Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №754/15118/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4927/2026

Справа № 754/15118/25

Головуючий в суді І інстанції Тарасенко Н.В.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши апеляційну скаргу захисника Григоренка Андрія Олександровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року про повернення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в :

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року в справі № 754/15118/25 на ОСОБА_1 було накладено за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу захисника Григоренка А.О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року залишено без змін.

17 вересня 2026 року захисник Григоренко А.О. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року заяву адвоката Григоренка А.О. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами було повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з зазначеною постановою, захисник Григоренко А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року, ухвалити нову постанову, якою заяву адвоката Григоренка А.О. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

13 жовтня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу адвоката Григоренка А.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.

У зв`язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.

Статтею 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку.

Главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає процедуру оскарження судових рішень, яка в даному випадку була дотримана та реалізована захисником Григоренком А.О. в інтересах ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року апеляційну скаргу захисника Григоренка А.О. залишено без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року залишено без змін.

Отже, національними судами України виконано положення ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, в апеляційному порядку може бути оскаржена лише постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене цією нормою. Постанова суду про залишення без розгляду заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами у справах про адміністративні правопорушення не входить до переліку таких постанов.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015, положення ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у ст. 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 наведений перелік постанов у справі про адміністративне правопорушення, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В той же час захисник оскаржує постанову суду першої інстанції, якою заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду першої інстанції, яка оскарженню не підлягає.

У відповідності до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Слід зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні по справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на постанову, яка не може бути предметом апеляційного оскарження, її прийняття до розгляду не відповідає нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст. 7, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Григоренка Андрія Олександровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року про повернення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами повернути особі, яка її подала.

Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.