Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №372/5476/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Київ

Справа № 372/5476/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8262/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Небилицею Артемом Вікторовичем, на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року (ухвалене у складі судді Тиханського О.Б.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1334-4039 від 19.01.2024 року у розмірі 54212,38 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.01.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1334-4039. Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора С5629 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн. зі строком кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, зниженою процентною ставкою 1,20 % в день, стандартної % ставкою ,1,50 % в день. Всупереч умов кредитного договору відповідач не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим станом на 26.08.2025 року виникла заборгованість на загальну суму 60572,38 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 12000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 48456,00 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 116,38 грн. Разом з цим, позивач просить стягнути лише частину заборгованості у розмірі 54212,38 грн., застосувавши до відповідачки програму лояльності та списання частини заборгованості по процентам у розмірі 6360,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1334-4039 від 19 січня 2024 року в розмірі 54 212 грн 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 00 коп.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Небелиці А.В. про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено укладення сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання ОСОБА_1 12 000 грн кредитних коштів, погодження ним істотних умов кредитування та неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту і сплати процентів.

Суд установив, що станом на 26 серпня 2025 року загальний обсяг облікованої кредитодавцем заборгованості становив 60 572,38 грн, однак позивач, застосувавши програму лояльності, заявив до стягнення лише 54 212,38 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Небелицю А.В., подав 16 січня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року та направити справу до Обухівського районного суду Київської області для призначення розгляду справи в загальному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та був позбавлений можливості подати відзив і висловити свої заперечення проти позову.

Заперечує факт належного укладення кредитного договору, оскільки відповідач такого договору не підписував.

Вважає необґрунтованим наданий кредитодавцем розрахунок процентної заборгованості, посилаючись на військовий квиток серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 08 серпня 2022 року був призваний до Збройних Сил України, а також посвідчення учасника бойових дій, зазначає, що на нього поширюється пільга, передбачена частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому проценти за користування кредитом нарахуванню не підлягали.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу позивач не подав.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою доставлені представнику позивача - Сміщук А.О. (відповідно до її заяви від 01 травня 2026 року) 06 травня 2026 року (а. с. 153).

03 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про долучення довідки щодо погашення відповідачем заборгованості, відповідно до якої після ухвалення оскаржуваного рішення відповідач здійснив платежі 30 квітня, 12 травня та 14 травня 2026 року у загальному розмірі 56 634,78 грн.

11 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який залишається колегією суддів без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

19.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1334-4039 для задоволення особистих потреб позичальника з сумою кредиту 12000,00 грн. зі строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, зниженою процентною ставкою 1,20 % в день, стандартної % ставкою 1,50 % в день.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено даними витягу з реєстрів банків щодо видачі кредиту, розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Станом на 26.08.2025 у відповідача перед кредитодавцем виникла заборгованість на загальну суму 60 572,38 гривень, а саме:- прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 гривень,- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 48 456,00 гривень,- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 116,38 гривень.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 6 360,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 54 212,38 гривень.

Таким чином, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача не повної суми заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 гривень;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 212,38 гривень; що разом становить 54 212,38 гривень.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 54 212,38 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача

В апеляційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на те, що справа була розглянута судом першої інстанції за його відсутності без належного повідомлення про її розгляд.

Зазначений довід підлягає першочерговій перевірці, оскільки відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо таке повідомлення є обов`язковим та такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу цією підставою.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

Порядок направлення та вручення судових повісток визначений статтею 128 ЦПК України.

За змістом частини сьомої цієї статті у разі ненадання фізичною особою, яка не має статусу підприємця, інформації щодо іншої адреси судова повістка надсилається за адресою її місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції направив судову кореспонденцію щодо судового засідання 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 51).

Разом із тим відповідне поштове відправлення відповідачу не вручено та повернуто до суду з відміткою установи поштового зв`язку «невірна адреса» (а. с. 57).

Більше того, на судове засідання 20 листопада 2025 року відповідач не повідомлявся у встановленому законом порядку (а. с. 58-62).

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, зокрема, що днем вручення судової повістки може вважатися день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову особи отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Натомість відмітка «невірна адреса» за своїм змістом не є ані відміткою про відмову адресата від отримання кореспонденції, ані відміткою про відсутність особи за місцем її проживання.

Така відмітка не підтверджує, що оператором поштового зв`язку було здійснено спробу вручення судової кореспонденції безпосередньо ОСОБА_1 за місцем його проживання та що її невручення стало наслідком поведінки самого відповідача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 20 листопада 2025 року у визначений процесуальним законом спосіб.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про судовий розгляд.

При цьому ОСОБА_1 прямо обґрунтовує апеляційну скаргу зазначеним порушенням свого права на участь у розгляді справи, а тому наявна передбачена пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язкова підстава для скасування заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року та ухвалення нового судового рішення.

Щодо вирішення позову по суті

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та правочин підписаний його стороною (сторонами).

