Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №756/8031/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 756/8031/25

номер провадження: 22-ц/824/10075/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року у складі судді Цукурова В.П., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Крім того, позивач на підставі договору №602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01 травня 2018 року.

Позивач посилався на те, що відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2025 року становить 259 613 грн 76 коп. та складається із: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 33 587 грн 57 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 5 105 грн 31 коп., 3% річних у розмірі 1 256 грн 08 коп.; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 16 859 грн 54 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 2 562 грн 65 коп., 3% річних у розмірі 630 грн 50 коп.; заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 36 095 грн 10 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 5 486 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 1 340 грн 96 коп.; заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 40 990 грн 37 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 6 230 грн 54 коп., 3% річних у розмірі 1 532 грн 93 коп.; заборгованості за послуги з теплової енергії у розмірі 50 304 грн 48 коп., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; інфляційної складової боргу у розмірі 5 136 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 1 319 грн 17 коп., пені у розмірі 1 604 грн 99 коп.; заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39 719 грн 75 коп., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; - інфляційної складової боргу у розмірі 4 993 грн 40 коп., 3% річних у розмірі 1 189 грн 82 коп., пені у розмірі 1 447 грн 61 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86 грн 17 коп.

Ураховуючи наведене КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за спожиті послуги у розмірі 259 613 грн 76 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 894 грн 21 коп.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 259 613 грн 76 коп., витрати по сплаті судового збору з кожного по 1 514 грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити КП «Київтеплоенерго» у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають чотири особи: ОСОБА_1 , 1979 року народження; ОСОБА_2 , 1979 року народження; ОСОБА_3 , 1950 року народження; ОСОБА_4 , 2009 року народження. Позивач подав позов лише до двох осіб, а не до всіх осіб, зареєстрованих та проживаючих у спірній квартирі, що суперечить вимогам ст.ст. 49, 175 ЦПК України щодо належного визначення сторін спору. Залучення лише частини зареєстрованих осіб як відповідачів порушує їх право на належний захист, адже відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг є солідарною. Незалучення всіх належних відповідачів призвело до ухвалення рішення, яке порушує їхні права та створює ризик подвійного стягнення. Звертає увагу суду, що Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що у спорах про стягнення заборгованості за комунальні послуги належними відповідачами є всі співвласники або зареєстровані користувачі житла. Відсутність договору про солідарну відповідальність виключає можливість стягнення боргу у повному обсязі лише з одного або кількох користувачів.

Вказує, що жодного договору про солідарну відповідальність між відповідачами та позивачем не укладено, що підтверджується відсутністю індивідуальних договорів у матеріалах справи. З огляду на це, вважає, що борг має бути розподілений між усіма зареєстрованими особами пропорційно кількості користувачів послуги (по 1/4 частині кожному), а не стягуватися солідарно з двох відповідачів. Таким чином, суд розглянув справу без участі всіх осіб, права й обов`язки яких зачіпає рішення, що є істотним порушенням ст.49 ЦПК України та ст.ст.12, 13 ЦПК України (принцип змагальності та рівності сторін).

Зазначає, позивачем не подано: договір про надання житлово-комунальних послуг; договір про солідарну відповідальність; договір цесії між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» у частині, що стосується конкретного споживача, позивачем був поданий, а саме договір за яким був нарахований борг та надані послуги суду не був наданий; доказів повідомлення споживача про зміну кредитора. Таким чином, суд зробив висновки без належних доказів, чим порушив вимоги ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Також вказує, що суд у рішенні зазначив, що відзив (заперечення) не надходив. Однак заперечення було подано відповідачем до суду та надіслано сторонам рекомендованими листами. Суд отримав відзив 14 серпня 2025 року, а позивач - 15 серпня 2025 року. Отже, до дати ухвалення рішення (21 серпня 2025 року), суд мав можливість його розглянути, проте цього не зробив, що порушує право відповідача на захист.

Посилається на те, що розрахунки заборгованості не підписані уповноваженою особою, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, не прошиті й не завірені. Суд безпідставно визнав їх належними доказами, хоча відповідно до ст.78 ЦПК України та ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік» лише первинні документи мають доказову силу.

Крім того зазначає, що солідарна відповідальність може бути встановлена лише законом або договором (ч.1 ст.541 ЦК України). Позивач не надав договору, який би передбачав солідарний обов`язок відповідачів. Отже, висновок суду про солідарне стягнення є безпідставним.

Позивач КП «Київтеплоенерго» та відповідачка ОСОБА_2 не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а за договором відступлення права вимоги № 602-18 від 11 жовтня 2018 року набуло право вимоги щодо заборгованості за послуги, спожиті до цієї дати. Відповідачі, зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами цих послуг, від них у встановленому порядку не відмовлялися та від відповідних мереж не відключалися. Суд першої інстанції визнав доведеним факт надання послуг і наявність за особовим рахунком станом на 30 квітня 2025 року основної заборгованості в розмірі 219 776 грн 89 коп., розрахунок якої відповідачі не спростували. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання суд також визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 7 269 грн 46 коп. - трьох процентів річних, 29 514 грн 81 коп. - інфляційних втрат та 3 052 грн 60 коп. - пені.

Однак у повному обсязі з даними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Згідно з приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (далі - Закон № 1875-ІV) КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови.

Відповідно до п.11 Правил та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Згідно з положеннями п.20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку

Відповідно до п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:

- з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;

- з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з абз.1 п.30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з цим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до споживачів від ПАТ «Київенерго» згідно з договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення.

Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість ПАТ «Київенерго» від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості. Тобто за період надання послуг до 01 травня 2018 року (надавач послуг ПАТ «Київенерго») заборгованість залишається незмінною, оскільки КП «Київтеплоенерго» позбавлене права проводити коригування заборгованості і прийнятої на підставі договору цесії № 602-18.

Таким чином у справі беззаперечно встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку, оскільки будинок в цілому під`єднаний до мереж тепло та водопостачання.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи із 28 квітня 2009 року офіційно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.32 ЦК України повна цивільна дієздатність настає з досягненням особою вісімнадцяти років.

Тобто відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнолітніми особами, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , послуги з водо і теплопостачання до якої надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (див. висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є повнолітніми особами та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , та в силу чинного законодавства є споживачами комунальних послуг, що надає КП «Київтеплоенерго» (до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго»), зверталися до первісного надавача послуг (ПАТ «Київенерго») із заявами про відмову від отримання послуг або з претензіями про неотримання чи неякісне отримання таких послуг.

Однак належним чином такі послуги відповідачами не оплачувались.

Із наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку заборгованості за спожиті послуги слідує, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявна перед позивачем заборгованість, яка станом на 30 квітня 2025 року становить 259 613 грн 76 коп., яка складається із: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 33 587 грн 57 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 5 105 грн 31 коп., 3% річних у розмірі 1 256 грн 08 коп.; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 16 859 грн 54 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 2 562 грн 65 коп., 3% річних у розмірі 630 грн 50 коп.; заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 36 095 грн 10 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 5 486 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 1 340 грн 96 коп.; заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 40 990 грн 37 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 6 230 грн 54 коп., 3% річних у розмірі 1 532 грн 93 коп.; заборгованості за послуги з теплової енергії у розмірі 50 304 грн 48 коп., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; інфляційної складової боргу у розмірі 5 136 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 1 319 грн 17 коп., пені у розмірі 1 604 грн 99 коп.; заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39 719 грн 75 коп., яка утворилась з 01 листопада 2021 року; інфляційної складової боргу у розмірі 4 993 грн 40 коп., 3% річних у розмірі 1 189 грн 82 коп., пені у розмірі 1 447 грн 61 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86 грн 17 коп. (а.с.7-18).

Вказаний розрахунок заборгованості містить усі складові тарифу, об`єми та періоди споживання. Нараховані 3% річних та інфляційні втрати відповідають приписам ч.2 ст.625 ЦК України. Розрахунок заборгованості має усі ідентифікуючі реквізити, складений уповноваженою особою та скріплений підписом і печаткою позивача. Період та способи нарахування компенсаційних виплат відповідають релевантному правовому регулюванню.

Будь-яких доказів на спростування цього розрахунку заборгованості, як і власних контррозрахунків, відповідачі суду не надали.

Також відповідачі не надали доказів, що вказані вище послуги позивачем не надавались або надавались не в повному обсязі чи неналежної якості.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини, які свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний період залишалися зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_2 , до якої ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є КП «Київтеплоенерго», до 01 травня 2018 року надавало відповідні житлово-комунальні послуги, а відповідачі не надали жодних належних і допустимих доказів ані зняття з реєстрації, ані відмови від отримання послуг, ані їх ненадання чи неналежної якості, ані оплати нарахованих сум чи власного контррозрахунку, тоді як розрахунок позивача щодо заборгованості та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України компенсаційних виплат підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачами, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за надані послуги разом з передбаченими ч.2 ст. 625 ЦК України компенсаційними виплатами.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позов пред`явлено лише до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , хоча у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а тому заборгованість мала бути розподілена між усіма користувачами послуг пропорційно їх кількості, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту п 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч.1 ст.541 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнолітніми особами, зареєстрованими у спірній квартирі та споживачами послуг з постачання теплової енергії і гарячої води.

У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, солідарний обов`язок відповідачів виникає безпосередньо із закону, а не з окремого договору між ними та виконавцем послуг.

Відсутність такого договору не виключає солідарної відповідальності, оскільки за частиною першою статті 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, установлених договором або законом.

Посилання скаржника на відсутність індивідуальних договорів та договору про солідарну відповідальність є необґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання солідарного обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, солідарна природа обов`язку не означає розподілу боргу на рівні частки між усіма можливими боржниками. Кожен із солідарних боржників відповідає перед кредитором за весь невиконаний обов`язок до його повного виконання.

Тому навіть підтвердження проживання або реєстрації у квартирі інших осіб не звільняє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від обов`язку сплатити заборгованість у повному обсязі та не зумовлює її поділу на частини.

Згідно з положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Саме позивач визначає коло осіб, до яких пред`являє вимоги.

Статті 49, 175 ЦПК України не встановлюють обов`язку заявляти позов до всіх осіб, які потенційно можуть бути солідарними боржниками. Водночас ст.51 ЦПК України передбачає залучення співвідповідача за клопотанням позивача, а не зобов`язує його пред`являти вимоги до всіх можливих боржників.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, відповідно до яких за солідарного обов`язку закон не передбачає обов`язкової процесуальної співучасті, а кредитор має право звернутися з вимогою до кожного з боржників окремо. У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 Верховний Суд також указав, що суд вирішує спір стосовно тих відповідачів, яких визначив позивач, і не вправі без його згоди залучати інших осіб як співвідповідачів.

Оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права чи обов`язки інших осіб, на яких посилається скаржник, та не покладалося на них обов`язку зі сплати заборгованості.

Необґрунтованим є і посилання на ризик подвійного стягнення, оскільки належне виконання солідарного обов`язку в повному обсязі припиняє зобов`язання перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право зворотної вимоги до інших солідарних боржників у порядку ст.544 ЦК України.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач не подав договору про надання житлово-комунальних послуг, окремого договору про солідарну відповідальність, договору, на підставі якого здійснено нарахування заборгованості, а також доказів повідомлення споживачів про заміну кредитора.

Як зазначалось вище, у даному випадку солідарний обов`язок відповідачів виникає безпосередньо із закону (ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.541 ЦК України). Отже, укладення між сторонами окремого договору про солідарну відповідальність закон не вимагає.

Відсутність індивідуально підписаного договору також не звільняє споживачів від обов`язку оплатити фактично отримані послуги. Надання послуг здійснювалося на підставі публічного договору, умови якого були оприлюднені, а відповідачі, будучи зареєстрованими у спірному житлі та користуючись послугами, не надали доказів відмови від них, відключення квартири від відповідних мереж або їх оплати.

Щодо заборгованості, право вимоги за якою перейшло від ПАТ «Київенерго», матеріали справи містять договір відступлення права вимоги № 602-18 від 11 жовтня 2018 року та документи, якими визначено обсяг переданих КП «Київтеплоенерго» прав вимоги.

Отже, твердження скаржника про відсутність доказів правонаступництва спростовуються матеріалами справи. Неповідомлення ж боржників про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не є підставою для відмови новому кредиторові у позові.

Відповідно до положень ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Ризик неповідомлення полягає лише у тому, що виконання, здійснене боржником первісному кредиторові до одержання повідомлення, вважається належним виконанням.

Водночас відповідачі не надали жодного доказу сплати спірної заборгованості ПАТ «Київенерго» або іншій уповноваженій особі.

Самі ж відомості про початок надання КП «Київтеплоенерго» послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01 травня 2018 року були офіційно оприлюднені КМДА та є загальнодоступними.

У розумінні ч.3 ст.82 ЦПК України такі обставини можуть бути визнані судом загальновідомими та не потребують доказування.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачі заявили, що позивачем пропущено строк позовної давності про стягнення заборгованості (а.с.42-44).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року прийнятий Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п.12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Колегія суддів, дослідивши наданий КП «Київтеплоенерго» розрахунок заборгованості, перевірила щомісячні нарахування за спірний період, складові тарифу, обсяги споживання, вхідне та вихідне сальдо, а також правильність визначення сум основної заборгованості, заявлених до стягнення в межах строку позовної давності.

Колегія суддів також перевірила правильність нарахування на відповідну суму основного боргу інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні втрати та три проценти річних підлягають обчисленню виходячи із розміру основної заборгованості, що підлягає стягненню з урахуванням наслідків спливу позовної давності.

Так, за період до 01 травня 2018 року, з урахуванням застосованої позовної давності, основна заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 11 749 грн 91 коп., а за послуги з постачання гарячої води - 10 651 грн 87 коп. Інфляційні втрати за відповідними видами послуг становлять 1 785 грн 99 коп. та 1 619 грн 08 коп., а три проценти річних - 439 грн 41 коп. та 398 грн 35 коп. Загальний розмір вимог за цей період становить 26 644 грн 61 коп.

За період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за централізоване опалення становить: основний борг - 36 095 грн 10 коп., інфляційні втрати - 5 486 грн 46 коп., три проценти річних - 1 340 грн 96 коп.; за постачання гарячої води: основний борг - 40 990 грн 37 коп., інфляційні втрати - 6 230 грн 54 коп., три проценти річних - 1 532 грн 93 коп. Усього за цей період - 91 676 грн 36 коп.

Із 01 листопада 2021 року заборгованість складається із: 50 304 грн 48 коп. основного боргу за теплову енергію; 5 136 грн 45 коп. інфляційних втрат; 1 319 грн 17 коп. трьох процентів річних; 1 604 грн 99 коп. пені; 39 719 грн 75 коп. основного боргу за постачання гарячої води; 4 993 грн 40 коп. інфляційних втрат; 1 189 грн 82 коп. трьох процентів річних; 1 447 грн 61 коп. пені; 1 397 грн 46 коп. абонентського обслуговування за теплову енергію; 736 грн 45 коп. абонентського обслуговування за постачання гарячої води та 86 грн 17 коп. плати за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії. Усього 107 935 грн 75 коп.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 226 256 грн 72 коп., з яких: 26 644 грн 61 коп. - заборгованість за період до 01 травня 2018 року, визначена з урахуванням позовної давності; 91 676 грн 36 коп. - заборгованість за послуги, надані з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року; 107 935 грн 75 коп. - заборгованість, нарахована з 01 листопада 2021 року.

В іншій частині позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості, нарахованої до 02 квітня 2017 року, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих на відповідну суму основного боргу, слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування наслідків якої було заявлено відповідачем.

Суд першої інстанції наведених обставин, вимог закону та висновків Верховного Суду не врахував, позовну давність до щомісячних платежів, строк звернення до суду щодо яких сплив, не застосував та безпідставно стягнув заборгованість у повному заявленому розмірі (259 613 грн 76 коп.), що призвело до неправильного визначення як суми основного боргу, так і похідних від нього - інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає зміні, зменшивши суму заборгованості із 259 613 грн 76 коп. до 226 256 грн 72 коп. з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З подання позовної заяви КП «Київтеплоенерго», сплатило судовий збір у розмірі 3 894 грн 21 коп. (а.с.4).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду змінюється розмір задоволених позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає новому розподілу й судовий збір, який належить стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме, по 1 319 грн 47 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року в частині розміру стягнення заборгованості та стягнення судового збору змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 226 256 (двісті двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 1 319 (одна тисяча триста дев`ятнадцять) грн 43 коп., з кожного.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді: