 договору факторингу викладено в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».

23 грудня 2024 року між ТОВ ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №45 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, пунктом 4 якої визначено, що в якості Ціни Продажу згідно Реєстру Боржників № 40 від «23» грудня 2024 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 14,5% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3 022 397,42 грн.

На підтвердження виконання умов договору факторингу та додаткових угод до нього позивачем надано акт прийому-передачі реєстру боржників №40 від 23.12.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 на суму 54 525 841,11 грн., а також платіжну інструкцію №587 від 27.12.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти у сумі 3 022 397,42 грн.

Згідно витягу з Реєстру боржників №40 від 23.12.2024 року до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №73576729 від 06.08.2024 року в розмірі 38 870 грн., з яких: 23 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 692 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11 178 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

Крім того, 24 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №52621-21-01/2025, відповідно до умов якого товариство надає клієнту кредит у розмірі 13 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 120 днів з кінцевою датою погашення 23.05.2025 (п. 1.2 Договору)

За користування кредитом товариством нараховують проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту у сумі 1 300 грн. одноразово (що складає 10% від суми кредиту). (п. 1.4 Договору)

Денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 Договору. Орієнтовна річна процентна ставка за кредитом 2572,74%, орієнтовна загальна вартість кредиту 28 340 грн. (п. 1.4.1 Договору)

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-2814.

У випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, в становлених в графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у виді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості. (п. 5.3 Договору)

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатору «Y993», що відображено у розділі 8 договору.

Разом з договором відповідачем був погоджений та підписаний електронним підписом «Y993» Додаток №1 до договору «Графік платежів», у якому визначено належні до сплати суми та дати їх внесення.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом «W798», який містить аналогічні умови кредитування.

27 травня 2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27052025, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною його договору.

Пунктом 3.3 Договору факторингу визначено, що ціна продажу за договором становить 4 759 461,36 грн.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем надано акт прийому-передачі реєстру боржників від 27.05.2025 за договором факторингу №27052025 від 27.05.2025, а також платіжну інструкцію №722 від 30.05.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» грошові кошти у сумі 4 759 461,36 грн.

Згідно витягу з Реєстру боржників від 27.05.2025 року до Договору факторингу №27052025 від 27.05.2025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №52621-01/2025 в розмірі 34 840 грн., з яких: 13 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 040 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 500 грн. - сума заборгованості за штрафом, 1 300 грн. - сума комісії за видачу кредиту.

Згідно листа від 27.05.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №52621-01/2025 від 24.01.2025.

Так, спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.

Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.

Закон України «Про електронну комерцію визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у виді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у виді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 рокуу справі № 500/6150/14.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, номер телефону) були використані третіми особами для укладення договору позики та кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.

Отже, судом достовірно встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 договору позики та кредитного договору з відповідними фінансовими установами, а також перехід прав вимоги за цими договорами до позивача.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Варто звернути увагу, що засади доказування у цивільному судочинстві свідчать, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17)

У постанові від 22.09.2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В цьому контексті слід звернути увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

Суд зазначає, що належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів ані за укладеними договорами матеріали справи не містять. Зокрема позивачем не надано платіжних інструкцій, банківських виписок, документів платіжної системи або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Аналізуючи у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу грошових коштів у розмірі визначеному Договором позики та кредитним договором, що б свідчило про належне виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчить про видачу відповідачу грошових коштів, які зазначені в договорах.

Сам по собі факт укладення вказаних договорів в електронній формі не є безумовним доказом отримання позичальником грошових коштів, оскільки кредитний договір є реальним та вважається виконаним кредитодавцем після надання коштів позичальнику.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач, наголошуючи на тому, що він не є первісним кредитором та не має у розпорядженні відповідних первинних документів на підтвердження фактичного перерахування відповідачу грошових коштів за укладеними договорами, а первісні кредитори йому таких документів не передавали, не скористався своїм правом та не заявляв до суду клопотань про витребування відповідних доказів із банківських установ, в яких відкрито рахунки відповідача, на які нібито здійснювалось фактичне перерахування грошових коштів.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу кредитних коштів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За відсутності доказів видачі кредиту суд позбавлений можливості дійти висновку про виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 необґрунтовані, а отже заявлений позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 142, 247, 263, 265, 268, ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. М. Курбанова