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України встановлено письмову форму кредитного договору.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку; заповнення формуляра заяви в електронній формі, що підписується в установленому законом порядку; або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції та логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Оригінал електронного документа у передбачених законом випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, у тому числі у паперовій копії.

Частинами першою, другою статті 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може заперечуватися виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися лише з цієї підстави.

Щодо укладення кредитного договору

Доводи апеляційної скарги про недодержання письмової форми кредитного договору є безпідставними, оскільки матеріали справи підтверджується, що кредитний договір містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором C5629.

Пунктом 3.10 договору сторони безпосередньо погодили, що документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є еквівалентними документам у письмовій формі, підписаним власноручно.

Матеріали справи також містять персональні дані відповідача, реквізити його платіжної картки та електронну адресу, використані під час оформлення кредиту.

Доказів неправомірного використання третіми особами його персональних даних, реквізитів платіжного засобу або одноразового ідентифікатора відповідач не надав.

Крім того, матеріалами справи підтверджено реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо перерахування 12 000 грн на визначену при укладенні договору платіжну картку, що свідчить про існуванням між сторонами кредитних правовідносин.

За таких обставин саме лише заперечення відповідачем факту власноручного підписання паперового примірника договору не спростовує його укладення в передбаченій законом електронній формі.

Щодо статусу відповідача як військовослужбовця

Доводи апеляційної скарги про відсутність у кредитодавця права нараховувати проценти у зв`язку із проходженням відповідачем військової служби колегія суддів також відхиляє з огляду на таке.

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом для визначених цією нормою категорій військовослужбовців протягом відповідного періоду проходження ними військової служби.

Отже, юридично значущим для застосування цієї пільги є встановлення факту належності особи до визначеної законом категорії військовослужбовців саме протягом періоду, за який кредитодавцем нараховані проценти.

Із наданої відповідачем копії військового квитка вбачається, що 08 серпня 2022 року його було призвано до Збройних Сил України. Військовий квиток також містить відомості про присвоєння відповідачу 23 серпня 2023 року військового звання старшого солдата.

Водночас ці відомості самі по собі не підтверджують безперервного проходження ОСОБА_1 військової служби у період дії спірного кредитного договору - з 19 січня до 13 листопада 2024 року.

Посвідчення учасника бойових дій від 07 грудня 2023 року підтверджує наявність у відповідача відповідного статусу ветерана війни, однак саме по собі не є доказом того, що протягом усього наступного періоду кредитування він продовжував проходити військову службу.

Актуальної довідки військової частини, довідки про проходження військової служби у 2024 році, витягу з наказу по особовому складу про зарахування до списків військової частини та перебування на службі у відповідний період або інших належних доказів цих обставин відповідач до суду не надав.

При цьому пунктом 11.3.8 кредитного договору, укладеного 19 січня 2024 року, зафіксовано запевнення самого позичальника про те, що на момент укладення договору він не має статусу військовослужбовця або особи, прирівняної до статусу військовослужбовця.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц не дає підстав для іншого висновку, оскільки в тій справі суди встановили, що позичальник є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі, причому відповідний факт підтверджувався кількома довідками командира військової частини, виданими у різні періоди.

Натомість у справі, що переглядається, належних доказів перебування ОСОБА_1 на військовій службі саме у період кредитування відповідач не подав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, підстав для застосування до спірних правовідносин частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» апеляційним судом не встановлено.

Щодо розміру нарахованих процентів

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про необґрунтовано значний розмір процентної заборгованості.

Пунктом 4.9 кредитного договору прямо встановлено строк кредитування 300 календарних днів, а датою повернення кредиту визначено 13 листопада 2024 року.

Пунктом 4.6 договору встановлено стандартну фіксовану процентну ставку 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом строку дії договору за винятком періодів, у яких за виконання передбачених договором умов застосовується знижена ставка 1,20 %.

Відповідач погодився з такими умовами під час укладення електронного договору.

При незмінному залишку кредиту 12 000 грн стандартна ставка 1,50 % становить 180 грн процентів за один день користування кредитом, а за 300 календарних днів максимальний арифметичний розмір процентів за такою ставкою становив би: 12 000 грн * 1,50 % * 300 днів = 54 000 грн.

Водночас кредитодавець фактично нарахував відповідачу лише 48 456 грн процентів, оскільки при розрахунку враховувалися періоди застосування зниженої ставки та здійснений позичальником платіж.

Більше того, до суду позивач звернувся з вимогою про стягнення ще меншої суми - 42 212,38 грн заборгованості, застосувавши програму лояльності та зменшивши загальну заборгованість на 6 360 грн.

Наданий позивачем детальний розрахунок свідчить, що останнє нарахування процентів здійснене саме 13 листопада 2024 року, тобто в останній день погодженого сторонами 300-денного строку кредитування, а починаючи з 14 листопада 2024 року процентна ставка в розрахунку становить 0 %, і нові проценти не нараховуються.

Таким чином, проценти нараховані в межах погодженого сторонами 300-денного строку користування кредитом і є законними й обґрунтованими.

Сам по собі значний абсолютний розмір процентної заборгованості порівняно із сумою отриманого кредиту не свідчить про незаконність її нарахування, оскільки такий розмір є наслідком погодженої сторонами тривалості кредитування, установленої договором процентної ставки та неналежного виконання позичальником зобов`язань протягом відповідного періоду.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованого контр розрахунку процентів, який би спростовував наведені позивачем дані, за винятком доводу про необхідність повного звільнення відповідача від їх сплати як військовослужбовця, який колегія суддів відхилила з наведених вище мотивів.

Щодо погашення відповідачем заборгованості після ухвалення рішення суду

Під час апеляційного провадження ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало довідку щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості.

Із неї вбачається, що 30 квітня, 12 травня та 14 травня 2026 року відповідачем здійснені платежі в загальній сумі 56 634,78 грн.

Вказана сума відповідає сукупному розміру присуджених оскаржуваним рішенням 54 212,38 грн кредитної заборгованості та 2 422,40 грн судового збору.

Разом із платежем у сумі 5 787,62 грн, здійсненим 03 лютого 2024 року та вже врахованим кредитодавцем при визначенні кредитної заборгованості, довідка містить відомості про платежі загалом на 62 422,40 грн.

Таким чином, після ухвалення рішення суду першої інстанції присуджені цим рішенням суми були фактично стягнуті з відповідача у порядку його примусового виконання. Указане не спростовує існування та обґрунтованість заявленої позивачем матеріально-правової вимоги, яка виникла до звернення до суду, водночас свідчить про фактичне виконання відповідного грошового зобов`язання.

Колегія суддів враховує правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 363/4264/17, відповідно до якого під час нового вирішення справи після виконання раніше ухваленого, а надалі скасованого судового рішення суд визначив загальний обґрунтований розмір грошової вимоги, зарахував у рахунок її виконання суму, вже сплачену боржником за попереднім судовим рішенням, та визначив до остаточного стягнення лише різницю між належною та фактично сплаченою сумами.

Оскільки за результатами нового вирішення спору апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у тому самому розмірі, а матеріалами справи підтверджено і позивачем визнано, що після ухвалення рішення суду першої інстанції ним уже отримано 54 212,38 грн у рахунок погашення спірної заборгованості, зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок виконання цієї постанови, а кошти, вже одержані позивачем у порядку виконання скасованого рішення, не можуть бути стягнуті з відповідача повторно, оскільки залишок заборгованості, який підлягає фактичному стягненню з відповідача на виконання цієї постанови, становить 0 грн.

За таких обставин відсутні як підстави для повторного стягнення з відповідача 54 212,38 грн, так і підстави для повороту виконання попереднього рішення у цій частині, оскільки за результатами нового вирішення спору апеляційний суд установив наявність у позивача матеріального права на одержання цієї самої суми.

Інших доводів, які б спростовували висновки по суті заявлених вимог, апеляційна скарга не містить, зокрема, відповідач не заперечує факт перерахування на визначену при укладенні договору платіжну картку 12 000 грн кредитних коштів, не наводить доказів повернення основної суми кредиту до звернення позивача до суду та не зазначає будь-яких платежів, які були здійснені ним до ухвалення рішення, але не враховані кредитодавцем.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У справі встановлено передбачену пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язкову підставу для скасування заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та обґрунтовує апеляційну скаргу цією обставиною.

Водночас за результатами вирішення спору по суті колегія суддів установила, що між сторонами у передбаченій законом електронній формі укладено кредитний договір № 1334-4039 від 19 січня 2024 року, позивач виконав свій обов`язок та надав відповідачу 12 000 грн кредитних коштів, натомість відповідач належним чином не виконав обов`язку з їх повернення та сплати передбачених договором процентів.

Доводи відповідача щодо неукладення договору та відсутності підстав для нарахування процентів у зв`язку з проходженням військової служби не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог з мотивів, наведених у цій постанові, а позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 212,38 грн підлягає задоволенню.

Разом із цим, оскільки після ухвалення рішення суду першої інстанції зазначена сума вже була фактично отримана позивачем у порядку виконання цього рішення, 54 212,38 грн підлягають зарахуванню в рахунок виконання нової постанови апеляційного суду, у зв`язку з чим грошові кошти за основною позовною вимогою додатковому стягненню з відповідача не підлягають.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду, розмір заборгованості не був зменшений а виконання зобов`язань відбулося після подачі позову, витрати відповідача належить залишити за ним.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Небилицею Артемом Вікторовичем, - задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1334-4039 від 19 січня 2024 року у розмірі 54 212,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2 422,40 грн.

Зарахувати сплачені ОСОБА_1 після ухвалення заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 56 634,78 грн. у рахунок виконання цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова