Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №760/1775/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Київ.

Справа №760/1775/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13195/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО » на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року (у складі судді Майстренка О.М.)

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

У грудні 2025 року позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі) про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, теплової енергії, централізованого постачання гарячої води та постачання гарячої води.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків щодо оплати спожитих послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за відповідачами рахується заборгованість в загальному розмірі 135658,59 грн.

На момент подачі позову заборгованість не погашена, а тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО » заборгованість за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2025 року у розмірі 99347 гривень 21 копійку.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2217 гривень 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині незадоволених позовних вимог, позивач 9 червня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення в оскаржуваній частині, ухваливши нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення до справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відсутність деталізованого щомісячного розрахунку у додатку до договору цесії не спростовує факт наявності у відповідачів непогашеного боргу, який акумулюється у тому числі в межах встановленого строку позовної давності.

Зазначає, що наявність боргу підтверджується, тим, що борг був прийнятий на баланс позивача .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог законодавства КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Квартира відповідачів під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання з 01.05.2018.

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та інших послуг зазначених вище у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Проте відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води інших послуг вказаних вище, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.06.2025 в загальному розмірі становить 135658,59 грн з яких:

послуги з централізованого опалення у розмірі 19265 грн 21 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 3332 грн 88 коп., 3% річних у розмірі 817 грн 06 коп. за період з 01.05.2018 по 31.10.2021;

послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16608 грн 68 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 2873 грн 30 коп., 3 % річних у розмірі 704 грн 39 коп. за період з 01.05.2018 по 31.10.2021;

послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24836 грн 33 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 3447 грн 98 коп., 3 % річних у розмірі 833 грн 34 коп., пеня у розмірі 1013 грн 90 коп. за період з 01.11.2021;

послуги з постачання гарячої води у розмірі 19122 грн 46 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 2625 грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 626 грн 12 коп., пеня у розмірі 761 грн 78 коп. за період з 01.11.2021;

послуги з централізованого опалення у розмірі 16406 грн 56 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 2838 грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 695 грн 82 коп. до 01.05.2018;

централізоване постачання гарячої води у розмірі 13469 грн 25 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 2330 грн 18 коп., 3 % річних у розмірі 571 грн 24 коп. до 01.05.2018;

плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477 грн 24 коп.;

плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783 грн 75 коп.;

плата за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 217 грн.

Рішення суду в частині наявності та стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2025 року не оскаржується, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи ж у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за надані послуги нарахованої до 01 травня 2018 року, суд першої інстанції, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, дійшов висновку, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02.04.2017. Однак розрахунку заборгованості, нарахованої до 01.05.2018 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» суду не надало, тому у суду відсутні підстави для висновку про те, що вказана заборгованість була нарахована в межах позовної давності.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості, доведеності позову.

Як вбачається із штампа вхідної кореспонденції позовну заяву про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги було подано до Дарницького районного суду міста Києва 21 жовтня 2024 року. При цьому, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по серпень 2024 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2" на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.

Оскільки з позовом до суду Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось 24 грудня 2026 року, апеляційний суд доходить висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по лютий 2017 року, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу за централізоване опалення та централізоване гаряче водопостачання підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, а саме за період з березня 2017 року по 01 травня 2018 року.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що з відповідачів не підлягає стягненню заборгованість, нарахована до 01.05.2018 року у повному обсязі у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи відповідного розрахунку. Так до позовної заяви позивачем було додано численні розрахунки, у тому числі розрахунок заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» (а.с. 15-16).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на березень 2017 року за відповідачем рахується заборгованість з оплати за централізоване опалення в сумі 10 575,37 грн., отже заборгованість за таку послугу до 01.05.2018 року, яка нарахована в межах строку позовної давності та підлягає солідарному стягненню з відповідачів становить 5 831,19 грн. Відповідно заборгованість з оплати за постачання гарячої води на березень 2017 року було нараховано у сумі 7 700,90 грн, отже заборгованість за таку послугу до 01.05.2018 року, яка нарахована в межах строку позовної давності та підлягає солідарному стягненню з відповідачів становить 5 768,35 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачами грошового зобов`язання, наявні правові підстави для покладення на них солідарної відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді трьох відсотків річних та інфляційної складової.

Враховуючи вищенаведене та провівши перерахунок заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути за послуги з централізованого опалення: інфляційну складову боргу 1 120 грн 73 коп. та 3% річних 261 грн 68 коп., а за послуги постачання гарячої води: : інфляційну складову боргу 1 108 грн 66 коп. та 3% річних 258 грн 86 коп.

Відтак апеляційний суд встановив, що загальний розмір заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги до 01.05.2018, який підлягав стягненню, становить 14 349 грн 47 коп.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків, яких дійшов суд першої інстанції у оскаржуваній частині рішення, є обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні боргу за надані послуги до 01.05.2018 року та інфляційні втрати та 3% річних - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що оскаржуваним рішенням стягнуто судові витрати зі сплати судового збору з відповідачів солідарно. Між тим солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Відтак оскаржуване рішення також підлягає скасуванню у частині розподілу судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (84%), як і апеляційну скаргу позивача (40%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 2 543,52 грн судового збору за розгляд справи районним судом та 468,17 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Відтак з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 011,69 грн, тобто по 1 505,84 грн з кожного.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року в частині відмови у стягненні боргу за надані послуги до 01.05.2018 року, інфляційні втрати, 3% річних та в частині стягнення судових витрат - скасувати, ухваливши нове, яким такі позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за надані послуги за період до 01 травня 2018 у розмірі 14 349 гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» судовий збір по 1 505,84 гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова