Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №317/1239/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/1239/26

Провадження № 1-кп/317/356/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082230000071 від 29.01.2026 відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою освітою, розлученому, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, солдата, кухара господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2 батальйону територіальної оборони військової частина НОМЕР_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого -,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, всупереч вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів» передбачено порядок отримання дозвільних документів придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений у судовому розгляді, час у, незаконно придбав бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, а саме: 1 предмет схожий на корпус гранати РГН без маркувальних позначень; 1 предмет схожий на підривач типу УДЗ з маркуванням УДЗ 334-58-87; 1 предмет схожий на підривач до ручної гранати УЗРГН 3 маркуванням 41-71 УЗРГМ УЗЧП, та маркуванням та внутрішній стороні важеля 386- 117-714;

Після цього, ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на зберігання та носіння бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, у невстановлені день, час та місці та при невстановлених обставинах, незаконно переніс бойові припаси, а саме: 1 предмет схожий на корпус гранат ГН без маркувальних позначень; 1 предмет схожий на підривач типу УДЗ з маркуванням УДЗ 334-58-87; 1 предмет схожий на підривач до ручної гранати УЗРГН з маркуванням 41-71 УЗРГМ УЗЧП, та маркуванням та внутрішній стороні важеля 386- 117-714 до автомобіля марки «Chevrolet Aveo, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , де в подальшому незаконно зберігав їх без мети збуту.

28.01.2026 ОСОБА_4 рухаючись на транспортному засобі марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на стаціонарному блок - посту № 3 - 08, який розташований поблизу с. Сонячне, Запорізького району, Запорізької області був зупинений працівниками поліції.

29.01.2026 у період часу з 00 год. 37 хв. до 00 год. 52 хв. в ході огляду місця подій у ОСОБА_4 працівниками поліції, у службовому кабінеті блок - посту № 3 - 08 було виявлено та вилучено, бойові припаси, які ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції, а саме: предмет сферичної форми який відповідно до висновку експерта № СЕ19/108-26/1984-ВТХ від 30.01.2026 є корпусом бойової гранати наступальної осколкової гранати РГН промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини А-ХІ-1 (флегматизований гексоген) масою 114 г; предмет напівсферичної форми який відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-26/1984-ВТХ від 30.01.2026 є бойовим ударно-дистанційним підривачем УДЗ промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але є самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0.1 г. азид свинцю масою 0.2 г. та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г.; предмет складної циліндричної форми, який відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-26/1984-ВТХ від 30.01.2026 є бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ, промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТHPC масою 0.1 г., азид свинцю масою 0.2 г., та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 0.1 г. Корпус бойової ручної гранати РГН в конструктивному поєднанні з ударно-дистанційним підривачем УДЗ є бойовою ручною наступальною осколковою гранатою РГН, яка відноситься до бойових припасів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та беззастережно, щиро розкаявся, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, пояснив, що точну дату та місце не пам`ятає, перебуваючи у м. Слав`янськ не здав у військовій частині гранату та два підривачі таким чином заволодів ними та почав зберігати їх. В подальшому рухаючись у транспортному засобі на блок пості перед в`їздом в м. Запоріжжя його було зупинено працівниками поліції де він на запитання поліцейського чи є в нього заборонені предмети добровільно видав корпус гранати та два підривачі. Зазначив що він усвідомлював суспільну небезпечність такого діяння та усвідомлював, що придбання, зберігання та носіння боєприпасів та вибухових пристроїв без належного дозволу є незаконним. Вину визнав беззаперечно, щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 дав показання в яких повністю визнав свою вину і не оспорює фактичні обставини, враховуючи думку прокурора, який вважав, що можливо розглянути кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку обвинуваченого, який також не заперечував проти вказаного порядку розгляду провадження, а також з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, та визнати недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України подальше дослідження доказів за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження не проводилося.

Прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має позитивну характеристику з місця служби, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування стосовно обвинуваченого ст.ст. 69, 69-1 КК України судом не встановлено.

Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінального правопорушення.

Враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, з місця служби характеризується позитивно, повністю визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, проявив щире каяття, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 можливо звільнити від реального відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків визначених ст. 76 КК України.

Отже, з урахуванням повного та беззастережного визнання вини обвинуваченим, щирого каяття, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного судом покарання.

На переконання суду таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Судові витрати по справі за проведення судової експертизи № CE-19/108-26/1984-ВТХ від 30.01.2026 у суму 4457,00 грн., відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. ст. 96-1, 100 КПК України.

Щодо запобіжного заходу, то перед судом не поставлено питання про його обрання. Обвинуваченому такий захід не обирався, тому у суду немає підстав для його застосування.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов відсутній.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 75, 76, 96-1, 96-2, ч. 1 ст. 263 КК України, ст.ст. 69-1, 100, 124, 394, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 4457? грн. 00 коп. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Речові докази: корпус гранати РГН; підривачі УДЗ та УЗРГМ – конфіскувати та передати на потреби Збройних Сил України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1