Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №375/1272/24
Суддя: Писана Таміла Олександрівна
справа № 375/1272/24
провадження № 22-ц/824/5704/2026
головуючий у суді І інстанції Смик М.М.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»), найменування якого згідно з рішенням № 251124/1 єдиного засновника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало про те, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальність «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 15 000 грн, строком на 18 днів, зі стандартною процентною ставкою в розмірі 1,90% на день та зі зниженою процентною ставкою в розмірі 0,665 % на день.
Відповідач не виконала договірні зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», в сумі 40 662,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 14 021,58 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 641 грн.
23 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вчинено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 10 лютого 2022 року №5518153 перейшло до позивача, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 25 вересня 2023 року.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як новий кредитор, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року в сумі 40 662,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 14 021,58 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 641 грн; 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору; 10 000 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року у розмірі 16 685,68 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 993,91 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2 461,80 грн на відшкодування витрат зі сплати професійної правничої допомоги, а всього 3 455,71 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуване рішення в частині розміру стягнутої заборгованості та нарахованих процентів за користування кредитом.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ту обставину, що в межах примусового виконання заочного рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19.02.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. з неї було стягнуто на користь Позивача грошові кошти в розмірі 6 181,82 грн. У подальшому зазначене заочне рішення суду було скасоване ухвалою цього ж суду від 18.09.2025 року.
Докази фактичного стягнення з відповідачки грошових коштів у сумі 6 181,82 грн (постанови приватного виконавця, платіжні документи та інші підтвердні матеріали) були належним чином додані до заперечень на позов та знаходяться в матеріалах справи. Відтак суд першої інстанції мав усі правові та фактичні підстави для врахування зазначених доказів при ухваленні рішення, однак безпідставно цього не зробив.
Незважаючи на скасування судового рішення, на підставі якого здійснювалося примусове стягнення, грошові кошти у сумі 6 181,82 грн відповідачці повернуті не були, що фактично свідчить про їх зарахування в рахунок виконання зобов`язання перед Позивачем.
За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний врахувати факт фактичного отримання Позивачем зазначеної суми та зменшити розмір заявленої до стягнення заборгованості. Втім, цього зроблено не було, що призвело до необґрунтованого та завищеного визначення суми боргу.
Враховуючи, що Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 021,58 грн, а також те, що на його користь вже було стягнуто 6181,82 грн у порядку примусового виконання, реальний розмір заборгованості за тілом кредиту, за підрахунком відповідачки, становить 7 839,76 грн.
03 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - Крюкової М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому з доводами відповідачки не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Сторонами заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не заявлено.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із встановлених умов договору щодо строку його дії, порядку нарахування відсотків та з урахуванням сплачених відповідачкою сум на виконання умов договору.
Колегія апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції, зробленим на підставі проведеного судом власного розрахунку, погоджується, оскільки такого висновку суд в оскаржуваному рішенні дійшов з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як, слідує із змісту доводів апеляційної скарги, відповідачка не заперечує правильність встановлення судом правовідносин щодо укладення кредитного договору, отримання коштів та часткового виконання відповідачкою договірних зобов`язань.
Основні заперечення апеляційної скарги стосуються тієї обставини, що судом під час здійснення розрахунку заборгованості не було враховано у рахунок зменшення суми заборгованості за договором розмір стягнутих приватним виконавцем коштів у сумі 6181,82 грн за виконавчим листом№375/1272/24, виданим 25.03.2025 року на виконання заочного рішення.
Ураховуючи наведене, колегія апеляційного суду перевіряє оскаржуване рішення саме у межах доводів апеляційної скарги та не перевіряє рішення в частині, яка небула оскаржена.
Як слідує із матеріалів справи, 19 лютого 2025 року Рокитнянський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5254249 від 21 грудня 2021 року у розмірі 34 249,36 грн; вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення, скасовано заочне рішення цього ж суду від 19 лютого 2025 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 21 жовтня 2025 року об 11 год.
Постановою приватного виконавця від 18.09.2025 року було закінчене виконавче провадження НОМЕР_1 за наведених підстав. У відповідній постанові також було указано, що на користь стягувача було стягнуто та перераховано кошти у розмірі 6181,82 грн, також з боржника стягнуто 619,94 грн основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
Згідно із положеннями ст. 40 наведеного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Сам державний або приватний виконавець не повертає кошти самостійно з власного чи депозитного рахунку (якщо вони вже були перераховані стягувачу) - повернення здійснюється безпосередньо стягувачем на користь боржника за відповідним рішенням суду. Порядок повернення коштів, стягнутих на виконання скасованого заочного рішення (у цивільному процесі України), регулюється інститутом повороту виконання рішення згідно зі статтями 444-445 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.
Таким чином, стягнуті приватним виконавцем грошові кошти на виконання заочного рішення, яке у подальшому було скасоване, не могли бути зараховані судом першої інстанції як виконання позичальником договірних зобов`язань.
У разі, якщо грошові кошти були отримані стягувачем, вони можуть бути предметом заліку стягувачем чи приватним виконавцем таких коштів у рахунок виконання нового рішення суду першої інстанції за наслідком повторного перегляду справи, яким також встановлено заборгованість та підстави для стягнення заборгованості з відповідача на користь стягувача.
Відповідно, висновки суду щодо визначення розміру заборгованості є правильними, не спростованими доводами апеляційної скарги, а заперечення відповідачки щодо неврахування судом стягнутої приватним виконавцем суми коштів, є предметом регулювання правовідносин на стадії виконання судового рішення, та не впливають на вирішення цього спору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК. П. Приходько
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua