Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №752/15530/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 752/15530/26 Апеляційне провадження № 33/824/4134/2026Головуючий у суді першої інстанції - Гаврищук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, піддано стягненню у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, 24.07.2026 ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наявні в матеріалах справи фотоматеріали не дозволяють зробити висновок щодо механізму утворення пошкоджень, їх взаємної відповідності, напрямку контакту та причин їх виникнення без застосування спеціальних знань.

Вказує про те, що локалізація пошкоджень автомобіля Kia не відповідає встановленому судом механізму контакту, а стан пошкоджень автомобіля BYD належним чином не зафіксований.

Зазначає, що наявність на транспортному засобі інших експлуатаційних подряпин не доводить ані факту контакту з автомобілем BYD 02.06.2026, ані локалізації такого контакту, ані причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та пошкодженнями автомобіля BYD.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

З огляду на викладене та за відсутності доказів на підтвердження неможливості неявки у судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у відсутність потерпілого, який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 02.06.2026 о 13 годині 30 хвилин, в місті Києві, по вул. Васильківська, 100-А, керуючи транспортним засобом «KIA» д.н.з. НОМЕР_2 , під час виїзду з паркомісця, не переконалася в безпечності та здійснила наїзд на транспортний засіб «Byd» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п. 2.3.б, п. 12.1, п. 13.1 ПДР України.

Крім того, 02.06.2026 о 13 годині 30 хвилин, в місті Києві, по вул. Васильківська, 100-А, керуючи транспортним засобом «KIA» д.н.з. НОМЕР_2 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце ДТП, чим порушила п. 2.10.а ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, суд першої інстанції виходив з того, що її вина підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684429 від 05.06.2026, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684431 від 05.06.2026,схемою місця ДТП, рапортом, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , протоколом огляду транспортного засобу, фотоматеріалами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Пунктом 2.10.а. ПДР України встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: a) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Згідно п. 12.1. ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п. 13.1. ПДР України).

Згідно ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, які містяться в матеріалах справи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, під час виїзду з паркомісця, не переконалась в безпечності та здійснила наїзд на транспортний засіб, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого залишила місце пригоди.

Вірними є висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, зібраними у справі доказами, а саме:

1) протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 684429 від 05.06.2026 та серії ЕПР1 № 684431 від 05.06.2026 в частині часу і місця вчинення правопорушень, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

2) схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02.06.2026 о 13 год. 30 хв., в якій зафіксовано положення транспортного засобу «Byd» д.н.з. НОМЕР_3 , після зіткнення, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, підписаною водієм автомобіля ОСОБА_3 без зауважень; відомості відносно другого транспортного засобу не заповнені, втім зазначено місце зіткнення транспортних засобів;

3) письмовими поясненнями ОСОБА_3 , у яких останній вказав, що його автомобіль був припаркований, а жінка на Lexus з номерами 2129 золотого кольору, виїжджала з паркомісця і притерла його автівку. Після чого почала казати, що його автомобіль припаркований так, що зробив їй перешкоду. Зазначив, що припаркований був по всім правилам. У подальшому, жінка сіла в своє авто і покинула місце пригоди;

4) письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких остання вказала, що виїжджала з паркувального місця № 2, зліва стояла машина марки «Byd» д.н.з. НОМЕР_3 , а спереду чорна машина. Виїзд був ускладнений, тож в певний момент відстань з автомобілем «Byd» була приблизно 2 см. Після того, як випаркувалась, вийшла з автомобіля, поглянула на «Byd» на предмет пошкоджень, після чого поїхала. Жодних відчуттів щодо пошкоджень іншого автомобіля не мала, як і усвідомлення, що відбулося ДТП. Наміру залишати місце події не мала;

5) фотокартками із пошкодженнями автомобілів.

Зазначені докази в своїй сукупності дозволяють в повній мірі відтворити обставини настання дорожньо-транспортної пригоди та є достатніми для встановлення в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, наявності підстав для притягнення її до відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в наявні в матеріалах справи фотоматеріали не дозволяють зробити висновок щодо механізму утворення пошкоджень, їх взаємної відповідності, напрямку контакту та причин їх виникнення без застосування спеціальних знань, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи в їх сукупності, які є достатніми для встановлення об`єктивної істини у справі.

Твердження про те, що локалізація пошкоджень автомобіля Kia не відповідає встановленому судом механізму контакту, а стан пошкоджень автомобіля BYD належним чином не зафіксований, не береться судом до уваги, оскільки судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку, з якою в апеляційного суду відсутні підстави не погодитися.

При цьому, експертним шляхом такі обставини не встановлювались.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання ОСОБА_1 вимог п. 2.3.б, 2.10.а, 12.1, 13.1 ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук